Нова філологія

ҐЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ А. ТЕННІСОНА (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ “IDYLLS OF THE KING”)

К. М. Василина, І. М. Пікалов — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню особливостей репрезентації ґендерної проблематики у поетичному циклі Альфреда Теннісона “Idylls of the King”. Ця збірка, яка стала зразком для наслідування у царині артуріани, на сьогодні все ще залишається на периферії ґендерного літературознавства. Зберігаючи провідні образи та сюжети артурівських легенд, поет представив своє бачення патріархального суспільства Камелота, наклавши на нього стереотипні уявлення вікторіанців про розподіл соціостатевих ролей. На специфіці змалювання легендарного матеріалу відбилися і власні авторські установки, і загальний настрій англійського суспільства XIX століття, у якому відчувають окремі зрушення у сприйнятті жіноцтва та його ролі у соціумі. Незважаючи на те, що вікторіанська Англія була консервативною та патріархальною, у XIX столітті відзначається зростання жіночих рухів, що невідворотно відбивалося у різних сферах життя і творчої діяльності вікторіанців. Традиційні образи, які оживають на сторінках поем А. Теннісона, загалом зберігають домінантні ґендерні параметри: Артур і його лицарі є втіленням гегемонної маскулінності, вони виконують відведені їм суспільні та матримоніальні ролі. Втім автор наділяє чоловіків і певними рисами, які традиційно асоціюються із фемінним началом (нерішучість, вагання, підступність), вони сприймаються як недоліки та знижують загальний пафос образів. Жіночі персонажі, які є менш численними на сторінках поем, в основному втілюють вікторіанське уявлення про фемінність: вони є покірними чоловікам, сфера їхньої відповідальності звужується до сімейного побуту, втім і ці постаті набувають певних маскулінних вимірів (таких як рішучість, активність та раціональність), часто виявляють проактивну позицію. Такі образи прямо чи непрямо викликають симпатії читачів, що свідчить про загальне толерантне ставлення вікторіанців до емансипаційних зрушень.

МЕТАФОРИЧНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ У БІЗНЕС-МЕДІАДИСКУРСІ

О. Ю. Довбня, Т. В. Чрділелі — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

У цій лінгвістичній розвідці вивчається резистенція стосовно метафор, які вживаються у дискурсі бізнес-медіа. У ній наведено визначення терміна «метафорична резистенція», а також проведено детальний огляд наявних досліджень з цієї теми, які включають роботи провідних лінгвістів, зокрема Реймонда Гіббза. У процесі аналізу постів соціальної мережі X (раніше Twitter) було визначено різноманітні випадки резистенції. Вона може виражатися як користувачами соціальних мереж, які споживають контент бізнес-медіа та медійних персон, так і самими бізнес-медіа. У цьому дослідженні детально розглядаються різні типи резистенції (пропозиційна, локуційна, персональна та ситуативна). Проведений аналіз дозволяє припустити, що пропозиційний тип резистенції є найбільш поширеним (45,45%). Споживачі медіаконтенту, а також самі бізнес-медіа можуть критикувати метафоричні вирази через їх нелогічність, нерелевантність, а також наявність фактичних помилок. Дослідження також демонструє, що локуційна резистентність може виникати через можливі спроби маніпуляцій ринком за допомогою занадто інтенсивних метафор з такими доменами-джерелами, як «NATURAL DISASTER», «RELIGION» тощо. Випадки прояву цього виду резистентності демонструють маніпулятивну функцію метафори у дискурсі бізнес-медіа. Локуційна резистентність також проявляється, коли вербалізація метафоричного виразу є нетактовною та неприйнятною для деяких споживачів бізнес-медіа. Персональна резистентність до метафоричного виразу виникає, коли той, хто його вживає, звинувачується у лицемірстві, предвзятості тощо. Водночас ситуативна резистентність проявляється, коли метафоричний вираз є нечутливим стосовно соціокультурного чи соціополітичного контексту. Наприклад, у США може виникати резистеність до метафор з доменом-джерелом WEAPONS у зв’язку з кризою насильства із застосуванням вогнепальної зброї. Актуальність дослідження зумовлюється тим, що вперше була досліджена резистенція у рамках бізнес-медіадискурсу. До цього цей лінгвістичний феномен вивчали у медичному та політичному дискурсі.

ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОСИСТЕМИ НОВОЇ ПАРАДИГМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

О. В. Єременко, А. П. Бутенко, Н. В. Стукало — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті доведена необхідність упорядкування терміносистеми у сфері забезпечення якості вищої освіти. Продемонстрована гостра потреба в унормуванні понять, що становлять понятійний апарат внутрішньої та зовнішньої систем забезпечення якості. Виокремлені посутні чинники, які впливають на формування досліджуваної терміносистеми, найвагомішим з яких є законодавчо визначене приведення української системи забезпечення якості вищої освіти до вимог Європейського простору вищої освіти. Автори наголошують на динамічності та гнучкості досліджуваної терміносистеми, її схильності до потенційного розвитку, простежуючи її поставання в українській нормативній документації, передусім у Законі України «Про вищу освіту» (2014). Відповідно до цього запропонований поділ на групи термінів, визначення яких сформульовані авторами статті: 1) слова/словосполучення, згадані в українському законодавстві, однак вони не отримали визначення у нормативних документах; 2) слова/ словосполучення, що називають складники процесів і процедур, як-от відомості про самооцінювання (переважно вживана абревіатура ВСО); 3) слова/словосполучення, зафіксовані в організаційно-управлінських документах ЗВО як лексеми/словосполучення англомовного походження. Стаття містить кілька десятків визначень термінів, важливих для українського простору вищої освіти. Зокрема, запропоновані визначення таким дискутабельним поняттям зі сфери забезпечення якості, як «гарант освітньої програми», «силабус», «повторна акредитаційна експертиза», «відомості про самооцінювання», «галузева експертна рада», «повернення акредитаційної справи на галузеву експертну раду», «освітня програма із визначенням «зразкова», «зразкові освітні практики», «освітній аудит», «експертна група». Диференційовано групи термінів відповідно до вживаності та фіксованості у законодавстві та практиці застосування. Особливо закцентована важливість нового Положення про акредитацію освітніх програм, уведене в дію 01 серпня 2024 р., яке стало черговим етапом на шляху до євроінтеграції української вищої освіти, зокрема сфери забезпечення якості.

ІСТОРИЧНА МІКРОТОПОНІМІЯ КІНЦЯ XVIII – ПО ЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ, МОТИВОВАНА НАЗВАМИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

О. С. Мосур — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу твірних основ історичної мікротопонімії кінця XVIII – початку ХІХ ст., зафіксованої у Йосифінській (1785– 1788) і Францисканській (1819–1820) метриках. Писемні пам’ятки зберігаються в Центральному державному історичному архіві м. Львова. Для дослідження вибрано власні назви малих географічних об’єктів Самбірського циркулу. До регіону належало 412 населених пунктів. Лексико-семантичний аналіз твірних основ показав, що мікротопоніми похідні від апелятивів та від онімів. У статті аналізуємо власні назви мікрооб’єктів, похідні від назв будівель і споруд. Ці загальні назви додатково вказують на особливості ведення господарства, на вірування мешканців краю, на поширення ремесел тощо. У мікротопонімії кінця XVIII – початку ХІХ ст. зафіксовано 6 груп слів, які називають житлові, господарські, оборонні, промислові, культові та гідроспоруди. До назв житлових будівель належать лексеми «будинок», «замок», «офіцини». Тематично господарські споруди поділяємо на 2 види: а) для зберігання і переробки зерна («гумно», «стодола», «шпихлір»); б) для ночівлі та утримування тварин, птахів («загорода», «кошара», «обора», «свинарка», «скотник», «стайня», «стая», «стійло», «хлів»). «Вал», «застава», «мур» належать до оборонних будівель. На території Самбірського циркулу поширеними були різноманітні види ремесел, про що свідчать назви промислових будівель. Апелятиви «цегельня», «гута» вказують на поширення будівництва; «бляхарня», «ковальня», «кузня», «токарня» – ковальської справи; «жупа», «фабрика» – на видобування корисних копалин; «пекарня», «млин» – на розвиток харчової сфери; «бровар», «броварня», «винарня», «винниця», «ґуральня», «корчма», «пивниця» – на виробництво і збут алкогольних виробів; «тартак» – на деревообробну діяльність; «прачкарня», «бліх» – на розвиток сфери послуг. Мешканці циркулу були християнами. Про це дізнаємося з назв культових будівель («дзвіниця», «каплиця», «кляштор», «костьол» («костел»), «монастир», «статуя», «фігура», «церква»). Найменше у мікротопонімії представлено назв гідроспоруд («гать», «гребля»).

СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ІМПЛІЦИТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ЗБІРЦІ ЕСЕЇВ АРТЕМА ЧЕХА «ТОЧКА НУЛЬ» (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОГО ТА АНГЛІЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДІВ)

Л. Г. Олексишина, Н. В. Яремчук — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вивченню способів перекладу імпліцитної інформації у збірці есеїв Артема Чеха «Точка нуль». Мета роботи полягає у виявленні особливостей відтворення імпліцитної інформації в англійському (Absolute Zero) та німецькому (Nullpunkt) перекладах. Для досягнення результатів було застосовано як загальнонаукові, так і спеціальні лінгвістичні дослідницькі методи, а саме: емпіричний, загальнологічні методи, такі як аналіз та синтез, узагальнення, а також дефінітивний метод, які сприяли продуктивному та результативному збору теоретичного матеріалу, на основі якого і базувалося подальше дослідження. Було застосовано контекстуально-інтерпретаційний метод, мета якого полягає у реконструкції авторського задуму, мотивів і цілей, загального змісту тощо, а також порівняльно-перекладознавчий аналіз. У роботі проаналізовано теоретичні засади перекладу імпліцитної інформації в тексті. Розглянуто способи перекладу, які найчастіше траплялися у перекладах збірки есеїв «Точка нуль», та висвітлено їх значення. Окрему увагу дослідники звернули на збереження авторського стилю під час перекладу, передачу змісту та стилістичного забарвлення, а також перекладу реалій та їх адаптації для іноземного читача. Проведено аналіз фрагментів перекладу художнього твору з української мови німецькою та англійською. Здійснено порівняльну характеристику двох перекладів та виявлено, що для з’ясування мотивів твору та правильного розуміння контексту перекладач повинен ознайомитися з культурною специфікою вживання тих чи інших слів, оцінити готовність читача декодувати імпліцитну інформацію та згідно з цим вибрати правильну стратегію для перекладу. У результаті дослідження було виявлено та проаналізовано стратегії, способи та труднощі перекладу. Встановлено тяжіння до використання описового перекладу в обох мовах перекладу, використання приміток задля пояснення імпліцитної інформації у німецькому перекладі та їх відсутність у англійському варіанті. Також було виявлено тенденцію до нейтралізації у англійському перекладі.

ЕКОЛОГІЧНІ МОТИВИ У ДИТЯЧИХ ТВОРАХ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ (НА ОСНОВІ ЗБІРКИ «ГОДІ, ДІТОЧКИ, ВАМ СПАТЬ!»)

