Нова філологія

МІЖ СХОДОМ І ЗАХОДОМ: ВИКЛИКИ ПЕРЕКЛАДУ 千と千尋の神隠し (SPIRITED AWAY) АНГЛІЙСЬКОЮ, ФРАНЦУЗЬКОЮ, ПОЛЬСЬКОЮ ТА УКРАЇНСЬКОЮ МОВАМИ

2025-10-24T09:28:45+03:00

У статті досліджуються особливості перекладу японського анімаційного фільму Spirited Away (2001) режисера Хаяо Міядзакі англійською, французькою, польською та українською мовами. Основну увагу зосереджено на складних міжкультурних викликах, які постають перед перекладачем для відтворення семіотично насиченого та культурно-специфічного тексту. Аналіз охоплює переклад власних назв, форм ввічливості, культурно маркованих понять, а також фольклорних та релігійних елементів, що є важливими для побудови унікального наративного всесвіту.Особлива увага приділяється трансляції мовних ознак, які формують характер персонажів та їхню соціальну ієрархію: використання японських почесних суфіксів, форм звертання, ступенів ввічливості, а також варіативності регістру й тональності в діалогах залежно від віку та соціального статусу персонажа. Розглянуто випадки зниження або нейтралізації стилістичних особливостей мовлення у перекладах, що впливає на сприйняття характерів.Також аналізується поняття так званого «порожнього центру» – характерної риси японського наративу, що передбачає уповільнений темп, паузи, емоційну тишу та відсутність зайвого пояснення. Цей наративний прийом часто не має прямих відповідників у західній традиції і стає викликом для перекладача, в результаті чого в перекладі тиша інколи заповнюється звуками та/або словами, щоб задовольнити очікування західного реципієнта.Окремо проаналізовано вибір між стратегіями одомашнення та очуження у кожній мовній версії з урахуванням локальних перекладацьких традицій і цільової аудиторії. Дослідження поєднує перекладознавчий та культурологічний підходи й демонструє, як переклад фільму Spirited Away балансує між східною специфікою й очікуваннями західного глядача, а також як різні перекладацькі рішення змінюють інтерпретацію твору у міжкультурному просторі. Зокрема, зроблено висновок, що для всіх проаналізованих перекладів характерною є стратегія одомашнення, що свідчить про культурну близькість європейських мов одна до одної. Втім англомовна версія фільму значно інтенсивніше вдається до одомашнення, що пов’язано з впливом студії Disney і прагненням адаптувати текст під прогнозовані очікування англомовного глядача. Натомість французька, українська та польська версії демонструють більшу відкритість до очуження, зберігаючи багато елементів оригінальної культури без спроб їх пояснити або спростити.

ЛІНГВОПРАГМАТИКА ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ В СУЧАСНИХ МОТИВАЦІЙНИХ МЕДІА

2025-10-24T09:28:47+03:00

У статті досліджуються стилістичні та лінгвопрагматичні особливості промов TED як жанру сучасних мотиваційних медіа з особливим акцентом на дискурсі особистісного зростання. Оскільки суспільний попит на саморозвиток та емоційний інтелект зростає в усьому світі, дослідження того, як ці питання комунікуються через такі медіажанри, як промови TED, набувають актуальності. Мета дослідження – виявити та інтерпретувати прагматичні наміри виступів спікерів TED та розкрити стилістичні засоби, що використовуються для досягнення цих намірів переконливим та захопливим чином. Методологічно дослідження спирається на корпус із 10 виступів TED про особистісний розвиток. Аналіз об’єднує три взаємопов’язані підходи: корпусний дискурс-аналіз для виявлення структурних та тематичних закономірностей; прагматичний аналіз зі зверненням до теорії стратегій залучення Ліча; стилістично-риторичний аналіз з метою виявлення таких прийомів, як метафора, анафора та риторичні питання. Результати показують, що найдомінантнішими прагматичними намірами є емоційний вплив (40%), викликання інтересу слухача (15%), спонукання аудиторії до роздумів (10%) та спонукання до дії (10%). Реалізація цих намірів досягається переважно за допомогою лексико-стилістичних прийомів (55%), далі йдуть синтаксичні (35%) та фонетичні (10%) засоби. Поєднання прагматичних цілей та стилістичних прийомів дозволяє ораторам створювати емоційно привабливі, інтелектуально стимулюючі та спонукаючі до дії повідомлення. Дослідження робить висновок, що виступи TED являють собою риторично структурований жанр, який ефективно балансує когнітивні та афективні звернення за допомогою стратегічного використання мови. Результати роблять внесок у медіалінгвістику, показуючи, як мотиваційний дискурс функціонує на перетині особистої релевантності, стилістичної чарівності та прагматичного наміру.

ПОРТРЕТНИЙ ОПИС ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ У РОМАНІ Ш. БРОНТЕ «ДЖЕЙН ЕЙР»

2025-10-24T09:28:50+03:00

Статтю присвячено комплексному (змістовно-образному і стилістичному) аналізу портретного опису головної героїні роману Ш. Бронте «Джейн Ейр». Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу в межах гуманітаристики до вивчення індивідуально-авторської картини світу та способів її репрезентації через художні образи персонажів.Особливої актуальності набувають студії, присвячені аналізу портретних характеристик як засобу розкриття авторського світобачення й культурно-історичного контексту епохи. Метою роботи є виявлення і систематизація вербальних засобів портретування головної героїні, аналіз стилістичних прийомів створення портретних характеристик, з’ясування ролі портретних деталей у розкритті внутрішнього світу й еволюції образу Джейн Ейр, визначення специфіки авторського підходу до портретування в контексті Вікторіанської епохи. Матеріалом дослідження слугує оригінал роману Ш. Бронте «Джейн Ейр» (1847 р.), із тексту якого методом суцільної вибірки відібрано фрагменти, які містять портретні описи головної героїні. У роботі використано методи стилістичного, семантичного й контекстуального аналізу, що дозволяють виявити багаторівневу структуру портретних характеристик. Дослідження демонструє, що портретний опис героїні створено за допомогою складної системи вербальних засобів, які виконують не лише описову, але й глибоку характерологічну функцію. Основу портретування становлять соматизми і стилістичні прийоми, які розкривають внутрішній світ персонажа.Найбільш продуктивними засобами виявилися метафори, анімалістичні порівняння й персоніфікація. Метафоризацією створено багатошарові образи, які ототожнюють героїню зі світлом і природними явищами, демонструючи її духовну трансформацію. Анімалістичні порівняння розкривають еволюцію образу від негативно маркованих до позитивних асоціацій, а тому відображають динаміку характеру героїні. Увагу приділено очам як центральному елементу портрета, а їх опис символізує духовну еволюцію героїні. У контексті Вікторіанської епохи портретні характеристики слугують засобом створення нетипового жіночого образу, який поєднує зовнішню тендітність із внутрішньою силою й незалежністю, що було викликом усталеним ґендерним стереотипам.

ЛІНГВІСТИЧНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ КОНЦЕПТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

2025-10-24T09:28:54+03:00

Наукову розвідку присвячено лінгвістичним проявам концепту інтелектуальної діяльності людини HUMAN INTELLECTUAL ACTIVITY в сучасній англійській мові, здійсненого за допомогою комплексного когнітивно-синонімічного підходу. У роботі простежено як різноманітні когнітивні процеси людини закодовані в відповідних лексичних одиницях та семантичних полях. Спираючись на принципи когнітивної лінгвістики (за Дж. Лакоффом, Р. Лангакером та В. Евансом) виявлено типові синонімічні зв’язки, семантичні кластери та парадигматичні структури в концептуальній сфері інтелектуальної діяльності людини.Корпусний аналіз (COCA) застосовано для вивчення моделей розподілу, колокацій та виявлення частотності їх вживання у понад 45 000 прикладах термінів на позначення інтелектуальної діяльності людини. Побудовано та описано ієрархічну трирівневу семантичну організацію досліджуваного концепту, що включає категорії вищого рівня (загальне когнітивне, аналітичне мислення, творчий синтез, рефлексивне споглядання), категорії базового рівня (розв’язання проблем, прийняття рішень, розуміння, навчання) та підпорядковані специфікації (інтенсивні, тривалі, оціночні та модальні варіанти). Застосований мережевий аналіз дозволив стверджувати, що слово «думати» функціонує як центральний прототип, навколо якого організовуються більш специфічні терміни на позначення інтелектуальної діяльності людини через відносини подібності.Дослідження визначає систематичне метафоричне структурування через три основні концептуальні відображення: МИСЛЕННЯ ЯК ФІЗИЧНИЙ РУХ, МИСЛЕННЯ ЯК МАНІПУЛЯЦІЯ та МИСЛЕННЯ ЯК БАЧЕННЯ, що підтверджує втілені принципи пізнання в семантичній організації цього концепту. Результати підтверджують та демонструють корисність застосування когнітивно-синонімічного підходу для виявлення тонких семантичних значень досліджуваних одиниць. Наукова розвідка сприяє розумінню організації семантичних полів, теорії концептуальної метафори та узусно-орієнтованого засвоєння мови з практичним значенням для лексикографії, мовної педагогіки та комп’ютерного семантичного моделювання.

КОГНІТИВНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ТА ТРИВАЛІСТЬ ПРОЦЕСУ ПЕРЕКЛАДУ СИНЕСТЕЗІЙНИХ МЕТАФОР ЗА ДАНИМИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ «РЕЄСТРАЦІЯ НАТИСКУ КЛАВІАТУРИ»

2025-10-24T09:28:57+03:00

Стаття присвячена експериментальному дослідженню перекладу синестезійних метафор з англійської на українську мову із застосуванням методики «Реєстрація натиску клавіатури» (РНК). Метою роботи є виявлення впливу типу когнітивної моделі, яка лежить в основі синестезійної метафори, на складність її перекладу, а також встановлення перекладацьких стратегій та когнітивних операцій, що застосовуються у процесі перекладу таких метафор. У дослідженні було використано корпус фрагментів художніх текстів, що містять синестезійні метафори, які класифікуються за типом когнітивної моделі: культурно-збіжні, культурно-незбіжні та оригінальні. Учасниками експерименту стали перекладачі з різним рівнем досвіду, розподілені на три групи.Аналіз лог-файлів дозволив простежити часові витрати, кількість і тривалість пауз, частоту повернень до попередніх версій перекладу, кількість редагувань і вибрані когнітивні операції (збереження, заміна, компенсація, усунення). Результати показали, що найбільших когнітивних зусиль потребує переклад оригінальних метафор, що підтверджується як кількісними показниками часу та редагувань, так і результатами опитування учасників. Культурно-збіжні моделі виявилися найменш проблемними, що свідчить про важливість концептуальної сумісності у разі передачі метафоричного значення. Найчастіше застосовуваною когнітивною операцією стала операція збереження, що вказує на прагнення перекладачів зберегти метафоричність образу.Аналіз також виявив різницю в кількості запропонованих варіантів перекладу залежно від групи, що свідчить про індивідуальні стилі обробки метафоричних конструкцій. Стаття робить внесок у розуміння когнітивної складності перекладу нестандартних образних структур і може слугувати основою для подальших міждисциплінарних досліджень у галузі перекладознавства, психолінгвістики та когнітивної лінгвістики.

ФУТУРИСТ У ТЕРНОПОЛІ: ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНІ КОНТЕКСТИ ВІЗИТУ ПОЛЬСЬКОГО ПОЕТА БРУНО ЯСЕНСЬКОГО

2025-10-24T09:29:00+03:00

Стаття присвячена ранньому періоду життя та творчості польського поета-футуриста Бруно Ясенського та контекстам, що передували його візиту в Тернопіль. Дослідження дозволяє глибше зрозуміти не лише художні новації футуризму, а й типологію особистості, яку цей напрям формував і репрезентував, а також у ближчому розгляді вивчити інтенсифікацію українсько-польських міжкультурних взаємин початку ХХ століття в епоху короткотривалого міжвоєнного розквіту авангардних напрямів на теренах Центральної та Східної Європи. У дослідженні з’ясовані ключові передумови тісної співпраці між митцями польського та українського контекстів, а саме з’ясовані основні біографічні дані учасників літературної події, про яку йдеться у статті, стилістичні й естетичні особливості творчості учасників, наслідки й подальші долі митців. Застосовано широкий масив матеріалів не лише історико- літературного характеру, але й мовознавчого, історичного, філософського й мистецтвознавчого напрямів. Постать Бруно Ясенського вже майже дев’яносто років викликає суперечливі судження й оцінки, неначе сам митець не лише при житті, але й на часи після його трагічної смерті зумисне запрограмував таку рецепцію своєї особистості й творчого доробку.У міжвоєнний час Ясенський порушував усталені соціальні й естетичні норми, чим заслужив репутацію скандаліста, а після виїзду з Польщі став назавжди невигідним багатьом політичним режимам з причини своїх переконань, етнічної належності та походження. Дослідження підкреслює факт творчої дискусії та обміну естетичними візіями поміж митцями України та Польщі, імена яких відомі зараз широкому загалу.Спираючись на наявні матеріали про згаданий історичний період, ми доходимо висновку, що Бруно Ясенський став єдиним представником футуристичного руху, який відвідав Тернопіль у часи розквіту футуризму на теренах Польщі й України.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АУДІОВІЗУАЛЬНОГО ПЕРЕКЛАДУ

2025-10-24T09:29:04+03:00

Стаття присвячена комплексному дослідженню теоретичних засад аудіовізуального перекладу як самостійної галузі перекладознавства, що набуває все більшої актуальності в умовах глобалізації медіапростору.Розглядаються ключові аспекти становлення та розвитку аудіовізуального перекладу в контексті стрімкого розширення кіноіндустрії, телебачення та поширення відеоконтенту в мережі Інтернет. Здійснюється детальний аналіз основних видів аудіовізуального перекладу, зокрема субтитрування, озвучення (псевдодубляжу), повного дубляжу та мультимедійного перекладу, висвітлюючи специфічні особливості, переваги та недоліки кожного методу.Розкривається багатокомпонентний характер аудіовізуального перекладу, який поєднує вербальні та невербальні компоненти комунікації через чотири основні канали надходження інформації: вербальний аудіоканал (діалоги, монологи, пісні), невербальний аудіоканал (звукові ефекти, музика, шуми), вербально-візуальний канал (написи, субтитри, графічні елементи) та невербальний візуальний канал (зображення, жести, міміка).Підкреслюється критична важливість збереження цілісного сприйняття аудіовізуального контенту, досягнення культурної еквівалентності та стилістичної відповідності у разі перекладу.Стаття аналізує історичний розвиток аудіовізуального перекладу від ранніх форм субтитрування німого кіно до сучасних високотехнологічних методів, включаючи автоматизовані системи та штучний інтелект.Розглядаються теоретичні напрацювання провідних вітчизняних та зарубіжних дослідників у галузі аудіовізуального перекладу.Окремо висвітлюються особливості перекладу анімаційних фільмів, які часто базуються на національному фольклорі та відображають культурну самобутність певного народу. Акцентується увага на необхідності розробки спеціалізованих стратегій для збереження автентичності та культурної цінності таких творів у разі їх адаптації для міжнародної аудиторії.

