Нова філологія

КАУЗАЛЬНА СЕМАНТИКА КЛЮЧОВИХ КОМПОНЕНТІВ У РЕЧЕННІ З ПОШИРЮВАЧАМИ

Ю. І. Балаж — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Однією з провідних функцій мови виступає здатність репрезентувати каузальні (причинно-наслідкові) відношення, що відображають структуру об’єктивної реальності. У статті здійснено комплексний аналіз каузальної семантики ключових компонентів у реченні з поширювачами, розглянутого як динамічна структурно-семантична одиниця тексту, що є актуальним напрямом сучасних лінгвістичних досліджень. Каузативність постає як універсальна типологічна категорія, що реалізується через множину мовних механізмів вираження причинно зумовлених відношень. Дослідження сфокусоване на вивченні семантичної категорії каузації як чинника, що ініціює або зумовлює виникнення інших подій чи явищ у мовній картині світу. В основній частині розглядається специфіка реалізації причинно-наслідкових відношень, що формуються за участі різноманітних лінгвістичних засобів: граматичних, лексико-семантичних та прагматичних.Проаналізовано типологію каузальних конструкцій, репрезентованих у сучасному українському дискурсі. В основу роботи покладено вибрані дослідження українських мовознавців. Виокремлено системні ознаки функціонування сполучників каузального семантичного ряду (тому що, завдяки тому що, оскільки, адже тощо), а також досліджено синтаксичну роль предикативних і непредикативних одиниць, які виявляють причинно-зумовлені зв’язки між подієвими компонентами речення.Особливу увагу приділено семантичній валентності дієслівних предикатів, а також ролі актантів і факультативних модифікаторів у формуванні каузальної парадигми. Установлено, що трансформаційні процеси поширення речення за рахунок уведення каузальних членів здатні суттєво модифікувати як формальну, так і змістову структуру висловлення, зумовлюючи перегрупування інформаційних фокусів та модальну переорієнтацію речення.У результаті дослідження виявлено, що каузальні відношення в межах речення з поширювачами мають полівалентний характер, зумовлений взаємодією граматичної структури, семантичного навантаження окремих компонентів та контекстуальних чинників. Додатково з’ясовано, що каузальні відношення в поширювальних реченнях мають динамічну й багатокомпонентну природу.

ГУМОР У НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ: СПОСОБИ СТВОРЕННЯ І ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ КНИГИ А. СВЕРДРУП-ТІҐЕСОН BUZZ, STING, BITE)

М. В. Бережна, Н. М. Мірошниченко, І. О. Андрєєва — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено засоби створення гумористичного ефекту в науково-популярному тексті, а також способи відтворення цих засобів у перекладі.Матеріалом роботи є книга А. Свердруп-Тіґесон Buzz, Sting, Bite: Why We Need Insects та її український переклад «Жали, дзижчи, кусай: навіщо нам комахи». В умовах загальної демократизації суспільства, послаблення етикетних вимог до комунікативних ситуацій та розмиття стилістико- прагматичних обмежень, що зазвичай висуваються до текстів різних жанрів і стилів, тематика використання гумору у науково-популярних текстах набуває особливої актуальності. Метою використання засобів створення комічного у науково-популярних текстах є бажання авторів збільшити читацьку аудиторію, спростити сприйняття інформації, залучити емоційну компоненту для кращого запам’ятовування викладеного. В англійському науково-популярному тексті гумористичний ефект досягається переважно шляхом використання семасіологічних виражальних засобів та стилістичних прийомів. Результати роботи продемонстрували, що в досліджуваному тексті переважають такі виражальні засоби, як метафори, антономазії, авторські порівняння, літоти, евфемізми та дисфемізми. Серед стилістичних прийомів найбільш продуктивними є гра слів та алогізм. Унаслідок розбіжності мовних норм англійської та української мови в аспекті використання засобів створення гумористичного ефекту в науково-популярних текстах, агрегація комічного в тексті являють собою перекладацьку проблему. Відповідно, перекладач має вибрати одну з двох стратегій. Можна одомашнити текст, адаптуючи його до вимог української мови, й не відтворювати гумористичний ефект. Альтернативно можна обрати стратегію очуження й зберегти комічне, таким чином пропонуючи зміни до мовної норми.У досліджуваному перекладі І. Бодак перекладачка вибирає стратегію очуження й удається до низки творчих перекладацьких рішень для збереження гумористичного ефекту у перекладі. Під час передачі виражальних засобів найбільш продуктивними виявляються дослівний переклад, контекстуальна заміна, генералізація та конкретизація. Під час перекладу стилістичних прийомів переважають компенсація, контекстуальна заміна та дослівний переклад. У результаті вдається зберегти такі особливості авторського стилю, як гумористичний ефект підчас викладення наукової, вузькоспеціалізованої інформації; поєднання складних термінів з авторськими порівняннями-поясненнями; яскраві образи, які легко зрозуміти та запам’ятати неспеціалісту в галузі.

