СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ У ТВОРАХ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА

Анотація

У статті проаналізовано твори видатного українського письменника Григора Тютюнника. Виокремлено конструкції з однорідними головними компонентами, проаналізовано їхні структурні, семантичні особливості, визначено стилістичну роль цих мовних одиниць. Зазначено, що вивчення мови творів письменників становить інтерес для дослідників, оскільки уможливлює визначення своєрідних рис творчості, визначення ролі того чи того автора в розвитку літературної мови українського народу. Характеристика ідіостилю письменника значною мірою здійснюється на основі аналізу мовних особливостей текстів. Синтаксичний рівень, як відомо, виступає найвищою ланкою функціону- вання мовних одиниць, тому вивчення саме синтаксичних одиниць у тво- рах актуальне й важливе для комплексного аналізу мовностилістичних особливостей текстів творів українських письменників. З’ясування особливостей уживання однорідних членів речення (а саме головних компонентів) у творах Григора Тютюнника дозволить осягнути глибину його світовідчуття, що сприятиме кращому розумінню творчості митця. Це й актуалізує вибір тематичного напряму пропонованої статті. Аналіз текстів оповідань Григора Тютюнника засвідчив, що письменник непродуктивно вживає речення з однорідними підметами. Зазвичай такі компоненти функціонують у двоскладних реченнях. Досить часто однорідні підмети поширені, мають при собі інші ускладнювальні компоненти. Визначено, що переважно однорідні підмети мають традиційне морфологічне вираження – іменникове. Простежується також однотипність зв’язку однорідних компонентів-підметів у творах Григора Тютюнника: зазвичай вони поєднані сполучниковим єднальним зв’язком. Виявлено, що в текстах автора продуктивно вживаються речення з однорід- ними присудками, вираженими найчастіше дієсловами у формі минулого часу. Доведено, що синтаксичні конструкції з однорідними компонентами виконують важливу стилістичну функцію: підмети уможливлюють одночасний показ декількох активних діячів, які беруть участь у розгортанні подій, у такий спосіб надаючи щільності й насиченості розповіді. Однорідні присудки створюють враження динамічності й напруги, надають оповіді яскравої емоційності. За своєю суттю саме дієслово є одним з основних засобів відтворення динаміки. Накопичення синонімічних однорідних присудків і уособлює в собі цю стрімкість та емоційність дії.