ЛЕКСИЧНІ СПРИЙНЯТТЯ ТА ДИСКУРСИВНІ РЕАКЦІЇ НА ТЕМАТИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТУДІЙ У ЦИФРОВОМУ КОНТЕКСТІ: ЛІНГВІСТИЧНЕ ОПИТУВАННЯ СТУДЕНТІВ У МЕЖАХ ПРОЄКТУ ESPERIDTA

2025-10-24T09:29:07+03:00

Цифрова трансформація вищої освіти в Європі супроводжується ускладненням термінології, зокрема у міждисциплінарних галузях, таких як європейські студії. У цьому контексті сприйняття студентами академічної лексики відіграє важливу роль у формуванні мотивації, розуміння та навчальних результатів. У статті проаналізовано, як студенти бакалаврату Університету VIZJA (Варшава, Польща) інтерпретують і емоційно реагують на п’ять ключових складених словосполучень, пов’язаних із проєктом ESPERIDTA: European Studies through Digital European Languages Policies, Digital Historical Developments, Digital European Law, Digital Management та Digital Political Science. Дослідження базується на лінгвістичному підході, орієнтованому на студента, і поєднує аналіз лексичного сприйняття з дискурсивною інтерпретацією відкритих коментарів. Участь взяли понад 100 студентів, які надали свої переформулювання, емоційні оцінки та враження щодо кожного словосполучення. Результати показали значні відмінності у рівнях зрозумілості та знайомства з термінами. Найбільші труднощі виникали із загальними або абстрактними конструкціями, такими як “European Languages Policies”, тоді як дисциплінарно конкретизовані фрази (наприклад, у галузі права чи політики) викликали менше непорозумінь.Емоційні реакції варіювалися від зацікавлення до скепсису та когнітивного перевантаження. Отримані результати вказують на необхідність більш рефлексивного та інклюзивного підходу до термінології в цифрових курсах європейських студій. Важливо враховувати як когнітивні, так і емоційні аспекти сприйняття термінів. Активне залучення студентів до аналізу академічного дискурсу сприяє підвищенню ефективності навчання та розвитку мовної чутливості.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТРЕБ ЛЮДИНИ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ВИМІР

2025-10-24T09:29:10+03:00

У статті здійснено огляд та аналіз класифікацій потреб у людини у різних соціально-гуманітарних науках, таких як: психологія, філософія, економіка та право. Актуальність нашої розвідки полягає в необхідності міждисциплінарного вивчення характеру самих потреб, їх багатоаспектній ролі в житті людини та необхідності поєднання лінгвістичного аналізу потреб із соціальними, філософськими, економічними та юридично-правовими підходами. У роботі потреби розглядаються в міждисциплінарному вимірі з акцентом на важливість проведення філологічного дослідження потреб заради висвітлення їхньої ролі крізь призму мови. У розвідці розглянуто різні класифікації потреб у: 1) філософії – Д. Віггінс, Г. Томпсон, Д. Бредшоу;2) психології – А. Маслоу, теорія Макса-Ніфа, 3) економіці – А. Сміта, М. Тугана-Барановського, 4) юриспруденції та праві – С. Рудницького, П. Рабіновича. У проаналізованих класифікаціях приділяється увага мовній інтерпретації потреб, де розкривається роль мови – основного інструменту концептуалізації потреб. На основі розглянутих класифікацій виокремлено головні лексичні одиниці, які безпосередньо унаочнюють потреби в різних видах дискурсу і можуть бути використані в ході корпусного дослідження мегаконцепту NEEDS, такі як: needs, desire, motive, love, food, air, water, breath, safety, love, self-realization.Наголошено на важливості використання цих лексем у ході корпусних досліджень текстів, що належать до різних видів дискурсу. З’ясовано, що кожна класифікація має свої переваги та недоліки, а розробити універсальну класифікацію потреб практично неможливо через їх різноплановість та різні підходи до їх інтерпретації та осмислення. Було виявлено, що основним недоліком класифікації піраміди А. Маслоу є те, що вона не відображає динамічний характер самих потреб. Зважаючи на це, нами було представлено власну класифікацію потреб у вигляді моделі атома, яка більше відображає мінливий характер у життєдіяльності людини. Матеріали розвідки та запропонована нами класифікація потреб аналогічна моделі атома може бути корисною для філологів, філософів, психологів, соціологів, юристів та економістів у їхніх сферах досліджень ролі потреб у житті людини. Зазначено перспективи подальших досліджень на основі розробленої нами класифікації потреб, що полягають у проведенні корпусного та порівняльного філологічного дослідження потреб у текстах різних видів дискурсів для дисертаційного дослідження мегаконцепту NEEDS в американській та українській лінгвокультурах.

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ТА СТІЙКІСТЬ: НАВІГАЦІЯ ЧЕРЕЗ ТЕКСТУАЛЬНІ МЕРЕЖІ У СУЧАСНІЙ ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ КАТАСТРОФ

2025-10-24T09:36:09+03:00

Сучасна дитяча література значно трансформувалася у висвітленні тем катастроф, травм та відновлення за допомогою складних інтертекстуальних стратегій. Це дослідження розглядає, як автори використовують міжтекстуальні посилання, алюзії та наративні відлуння, щоб допомогти юним читачам опрацьовувати катастрофічні події, одночасно розвиваючи стійкість. Завдяки систематичному аналізу сучасної дитячої літератури про катастрофи, опублікованої між 2000 і 2024 роками, це дослідження досліджує інтертекстуальні механізми у чотирьох категоріях катастроф: стихійні лиха, зміна клімату, техногенні катастрофи та особисті катастрофи. Теоретична база спирається на фундаментальну теорію інтертекстуальності Ю. Крістєвої та транстекстуальну таксономію Ж. Женетта, які безпосередньо застосовуються до дитячої літератури, що базується на травматичних елементах. Тематичні дослідження включають аналіз творів П. Філбріка, П. Брауна, Т. Лая та спільної роботи С. Кінга – М. Сендака над твором «Гензель і Гретель» 2025 року. Результати дослідження показують, що інтертекстуальні стратегії діють через архетипні рамки, міфологічні традиції та наративи культурної міграції, забезпечуючи когнітивне скелювання та емоційне стримування для юних читачів. У наративах про стихійні лиха послідовно використовуються біблійні образи потопу та традиції літератури про виживання, тоді як література про зміну клімату інноваційно розглядає взаємозв’язки між технологією та природою через знайомі наративні моделі. Література про антропогенні катастрофи демонструє складні механізми культурного з’єднання, особливо в наративах про біженців та війну, де ведуться переговори щодо формування гібридної ідентичності. Співпраця С. Кінга – М. Сендака є прикладом «часової інтертекстуальності», де численні історичні моменти сходяться, створюючи терапевтичні наративні рамки. Результати показують, що інтертекстуальність виконує п’ять основних функцій, таких як: когнітивне скелювання, емоційне стримування, культурна передача, формування ідентичності та побудова зв’язків у спільноті. Ці механізми демонструють значний бібліотерапевтичний потенціал, який свідчить, що інтертекстуально складні наративи катастроф є ключовими ресурсами для обробки травми та розвитку стійкості. Однак емпіричні дослідження, що вивчають інтерпретацію дитячим читачем, залишаються обмеженими, а нові типи катастроф потребують постійного аналізу. Це дослідження сприяє розумінню того, як дитяча література опосередковує травму через текстові мережі та встановлює інтертекстуальність як фундаментальний механізм культурної передачі мудрості виживання та адаптивних здібностей у дедалі невизначенішому світі.