І. В. Онищенко — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано роль та значення дитячих творів Олени Пчілки в осягненні розмаїття світу природи, свідомого сприйняття природного середовища, переосмислення звʼязку людини та природи. На основі аналізу творчої спадщини письменниці розкрито тему гармонійного співіснування людини та природи, збереження природи для нащадків, відповідального ставлення до природи і довкілля. Основою студії є літературознавча інтерпретація екоцентричного аспекту в дитячих творах Олени Пчілки (на основі збірки «Годі, діточки, вам спать!»). На конкретних прикладах інтерпретовано екологічні мотиви в її творах, зокрема мотив втручання людини в природне середовище, мотив збереження природних ресурсів та унікальної краси рідного краю, мотив наслідків діяльності людини. Продемонстровано, що природа постає як засіб екологічного, естетичного, морального, патріотичного та громадянського виховання дітей. З’ясовано, що дитячі твори Олени Пчілки мають психологічно-особистісну орієнтацію, спрямовані на глибоке проникнення в психологію душі дитини та її внутрішній світ. Визначено, що у такий спосіб письменниця актуалізує психологічні інструменти впливу на свого читача задля гармонійного співіснування людини та природи, встановлення рівноваги між ними. Акцентовано увагу на тому, що літературні творіння Олени Пчілки відіграють важливу роль у формуванні екологічного світогляду та екологічної свідомості дитини, розширюючи її природничо-наукові знання. З’ясовано, що в творах письменниці закладено глибокий сенс гармонії людини і природи, де обидва складники тісно взаємодіють та співіснують, адже людина з’явилася на світ як частина природи, тому її існування залежить від природи. Визначено, що важливим завданням своїх літературних творінь Олена Пчілка вважала наповнення чистої дитячої душі моральним, духовним, прекрасним, етичним змістом. Екологічні аспекти дитячих творів Олени Пчілки позначені авторським світобаченням, наповнені психологією сприйняття й переосмислення навколишнього середовища самої письменниці. Підсумовано, що дитячі твори Олени Пчілки вчать жити і любити життя, помічати красу довкола, гуманно і турботливо ставитися до живих істот, зберігати і примножувати природні ресурси.

ПРО ЩО МОВЧИТЬ АВСТРІЙСЬКА ЖІНКА 30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ПЕРСОНАЖІВ РОМАНУ Р. ВЕЛЬЖ «JOHANNA»)

Н. В. Романова — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблемі «жіночого» мовчання 30-х років минулого століття в романі відомої австрійської письменниці Ренати Вельж «Йоганна». Згідно з фабулою мовчання має особливу природу, опосередковане самооцінкою та емоційним станом жіночих персонажів. Виокремлюємо умовно три етапи становлення «жіночого» мовчання: 1) культурно-традиційний (прийомна родина як зразок мовленнєвої поведінки); 2) нормативно-етикетний (соціум як рушій мовленнєвої поведінки); 3) прагматично-раціональний (людські стосунки як стратегія і тактика мовленнєвої поведінки). Мовчання тлумачимо як антонім мовлення, що має розмаїті комунікативні і соціально-психологічні функції. З’ясовано, що семантика мовчання корелює з біологічним віком, соціальним статусом, освітою, вихованням, географією. Виявлено низку мотиваторів мовчання, здійснено їх семантичний аналіз, який орієнтує на фізичний біль, негативні емоції (образу, страх кровотечі, страх утрати домашньої тварини – собаки) та негативні почуття (недовіру одноліткові, нелюбов дочки до матері). Сюди додаємо й когнітивні, вольові, біологічні, фізіологічні та фізичні процеси, маніпуляцію, девіантну поведінку чоловіків з різними ідеологіями, документи, уявну довірену особу. Підтверджено ідею щодо культурно-національної специфіки мовчання та особливостей національного менталітету австрійської етнічної спільноти. У ситуаціях міжособистісного спілкування мовчання тотожне вираженню реакції на навколишній світ та якості перебігу певної ситуації. Лінгвістика мовчання постає у двох планах: експліцитному (явному) й імпліцитному (прихованому). Так зване експліцитне мовчання репрезентовано словами, словосполученнями, інфінітивними зворотами, реченнями, імпліцитне – вербальним контекстом відповідно. Вербальний контекст містить опис соматики, дотику, уявлення, емоційного стану або самостійного руху, зумовленого функціями персонажів.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ GENIUS/ГЕНІЙ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ

Л. В. Строченко — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена встановленню особливостей вербалізації концепту GENIUS/ГЕНІЙ в англомовному художньому мовленні. Об’єктом дослідження вибрано концепт GENIUS у картині світу англомовного соціуму. Предметом аналізу виступило мовленнєве втілення концепту GENIUS/ГЕНІЙ в англомовних художніх творах. Застосування контекстуально-інтерпретаційного методу для вивчення мовленнєвого матеріалу дозволило проведення власне концептуального аналізу, спрямованого на виявлення концептуальних ознак. У результаті дослідження було встановлено, що феномен геніальності є складним і багатогранним концептом, який посідає важливе місце як у науковому, так і в художньому дискурсі. Вивчення вербалізації концепту GENIUS/ГЕНІЙ в англомовному художньому мовленні дозволяє виявити характерні ознаки цього концепту, такі як розумові здібності, ексцентричність, освіченість, несприйняття, скрупульозність, впевненість, божественність та інші. Аналіз творів Джерома Селінджера, Артура Конан Дойла, Теодора Драйзера, Анжели Картер та інших авторів показав, що геніальність часто асоціюється з незвичайністю, самотністю, труднощами у взаємодії із суспільством і нерозумінням з боку інших людей. У літературі генії зображуються як персонажі, що мають надзвичайні здібності, які водночас роблять їх незвичайними та відчуженими від звичайного життя. Важливим аспектом дослідження є також вплив геніальності на оточуючих і суспільство загалом. Генії, будучи носіями унікальних здібностей, часто стикаються з нерозумінням, а інколи й з відвертою ворожістю. Проте їхній внесок у культуру, науку та мистецтво є неоціненним, що підкреслює необхідність подальшого вивчення цього феномену. Загалом, дослідження вербалізації концепту GENIUS/ГЕНІЙ в англомовному художньому мовленні дозволяє глибше зрозуміти природу геніальності та її роль у культурному просторі, а також виявити мовні засоби, які використовуються для вираження цього складного та багатогранного феномену. Перспективу дослідження концепту GENIUS вбачаємо в його аналізі в межах психолінгвістики. Психолінгвістичний підхід дозволяє дослідити, як когнітивні процеси впливають на вербалізацію і сприйняття геніальності, а також як культурні та соціальні контексти формують уявлення про геніальність у різних мовних спільнотах.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БРИТАНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ: ПРОМОВА Р. СУНАКА В УКРАЇНСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ

Н. М. Тимощук — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Публікація спрямована на вивчення лінгвістичних та функціональних особливостей політичного дискурсу прем’єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака про українсько-російську війну. Актуальність розвідки зумовлена необхідністю дослідження особливостей використання системи виражальних засобів та стилістичних прийомів у сучасному політичному дискурсі. Для досягнення поставленої мети нами використано метод простого підрахунку даних, метод дискурсного аналізу, метод стилістичного аналізу, метод суцільної вибірки та порівняльний метод. Ми також використали інструмент корпусних досліджень «Voyant Tools» для обробки та аналізу промови. Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак використовує різноманітні стилістичні прийоми для досягнення бажаного ефекту, який визначається прагматичними характеристиками промови та специфікою аудиторії, перед якою виголошується промова. З точки зору лексики він використовує такі риторичні прийоми, як метафора і повторення. З точки зору граматики оратор часто використовує активний стан, займенники першої та другої особи, модальні дієслова, інверсію, вищий ступінь порівняння прикметників. Переконливості промові британського прем’єра надає використання різноманітних комбінацій особових та присвійних займенників на позначення сторін політичної взаємодії; власних географічних назв країн та національностей; граматичної категорії теперішнього часу для підкреслення безперервних активних дій, спрямованих на перемогу українського народу, наведення статистичних даних та цифр, а також перманентних повторів “We are here!”. Проаналізувавши політичну промову Ріші Сунака, ми висновуємо, що система виразних засобів і стилістичних прийомів у зверненні прем’єр-міністра до українського парламенту (12.01.2024) використовується для впливу на почуття й емоції адресата для привернення уваги до проблем повідомлення, для виконання прагма-комунікативних цілей аналізованого дискурсу.

АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ІДІОМ В АНГЛОМОВНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

М. П. Фабіан — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Сучасні дослідження у сфері фразеології зосереджені на вивченні структурних і функціональних аспектів аксіології в межах мовних систем. Це передбачає вивчення засобів вираження оцінки, її ролі в дискурсі та тексті, а також еволюцію аксіологічних тенденцій у фразеологічній семантиці. Однак категоризація оцінки в ідіомах залишається не досить дослідженою. Ідіоматичну аксіологію часто іґнорують у сучасній лінгвістиці, вважаючи її новоствореною галуззю. Тим не менш ідіоми значною мірою містять оцінку радше як інтерпретатори та виразники суб’єктивного ставлення, аніж як прості дескриптори. Культурний та історичний досвід формує емоційно забарвлене ставлення, що ґрунтується на суспільних критеріях оцінки. Культурні норми, які включають правила, стандарти та критерії, диктують поведінку, відображену в нормах мови – стійких елементах, прийнятих суспільством у певний час. Аксіологічний світогляд, сформований за допомогою фрагментів ідіоматики, створює унікальну лінзу, крізь яку людина інтерпретує дійсність. Ця оцінна перспектива охоплює окремих осіб, соціальні групи та нації, перетинаючи лінгвокультурну свідомість, дійсність і мову як когнітивний інструмент. Ставлення до світу, що відповідає естетичним принципам, вербалізується за допомогою різних мовних засобів. Це світосприйняття кристалізується в ідіоматичних виразах, які передають різноманітні інтерпретації дійсності, представляючи окрему перспективу людини та її стосунки з навколишнім середовищем. Оцінка в ідіоматичній семантиці збагачує значення, оцінюючи осіб, предмети, явища чи процеси на основі їхньої відповідності суб’єктивним потребам, інтересам, бажанням і смакам. У медіадискурсі ідіоми виходять за межі простого зображення, натомість пояснюють та оцінюють світ, висловлюючи суб’єктивну думку. Авторські трансформації аксіологічних ідіом, такі як додавання, еліпс чи структурні модифікації, персоналізують використання мови, пристосовуючи її до конкретного контексту за допомогою стилістичної майстерності. Структурні модифікації підвищують зрозумілість і доречність, проявляючи ідіоматичну креативність у вираженні меліоративних або пейоративних оцінок.

ТЕЛЕОЛОГІЧНІ РЕФЛЕКСІЙНІ КОНСТИТУЕНТИ СМИСЛУ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

О. І. Шевченко — Mon, 21 Oct 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена ціннісно-цільовому аналізу лінгвістичної репрезентації телеологічної рефлексії у сучасному англомовному політичному дискурсі. Поняттєвий і термінологічний апарат телеології як науки про доцільну діяльність у цьому дослідженні застосовано з урахуванням утилітаристських поглядів на мету як критерій моральної оцінки певної події або вчинку. Актуальність розвідки зумовлена потребою виявлення причинно-цільових та лінгвістичних закономірностей актуалізації телеологічних рефлексійних конституентів смислу висловлення у політичному дискурсі. Дослідження виконане на основі науково-методологічних принципів моральної телеології та утилітаризму. Як гіпотезу висунуто тезу про невіддільність телеологічної рефлексії від процесів смислоутворення у політичному дискурсі. У моральній телеології телеологічна рефлексія і телеологічне рефлексійне судження слугують засобами споглядання, самоспоглядання, оцінки і самооцінки щодо моральної і етичної виправданості доцільної дії або події. Евристичну природу смислопродукування відображає введене новітнє поняття «телеологічний рефлексійний смисл». В англомовному політичному дискурсі телеологічні рефлексійні конституенти смислу висловлення здобувають актуалізацію у вигляді телеологічних пояснень, телеологічних дескрипцій та доданого адресатом телеологічного рефлексійного смислу. Розробка і введення у науковий обіг поняття телеологічного рефлексійного смислу узгоджені з композиційною теорією смислу у сучасній семантиці і прагматиці, котра припускає інтуїтивне приписування пропозиції висловлення умов та значень істинності. Теоретичним підґрунтям для введення зазначеного поняття послугувала також теорія поглибленого витлумачення висловлення (deep interpretation) у психології та психолінгвістиці.