МУЛЬТИЛІНГВАЛЬНИЙ КОРПУС ЯК РЕСУРС ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТУДІЙ

2025-10-24T09:36:12+03:00

У статті розглянуто загальномовні і спеціалізовані корпуси текстів та їхні ресурси для дослідження європеїстики. Основну увагу приділено розробці й презентації методики створення спеціалізованого мультилінгвального корпусу текстів для аналізу вузької тематики ЄС (політичної, дипломатичної, правової, економічної, академічної тощо), автором якої є професор В. Жуковська. Описано і схарактеризовано етапи і процедури створення спеціалізованого мультилінгвального корпусу текстів для дослідження різних сфер діяльності ЄС, які включають такі алгоритми дослідницьких дій, як: проєктування корпусу, окреслення цільової тематики і запитів, визначення типу спеціалізованого мультилінгвального корпусу текстів, його обсягу та стратегій вибірки, визначення джерел мультилінгвального матеріалу та збір даних для корпусу, введення даних корпусу, конвертування й графематичний аналіз відібраних текстів, розмітка / анотація текстів корпусу, коригування результатів автоматичної розмітки / анотації, конвертування розмічених текстів у структуру спеціалізованої лінгвістичної інформаційно-пошукової системи, забезпечення доступу до корпусу. Окреслено перспективи подальшої роботи з уже створеним спеціалізованим корпусом текстів для дослідження європеїстики, який дає можливості виконувати корпусно-лінгвістичний аналіз лексико-семантичних характеристик мови європейського права (терміносистеми, полісемії, омонімії правових термінів), синтаксичних патернів та типових граматичних конструкцій, риторичних стратегій та аргументаційних моделей, що використовуються в академічному правовому дискурсі ЄС. Також ресурси створеного корпусу можна використати для укладання спеціалізованих словників (тлумачних, перекладних, термінологічних баз даних) з європейського права, для створення глосаріїв колокацій та фразем європейського права для юристів та перекладачів.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ТРАНСКУЛЬТУРНІЙ МОВНІЙ ОСВІТІ: ПІДВИЩЕННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ

2025-10-24T09:38:16+03:00

Це дослідження вивчає трансформаційну роль штучного інтелекту (ШІ) у транскультурній мовній освіті, зосереджуючись на майбутніх викладачах іноземних мов. Застосовуючи якісну, описову та оцінювальну методологію через кейс-дослідження гібридного курсу «Транскультурне проєктне навчання: Багатомовність через мистецтво», розробленого у межах проєкту eTwinning BLABL.ART (Розвиток багатомовних навичок через виконавське мистецтво BLABL.ART / European School Education Platform) та запропонованого студентам у Німеччині та Україні, воно підкреслює потенціал ШІ у підтримці міжнародної освітньої взаємодії навіть у складних обставинах. ШІ значною мірою впливає на розвиток мовної компетентності, діючи як мовний партнер для персоналізованого навчання, миттєвого зворотного зв’язку та інтерактивного діалогу, що є вирішальним для вільного володіння мовою. Він сприяє творчому самовираженню за допомогою генерованих ШІ підказок для візуальної творчості, уможливлюючи реконструкцію історії людства для розвитку наративних навичок та словникового запасу, а також сприяючи створенню візуалізацій за допомогою Колеса Емоцій Плутчика для опису емоційної глибини. ШІ також покращує доступність та швидке генерування ідей.Однак виклики включають обмежену інклюзивність через вартість та доступність, що потенційно може посилити освітню нерівність. Етичні питання виникають щодо оригінальності та авторства, з дискусіями про те, чи «зменшує ШІ людську творчість», чи є він «загрозою або новим інструментом». Історична точність та культурне представлення вимагають критичної обізнаності щодо упереджень ШІ, причому ефективність значною мірою залежить від якості розробки підказок. Викладачі потребують високих педагогічних компетенцій для оцінки результатів ШІ та сприяння відповідальному використанню.На завершення, хоча ШІ пропонує глибокі можливості для мовної освіти, його впровадження вимагає ретельного етичного та педагогічного розгляду. ШІ має доповнювати та урізноманітнювати навчання, даючи майбутнім викладачам іноземних мов можливість стати глобальними посередниками через критичне мислення, оригінальну творчість та інклюзивний доступ.

ДО ПРОБЛЕМИ СИНОНІМІЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

2025-10-24T09:38:20+03:00

У статті розглядається питання синонімії науково-технічних термінів, зокрема аналізуються наявні мовознавчі підходи до тлумачення витоків цього явища, і на прикладі синонімічних одиниць з англомовної терміносистеми енергетичної галузі досліджується специфіка термінів- синонімів на позначення перенапруги. З точки зору стандартизації термінів певної галузі знань наявність синонімії є небажаною, однак численні лінгвістичні розвідки свідчать, що існування варіантів термінів є звичним у різних терміносистемах. Спираючись на те, що терміни є словами природної мови, можна стверджувати, що вони мають ознаки загальновживаних слів, а отже, вступають у синонімічні відношення.Проте, оскільки суттєвою ознакою терміна є його однозначність і конкретизація в межах терміносистеми, будь-яка термінологічна одиниця має тенденцію до досягнення точності, так, щоб кожне спеціальне поняття називав лише один термін. Творення нових термінологічних одиниць, схожих за значенням на вже наявні, викликано бажанням найточніше номінувати певні предмети й процеси наукової діяльності. В результаті можна відстежити застарілі назви, які функціонують паралельно з новими, а в межах синонімічного гнізда терміни пропонується розрізняти за їх структурою, походженням й особливостями функціонування. У цій роботі предметом вивчення є англомовна терміносистема енергетичної галузі, а об’єктом – терміни-синоніми на позначення перенапруги.Проведений аналіз сучасних лексикографічних джерел показав, що більшість синонімів, які трапляються в галузі енергетики, є варіантами британської та американської англійської мови або є різновидами повного і скороченого найменування певного поняття. На прикладі англійських термінів, що вживаються на позначення перенапруги в енергомережі, було встановлено, що вивчення змістового аспекту синонімів доцільно проводити із залученням широкого спектра автентичних матеріалів, у тому числі онлайн та друкованих довідникових видань, і корпусного інструментарію.

ПРОТИЛЕЖНОСТІ СХОДЯТЬСЯ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВЕРБАЛЬНОГО ВПЛИВУ НА МОВЦІВ-ІНТРОВЕРТІВ ТА ЕКСТРАВЕРТІВ

2025-10-24T09:38:23+03:00

У статті розглядається взаємозв’язок між психотипом особистості (інтроверт/екстраверт) та синтаксичною організацією її мовлення, а також ефективність впливу на осіб різного психотипу за допомогою мовленнєвих засобів. Актуальність дослідження зумовлена потребами сучасної психолінгвістики, когнітивної та комунікативної лінгвістики у вивченні способів кодування внутрішнього стану особистості через мовлення. Теоретичним підґрунтям слугують ідеї К. Юнга, Г. Айзенка, Н. Хомського, Р. Кеттела, а також концепція синтаксичної проєкції глибинних структур свідомості. Метою проведеної розвідки є виявлення характерних синтаксичних структур мовлення екстравертів та інтровертів, а також ефективних вербальних шляхів переконання представників цих психологічних типів. Матеріал дослідження – мовленнєві партії літературних персонажів із англомовних романів А. Крісті «Трагедія в трьох актах», А.К. Дойла «Собака Баскервілів», Дж.К. Роулінг «Гаррі Поттер і Таємна кімната» та А.А. Мілна «Вінні-Пух». Виокремлено прототипові моделі мовлення інтроверта (Ш. Холмс, модель «ШХ») та екстраверта (Е. Пуаро, модель «ЕП»).У межах першого етапу виконано синтаксичний аналіз 600 діалогічних фрагментів, що уможливило виявити структурно-комунікативні особливості мовлення кожного психотипу: інтроверти тяжіють до складних, поширених конструкцій з чіткими логічними зв’язками, екстраверти – до коротких, простих речень та вигуків. На другому етапі проведено польовий психолінгвістичний експеримент з вербального переконання реальних осіб, мовлення яких відповідало виявленим моделям. Зроблено висновок, що врахування психотипу співрозмовника на рівні синтаксичного конструювання мовлення сприяє підвищенню ефективності комунікативного впливу. Результати засвідчили: переконання є ефективнішим за умови використання синтаксичних моделей, протилежних до психотипу адресата, що цілком співвідноситься з відомим у психології поняттям «доповнення гештальта». Отримані дані відкривають перспективи для подальших досліджень оптимізації комунікації з урахуванням психолінгвістичних особливостей мовця та адресата. Матеріали дослідження мають перспективу практичного застосування в психолінгвістичному консультуванні, профайлінгу, NLP та когнітивному моделюванні діалогів.

МОВА ВОРОЖНЕЧІ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ: АНАЛІЗ ПОЛЯРИЗАЦІЇ, АГРЕСІЇ ТА ДЕМОКРАТИЧНОГО ОБГОВОРЕННЯ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

2025-10-24T09:38:26+03:00

Дослідження представляє комплексний аналіз ворожої мови у сучасному політичному дискурсі, вивчаючи її прояви, механізми та наслідки для демократичного врядування. Через систематичне дослідження агресивної політичної комунікації у різних каналах, включаючи традиційні медіа, платформи соціальних мереж, парламентські дебати та агітаційні матеріали, дослідження встановлює ворожу політичну мову як багатовимірний феномен, що включає образливі висловлювання, навмисну дезінформацію та виключаючі поведінки, які систематично підривають демократичні обговорення. Дослідження застосовує комп’ютерний лінгвістичний аналіз, експериментальні методи дослідження та міжнародні порівняльні підходи для кількісної оцінки моделей ворожості в різних політичних системах і культурних контекстах. Результати показують, що прихильники різних політичних коаліцій демонструють стабільні рівні токсичності 6–8% у цифрових комунікаціях, при цьому ворожа мова демонструє ефекти зараження в онлайн політичних дискусіях. Дослідження визначає модель «стратегічної ворожості», де політичні діячі застосовують агресивну риторику як раціональні відповіді на інституційні стимули та конкурентний тиск. Темпоральний аналіз вказує на циклічні моделі ворожого дискурсу, що відповідають періодам загостреної політичної напруги, ставлячи під сумнів припущення про лінійний прогрес. Дослідження демонструє двосторонню причинність між політичною поляризацією та агресивною комунікацією, створюючи «спіралі поляризації», що посилюють демократичну дисфункцію. Мета- аналітичні докази розкривають складні, залежні від контексту відносини між ворожою мовою та політичною довірою, тоді як лонгітюдинальне дослідження вказує на широке громадянське невдоволення через сприйняту нецивільність. Дослідження висновкує, що ворожа політична мова функціонує одночасно як індивідуальні комунікативні акти, систематичні культурні моделі та інституційні феномени, що впливають на якість врядування, потребуючи багаторівневих теоретичних рамок для розуміння сучасних викликів демократичної комунікації.

«МОРБАККА» С. ЛАҐЕРЛЬОФ: СПЕЦИФІКА ЖАНРУ ТА АВТОБІОГРАФІЧНОГО «Я»

2025-10-24T09:38:31+03:00

Стаття присвячена висвітленню питання про жанрову специфіку та особливості художньої репрезентації автобіографічного «Я» у творі відомої шведської письменниці Сельми Лаґерльоф «Морбакка».У дослідженні зазначається, що у цьому тексті представлений внутрішньородовий жанровий синтез. Вказується, що «Морбакка» не є типовою автобіографічною повістю чи мемуарами: твір побудовано як низку окремих історій, кожна з яких має свою жанрову природу. Перша частина твору («Поїздка в Стрьомстад») має ознаки автобіографії та «подорожі»; друга частина («Історії старої економки») – це сімейні легенди з рисами хорору, казки, билички, романтичної новели; третя частина («Старі будівлі й старі люди») – побутові реалістичні нариси; четверта («Нова Морбакка») та п’ята («Будні і свята») частини містять чимало комічних історій, схожих на гуморески; шоста частина («Сімнадцяте серпня») є типовою ідилією. Жанрове розмаїття доповнюється та багато в чому і зумовлюється також наративною поліфонією. У зв’язку із чим на особливу увагу заслуговує питання про специфіку автобіографічного «Я» «Морбакки». «Реальне» або «історичне Я» «Морбакки» – відома шведська письменниця Сельма Лаґерльоф. «Я, яке розповідає» є складним та багатоголосним. По-перше, наратор розповідає про маленьку Сельму в третій особі, навмисне акцентуючи відстороненість, хоча і забарвлює оповідь власними емоціями (іронією, сумом тощо). По-друге, коли йдеться про внутрішній світ Сельми, наратор говорить не голосом дорослої жінки, а голосом дитини, достовірно передаючи дитячі думки та почуття. По-третє, голос наратора змінюється також тоді, коли йому випадає переповідати історії, почуті від інших («наївний» голос старої економки, веселий голос пана Лаґерльофа). По-четверте, в останній частині твору, післямові, наратор дозволяє собі оповідь від першої особи: відбувається повернення у світ сучасності, до себе – дорослої жінки. «Я, про яке розповідається» у цьому творі – це щаслива дитина в основній частині твору та охоплена спогадами й тихим сумом жінка, «вигнанниця з раю» в післямові. «Ідеологічне Я» може бути охарактеризоване як «дівчинка з казки».

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ГАРМОНІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО» (和谐社会) У СУЧАСНОМУ КИТАЄМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-10-24T09:38:34+03:00

Статтю присвячено комплексному аналізу вербалізації концепту «гармонійне суспільство» (和谐社会) у сучасному китайському політичному дискурсі 2000–2024 рр., який виступає стрижневим елементом ідеологічної моделі КНР та ключовим інструментом формування суспільних уявлень про стабільність і порядок. Дослідження базується на корпусному аналізі китайсько- та англомовних матеріалів офіційних медіа (People’s Daily, Xinhua, China Daily, Global Times) із застосуванням критичного дискурс-аналізу, кількісних методів підрахунку частотності й колокацій, а також контекстуального аналізу семантичних опозицій.Виявлено лексичні, синтаксичні, семантичні та прагматичні стратегії репрезентації концепту в партійних документах, промовах керівництва, газетних публікаціях і мережевому просторі, включно з елементами інтернет-сленгу. Простежено діахронну еволюцію концепту – від внутрішньополітичного інструмента стабілізації та легітимації періоду Ху Цзіньтао до глобалізованої риторики «спільноти єдиної долі людства» (人类命运共同体) в епоху Сі Цзіньпіна. Виокремлено семантичні опозиції (гармонія/хаос, стабільність/розкол, єдність/сепаратизм) та механізми їх використання для конструювання бінарної моделі «свій/ чужий». Проаналізовано стратегії цензури й евфемізації, включно з протестними неологізмами («бути гармонізованим» – 被和谐, омонім 河蟹) як індикаторами іронічної рецепції владної риторики. Запропоновано трирівневу типологію дискурсивної еволюції (національний – перехідний – глобальний) та окреслено механізми адаптації концепту до різних комунікативних арен. Наукова новизна полягає у поєднанні корпусного та лінгвокультурологічного підходів, що дозволило виявити стійкі моделі вербалізації гармонії й простежити їх перенесення з внутрішньополітичної сфери у зовнішньополітичний дискурс КНР, а також визначити їх потенціал як інструмент формування позитивного міжнародного іміджу держави.Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення авторитарних риторичних стратегій і механізмів дискурсивної легітимації у порівняльному контексті.Статтю присвячено комплексному аналізу вербалізації концепту «гармонійне суспільство» (和谐社会) у сучасному китайському політичному дискурсі 2000–2024 рр., який виступає стрижневим елементом ідеологічної моделі КНР та ключовим інструментом формування суспільних уявлень про стабільність і порядок. Дослідження базується на корпусному аналізі китайсько- та англомовних матеріалів офіційних медіа (People’s Daily, Xinhua, China Daily, Global Times) із застосуванням критичного дискурс-аналізу, кількісних методів підрахунку частотності й колокацій, а також контекстуального аналізу семантичних опозицій.Виявлено лексичні, синтаксичні, семантичні та прагматичні стратегії репрезентації концепту в партійних документах, промовах керівництва, газетних публікаціях і мережевому просторі, включно з елементами інтернет-сленгу. Простежено діахронну еволюцію концепту – від внутрішньополітичного інструмента стабілізації та легітимації періоду Ху Цзіньтао до глобалізованої риторики «спільноти єдиної долі людства» (人类命运共同体) в епоху Сі Цзіньпіна. Виокремлено семантичні опозиції (гармонія/хаос, стабільність/розкол, єдність/сепаратизм) та механізми їх використання для конструювання бінарної моделі «свій/ чужий». Проаналізовано стратегії цензури й евфемізації, включно з протестними неологізмами («бути гармонізованим» – 被和谐, омонім 河蟹) як індикаторами іронічної рецепції владної риторики. Запропоновано трирівневу типологію дискурсивної еволюції (національний – перехідний – глобальний) та окреслено механізми адаптації концепту до різних комунікативних арен. Наукова новизна полягає у поєднанні корпусного та лінгвокультурологічного підходів, що дозволило виявити стійкі моделі вербалізації гармонії й простежити їх перенесення з внутрішньополітичної сфери у зовнішньополітичний дискурс КНР, а також визначити їх потенціал як інструмент формування позитивного міжнародного іміджу держави.Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення авторитарних риторичних стратегій і механізмів дискурсивної легітимації у порівняльному контексті.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ФРАНЦУЗЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ПРО ОБМАН

2025-10-24T09:38:37+03:00

У статті досліджуються особливості перекладу українською мовою французьких фразеологізмів про обман. Об’єктом дослідження є французькі фразеологічні одиниці на позначення обману, їх семантика і взаємозв’язок з українськими відповідниками. Предметом дослідження є способи передачі французьких фразеологічних одиниць про обман українською мовою. Зазначається, що переклад фразеологізмів є одним із найскладніших завдань, що постають перед перекладачем, оскільки переклад усталених зворотів з мови оригіналу на мову перекладу вимагає від перекладача не лише глибокого знання обох мов, а й культурної обізнаності і нерідко креативності. Зауважується, що не існує універсального підходу до перекладу ідіоматичних виразів, кожен з них створює певні труднощі.Аналіз фактичного матеріалу показує, що кількість фразеологічних одиниць про обман в українській мові набагато більша, ніж у французькій.Попри це, лише для невеликої кількості французьких фразеологізмів про обман знаходяться відповідні еквіваленти і аналоги серед українських фразеологічних одиниць. Фразеологічний спосіб перекладу еквівалентом або аналогом застосовується до фразеологізмів, що містять спільні міжмовні елементи, зокрема ті, що мають античне, біблійне, міфологічне, історичне походження, оскільки структура і значення таких фразеологізмів в обох мовах, як правило, співпадають. Серед фразеологічних одиниць про обман, які відбивають французький національний світогляд, українські еквіваленти майже відсутні. Під час перекладу аналогом у мові перекладу зберігається фразеологічне значення, стилістична забарвленість, оцінність. Частковий аналог трапляється частіше. Серед нефразеологічних способів перекладу найчастіше використовуються лексичний і описовий переклад, калькування і переклад коментарем серед розглянутих прикладів трапляються рідко. До закономірних втрат у разі описового перекладу належать образність, експресивність і культурно-національні особливості компонентів фразем. Підкреслюється важливість дослідження зв’язку між фразеологічними одиницями української мови й іноземних мов з метою укладення фразеологічних перекладних словників.

СТРУКТУРНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКАДЕМІЧНОЇ ДИСКУСІЇ ЯК ЖАНРУ УСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

2025-10-24T09:38:40+03:00

Дослідження спрямоване на з’ясування й опис структурних і комунікативних характеристик академічної дискусії як жанру усної взаємодії з акцентом на її значущість в освітньому дискурсі. Академічна дискусія визначається як структурований, інтеракційно складний жанр, який вимагає як мовної компетентності, так і стратегічного менеджменту дискурсу. Вона є важливим, але не досить вивченим жанром усної взаємодії в аспекті структурної організації та комунікативної специфіки в контекстах вивчення англійської мови як іноземної (EFL).Ґрунтуючись на теорії жанру, діалогічного навчання, соціокультурній теорії дискурсу, вимогах Загальноєвропейських Рекомендацій із мовної освіти (CEFR) та концепції Accountable Talk, дослідження узагальнює наукові джерела (2010–2024 рр.), які стосуються структури дискурсу, мовленнєвих дій та інтеракційної компетентності. Тематичний аналіз проведений із метою виявлення типізованих рис академічної дискусії, зокрема змістовно-орієнтованих і метакомунікативних дій (ходів).У плані структури академічна дискусія як комунікативна подія має трифазну макроструктуру: ініціація, розвиток і завершення, кожна з яких регулюється специфічними нормами взаємодії. У комунікативному аспекті академічна дискусія функціонує на двох рівнях: побудові дисциплінарного знання шляхом використання змістовно-орієнтованих комунікативних ходів (CTMs) та управління комунікацією засобами метакомунікативних ходів (MCTMs). CTMs уможливлюють аналіз, синтез або оцінювання змісту, який обговорюється. MCTMs керують самою дискусією, спрямовуючи, коригуючи або регулюючи взаємодію.Запропонована таксономія метакомунікативних ходів включає такі їх типи, як: прохання надати обґрунтування / пояснення, заохочення до підкріплення ідей прикладами / доказами, підкріплення або заперечення ідеї / доказу співрозмовника, згода або незгода, переформулювання / перефразування, тримання каналів комунікації відкритими, відзначення якісного мислення / внеску до дискусії та тримання фокусу уваги на меті або темі обговорення. Вони співвідносяться з принципами діалогічного навчання й орієнтовані на критичне мислення, точне знання та учасників дискусії.Отримані результати мають значення для опису жанрів усної інтеракції, особливо в освітньому дискурсі, де академічна дискусія виступає як один із ключових жанрів усного мовлення. Перспективи дослідження вбачаються в емпіричному підтвердженні запропонованої таксономії та розробці інструментів для її оцінювання.

ҐЕНДЕРНО МАРКОВАНА ПЕРСОНІФІКАЦІЯ ОБРАЗУ ЛОНДОНА В АНГЛІЙСЬКІЙ РЕНЕСАНСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ФАКТУ

2025-10-24T09:38:42+03:00

У другій половині XVI століття, коли в Англії відбувається стрімкий розквіт ренесансних тенденцій, у різних сферах суспільного життя спостерігаються помітні зрушення. Англійська минувшина, широкий спектр політичних питань, географія і топографія країни викликають підвищений інтерес інтелектуально-духовної еліти і поступово входять у зону інтересу пересічних громадян. Урбанонім Лондон усе частіше з’являється на сторінках як літератури факту, так і фікційних творів, формуючи специфічний феномен – лондонський текст англійської ренесансної літератури.У сучасному літературознавстві лондонський текст постає об’єктом численних наукових розвідок, втім, незважаючи на суттєву зацікавленість наукової спільноти цією проблематикою, є чимало лакун, які потребують осмислення та заповнення.Ця стаття сфокусована саме на одній із таких лакун – персоніфікації образу Лондона в англійських ренесансних топографічних та історіографічних творах. Досліджуючи специфіку лондонського тексту в тогочасній літературі факту під ґендерним кутом зору, авторка виявляє поетикальну специфіку структурування образу Лондона у працях Р. Нікколса, Дж.Спіда, В. Кемдена, Дж. Стоу та ін.У статті продемонстровано, як саме зумовлена успішним правлінням королеви Єлизавети І зміна ґендерних стереотипів позначилася на репрезентаціях Лондона в творах тогочасних хроністів і топографів.Сформований культурою єлизаветинської доби, образ «королеви- діви» сприяв виникненню у літературі факту ґендерно маркованих персоніфікацій міста та закріпленню в колективній свідомості англійців уявлення про столицю не тільки як про фемінний конструкт, але й як про позитивно навантажений символічний образ, що бере свій початок від архетипу «місто-діва».Глорифікаційний характер ренесансних історичних наративів і топографічних описів сприяв закріпленню позитивного образу столиці у свідомості реципієнтів, що своєю чергою виконувало важливу роль у процесі формування національної самоідентифікації англійців.

ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОЇ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ДИСКУРСУ В МЕДИЧНИХ ДРАМАХ НА ПРИКЛАДІ СЕРІАЛУ «GREY’S ANATOMY»

2025-10-24T09:38:45+03:00

Стаття присвячена актуальній проблемі вивчення професійного дискурсу, зокрема тому, як англійська медична термінологія представлена та адаптується в популярних медіа. Досліджуваним об’єктом був взятий медичний серіал «Grey’s Anatomy». Його аналіз демонструє, як спеціалізована медична мова ріконтекстуалізується, щоб стати більш доступною для широкої аудиторії, яка не має професійних знань у галузі медицині. Хоча серіал часто отримує позитивні оцінки за реалістичне зображення життя в лікарні, проведене дослідження показує, що медичні терміни свідомо модифікуються за допомогою різноманітних дискурсивних стратегій. Такий підхід забезпечує баланс між професійною точністю та чіткістю викладення матеріалу. Аналіз охоплює семантичні аспекти медичної термінології, включаючи етимологію та домінування певних етимологічних груп. Суфікси та префікси грецького походження трапляються частіше за латинські, що відображає центральну увагу серіалу на патології та хірургічних техніках, які значною мірою спираються на грецьку мову. Практичні приклади діалогів ілюструють такі стратегії, як дидактичні відступи, де старші лікарі пояснюють процедури інтернам, метафоричні спрощення та пояснення за допомогою аналогій. Кількісні спостереження показують, що терміни на позначення анатомічних та фізіологічних понять використовуються частіше, ніж терміни з фармакології або терміни на позначення медичного обладнання.Це відображає практичний баланс між точністю та особливостями сприйняття професійної лексики широкою аудиторією. Стаття також розглядає серіал «Grey’s Anatomy» у ширшому контексті популяризації медичного дискурсу й представляє серіал як культурного посередника, який вводить експертні знання в повсякденну свідомість. Медичний дискурс у серіалах виходить за межі термінології: він допомагає розповідати історії, будувати стосунки, підкреслювати етичні дилеми та відображати суспільне ставлення до медицини.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ІЗ СЕМАНТИКОЮ МІГРАЦІЇ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ У МЕДІАДИСКУРСІ

2025-10-24T09:38:49+03:00

У статті розглядається дискурс міграції як багаторівневий об’єкт мовознавчого аналізу, що формується на перетині соціально-правової, політичної та комунікативної площин. Особлива увага приділяється концепту БІЖЕНЕЦЬ як ключовій одиниці, яка одночасно реалізує юридичні, когнітивні та мовні функції. У межах дослідження об’єктом виступають терміни, що позначають явища міграції з окупованих територій України, котрі поєднують спеціальне та загальномовне значення й функціонують у медійному дискурсі. Джерельною базою стали англомовні тлумачні й термінологічні словники, а також корпус медіатекстів, що відображають сучасну міжнародну та міграційну проблематику.Методологічну основу дослідження становлять положення термінознавства, когнітивної лінгвістики та дискурс-аналізу. Залучено підходи до класифікації термінів за структурними та словотвірними характеристиками (кореневі, деривативні, композитні, словосполучення й абревіатури).Встановлено, що термінологія сфери міграції характеризується високим рівнем варіативності. Виявлено специфічні лексико-семантичні особливості, серед яких метафоричні моделі та евфемістичні номінації.Наукова новизна роботи полягає у поєднанні термінологічного аналізу з когнітивно-дискурсивним підходом, що дозволяє простежити, як у мові відображається суспільне ставлення стосовно міграційних процесів з окупованих територій України. Одним із центральних понять, пов’язаних із дискурсом міграції, є концепт БІЖЕНЕЦЬ.У дискурсі міграції значення поняття БІЖЕНЕЦЬ фундаментально визначається Конвенцією Організації Об’єднаних Націй 1954 року про статус біженців, яка описує біженця як особу, яка втекла зі країни свого походження через обґрунтований страх переслідування на підставі раси, релігії, національності, приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань. Результати дослідження поглиблюють розуміння структурно-семантичної організації термінології міграції з тимчасово окупованих територій, визначають механізми її словотвірної продуктивності та окреслюють тенденції розвитку мовних практик у контексті військової агресії РФ проти України та глобалізованого інформаційного простору.

ПРО КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНЮ ФУНКЦІЮ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

2025-10-24T09:38:52+03:00

Експоненти культури в художньому творі можуть стати перепонами на шляху до адекватного перекладу, який передбачає схожу реакцію на прочитане як у читача оригіналу, так і у читача цільового тексту.Відтворення культурної специфіки в перекладі є, нехай і не без втрат, можливим, хоча це чи не найскладніша частина перекладацтва. Основні шляхи вирішення цього завдання традиційно зводяться до стратегій форенізацї та доместикації. Кожна з них має як переваги, так і недоліки, а перекладачеві необхідно робити вибір між ними. На основі чого здійснювати цей вибір і на що насамперед звертати увагу? У статті ведеться пошук відповідей на зазначені питання з акцентом на культурній обумовленості джерельного твору і на прикладі українських перекладів перших двох книжок з циклу А. Бредлі про Флавію де Люс.Мета статті – показати, як фокусування автора оригіналу на певному типі читача (реципієнта твору) визначає різновекторний набір фонових знань, маркери яких повинні бути відтворені в друготворі, аби культурно- просвітня функція перекладу реалізувалася в повному обсязі.Доводиться, що беззаперечний зв’язок літератури і культури має своїм наслідком те, що художній текст фіксує у собі ті знання, що є притаманними країні, рідній для автора, а тому для читачів з інших країн може слугувати джерелом інформації про ‘інших’. Це, своєю чергою, результується в посиленні культурно-просвітньої функції перекладу, яка ускладнюється необхідністю не просто перенести назви експонентів культури в цільовий текст, але й експлікувати закладене в них знання про вихідну культуру.У разі вибору стратегії перекладачеві необхідно визначитися насамперед з тим, як він розуміє ‘надзавдання’ перекладу: інформування або просвітництво, розважання або ж виховання. Також неабиякої важливості набуває фокус на читача.У цільовій культурі читача треба готувати до сприйняття ‘інших’ культур, виховувати його. Простіше це робити, коли експонуються ті знання, що є спільними для людства загалом. Складніше, коли це суто національні надбання. Тут доводиться добігати всіх можливих компенсаторних технік, включаючи паратекстуальні елементи. Звичайно, однією чи двома книжками такого читача не виховати. Це повинен бути довгий планомірний шлях перекладацтва в країні загалом.

АРГУМЕНТАТИВНЕ ПІДҐРУНТЯ ТЕЛЕОЛОГІЧНОГО РЕФЛЕКСІЙНОГО СМИСЛУ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-10-24T09:38:56+03:00

Телеологія як філософія науки зосереджена на «граничному» (ultimate) поясненні смислу. У пропонованій статті розглянуто проблему смислоутворення у політичному дискурсі з опорою на семантично релевантні принципи і методи моральної телеології, неформальної логіки та психології сприйняття. Виконане дослідження зосереджене на семантичних, логічних, психологічних закономірностях «глибокого» (deep) розуміння пропозиційного смислу висловлення у політичному дискурсі. Розуміння кінцевої мети у політиці як прагнення до результату, котрий би задовольнив усі залучені сторони, постає основним предметом суперечок на шляху до досягнення взаєморозуміння і каталізатором утворення телеологічного рефлексійного смислу. Очевидно, що будь-яке висловлення у політичному дискурсі потребує пояснення і виправдання з точки зору його смислового наповнення. Обґрунтування висловленого смислу і смислу сприйнятого адресатом може бути здійснено у політичному дискурсі засобами експлікованого аргументу або у вигляді інтроспективної інференції як висновку щодо причин, цілей і потенційних наслідків певного ствердження. Інтроспективна інференція щодо ціннісно-цільових і причинно-наслідкових аспектів висловлення втілює телеологічну рефлексію, семантичні наслідки якої у цьому дослідженні постульовано як телеологічний рефлексійний смисл.Мовний аргументативний і пояснювальний конструкт, котрий репрезентує телеологічний рефлексійний смисл і виявляє доцільність і відповідність висловлення моральним нормам, виконує функції телеологічного пояснення. Термін «аргумент» розглянуто у пропонованому дослідженні як лінгвістичну репрезентацію телеологічної рефлексії щодо способів і засобів досягнення висловленої кінцевої мети. Аргумент функціонує у дискурсі як незалежна змінна і як логічне підгрунтя пропозитивного смислу висловлення. Аргумент, який доводить обгрунтованість телеологічного рефлексійного смислу, набуває у політичному дискурсі розмаїтих лінгвістичних, логічних і психологічних характеристик. Аналіз емпіричного матеріалу вказує на те, що аргументи для обгрунтування телеологічного рефлексійного смислу переважно зосереджені на: (а) мотивах мовця, (б) цілях задекларованих або імплікованих, (в) потенційних наслідках висловлення. Поняття істини, моральної цінності та кінцевої мети є надзвичайно важливими для розуміння і перекладу природної мови. У політичному дискурсі витлумачення ідеї моральності виявляє ознаки суб’єктивності, упередженості і залежності від поставленої мети. Цю тезу щодо характерної суб’єктивності та упередженості телеологічної рефлексії у політичному дискурсі засвідчують результати аналізу корпусу аргументативних конструктів як лінгвістичних репрезентацій телеологічного рефлексійного смислу. Якщо оцінка моральної відповідності висловлення є складним завданням для людської свідомості, тим паче це є проблемою для штучного інтелекту як основи машинного перекладу. Усвідомлюючи це, науковці прагнуть узгодити композиційні і контекстуалістські напрями семантики і таким чином удосконалити машинний переклад, оснастивши штучний «мозок» телеологічно релевантними «людськими» властивостями: здатністю до «розуміння» кінцевої мети, функцією селективного осмислення наданої інформації (розподілу уваги), спроможністю надати моральну оцінку висловленій думці.

ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ МОВНОГО КОНТРАСТУ

2025-10-24T09:38:59+03:00

Мовний контраст є базовим поняттям у мовознавстві, що забезпечує розмежування, виокремлення та підсилення смислових одиниць у мовленнєвому дискурсі. У статті розглянуто комплексну систему функцій мовного контрасту, що включає семантичну, диференційну, прагматичну, емоційну, когнітивну (гносеологічну), комунікативну, риторичну, аргументативну, аксіологічну, ідентифікаційну, позиціонувальну, фокусувальну та експресивну функції. Авторська концепція мультирівневої функціональності контрасту охоплює його семантичний, когнітивний, прагматичний та емоційний рівні, що виявляються у складній взаємодії мовних засобів, індивідуального досвіду та свідомості мовця й адресата.У роботі проаналізовано теоретичні аспекти функціювання контрасту в мові загалом та їхнє проєктування на художній текст, зокрема поезію, де контраст слугує не лише як засіб структуризації значення, а й як потужний інструмент емоційного вираження та комунікативного впливу.На матеріалі творів сучасних українських поетів досліджено його роль у формуванні змістовних і стилістичних протиставлень, які відображають складність воєнного та соціального досвіду. Важливим акцентом є розгляд диференціації мовних одиниць за різними критеріями, що забезпечує точність семантичної дії контрасту, а також когнітивний механізм категоріалізації та структурування ментального простору адресата.Прагматичний аспект виявляється у формуванні комунікативних намірів, фокусуванні уваги та створенні необхідного ефекту впливу в мовленні.Розглянуто роль контрасту у вираженні ідентичності, позиціюванні мовця в дискурсі та формуванні соціокультурних кодів. Емоційна та експресивна функції контрасту виявляються завдяки конотативно маркованим мовним засобам і драматизації висловлення, що створює підсилений психологічний ефект та емоційне занурення у твір.Перспективи подальших досліджень у цій сфері пов’язані з інтеграцією психолінгвістичних підходів для глибшого розуміння когнітивних механізмів сприйняття контрастних структур та їхнього впливу на емоційний стан адресата.