ВЗАЄМОДІЯ МЕГАСИСТЕМ ЧИННИКІВ ТА НАСЛІДКІВ У ПОРОДЖЕННІ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Н. А. Бурка — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті в обсязі лінгво-когнітивного міждисциплінарного знання авторкою запропоновано новий підхід до вирішення проблеми обґрунтування часткової наукової картини взаємодії мегасистем чинників та наслідків у породженні особливостей комунікативної поведінки підлітків. Методологія проведеного обґрунтування спирається на понятійно-термінологічний апарат відомої моделі піраміди Клименюка, яка описує духовне буття людини. Показано, що за аналогією до зазначеної моделі необхідним і достатнім для моделювання функціональної мегасистеми чинників породження комунікативної поведінки підлітків має бути її поділ на три такі суперсистеми: прагматичну стратегію, підліткову субкультуру, культуру мікросоціуму, що характеризується багаторівневою ієрархічною структурою елементів та зв’язками між ними. Сформовано узагальнену вербально-графічну модель структури і складу елементів мегасистеми чинників, що впливають на перебіг процесів мислемовлення та миследій підлітка під час його комунікативної поведінки. Наведено стислий опис когнітивного механізму впливу комплексів чинників на особливості перебігу у сфері духовного буття підлітка процесів мислемовлення та миследій, спрямованих на добір ним мовних і немовних засобів комунікативної поведінки. Змоделювано вербальні образи всіх суперсистем, елементи яких беруть безпосередню інформаційну участь у спілкуванні підлітка, відіграючи роль засобів його комунікативної поведінки. Підкреслено, що процеси добору підлітком мовних і немовних засобів комунікативної поведінки завжди є супервентними, тобто такими, у яких комплекси чинників викликають відповідні комплекси наслідків. У висновках зазначено, що викладена лінгво-енергетична картина здатна слугувати методологічним дороговказом для природньо неминучого переведення сучасних досліджень особливостей взаємозв’язку між чинниками і наслідками перебігу когнітивного хаосу синергетичного породження мислемовлення та миследій підлітка у комунікації на рівень відповідних мегаекспериментів та поглибити загальні міждисциплінарні уявлення про специфіку енергетичних феноменів людської комунікації у представників суміжних із лінгвістикою наук.

МЕХАНІЗМИ СЕМАНТИЧНОЇ МОДУЛЯЦІЇ КВАНТИТАТИВІВ У ФРАЗЕМАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

С. Р. Васько — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті схарактеризовано механізми адаптації, делімітації й актуалізації семних ознак квантитативів англійської мови у фраземному контексті.Уточнено співвідношення між такими поняттями семасіології, як «семантична структура слова», «семантичний сценарій» і «еврисемічна структура» значення слова. Установлено синонімічну варіантність між поняттями «семантична структура слова» і «семантичній сценарій» із пріоритетністю функціоналу останнього терміна для даного дослідження.Термін «еврисемічна структура слова» стосується не набору його значень та ЛСВ, а окремого значення, яке складається з архісеми, інтегральних, диференційних і градуальних сем. Аргументовано необхідність залучення до вивчення цих понять квантитативів англійської мови – слів, які під впливом фраземного контексту, зберігаючи зв’язок зі своєю семантичною структурою/семантичним сценарієм, зазнають перегрупування сем в еврисемічній структурі й навіть зумовлюють зміну архісеми. Надано експланаторне пояснення процесу семантичної модуляції квантитативів у фраземах англійської мови і розкрито дію таких когнітивно-семантичних механізмів, як адаптація, делімітація й актуалізація. Виявлено продуктивність дії кожного з механізмів у фраземних квантитативах англійської мови з числового ряду one – ten. Зафіксовано, що найбільш продуктивними механізмами семантичної модуляції є адаптація і делімітація семних ознак квантитивів у фраземному контексті, а також їх комбінація з механізмом актуалізації нових фразеосем.Особливу увагу приділено аналізу тих фразем із квантитативами, в образно-символічному значенні яких відображено трансформацію архісеми «кількість», виділеної для еврисемічних структур квантитативів із числового ряду one – ten, в архісеми «вимір» і «лічба». Такі тенденції засвідчують результат дії механізу семантичної трансформації, а не безпосередньо семантичної модуляції. Підтверджено припущення, що попри семантичні зрушення в еврисемічних структурах значень квантитативів, які відбуваються під впливом фраземного контексту, їхня культурна символіка здебільшого зберігається і є продуцентом для нових мотивів фраземної образності.

ЦІННІСНИЙ СКЛАДНИК КОНЦЕПТУ EPIDEMIC В АНГЛОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

К. В. Гахарія — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено поглибленому аналізу ціннісного складника концепту EPIDEMIC у сучасному англомовному художньому та публіцистичному дискурсі. Метою дослідження є виявлення особливостей реалізації оцінних характеристик даного концепту та визначення механізмів їх вербалізації у різних контекстах. У ході аналізу встановлено, що лексема EPIDEMIC у своїй семантичній структурі містить виразний оцінний компонент, інтенсивність якого варіюється залежно від конотативного забарвлення лексичного оточення базового номінанта концепту. Такий оцінний потенціал часто ґрунтується на стійких асоціаціях із негативними емоціями, зокрема страхом, тривогою, загрозою та смертю.Зважаючи на те, що вплив концепту «епідемія» на суспільну свідомість та інтерпретацію певних явищ значною мірою детермінований контекстом його вживання, у статті розглянуто образно-ціннісні аспекти концепту EPIDEMIC, які формують уявлення про нього як про соціокультурне явище. Особливу увагу приділено мовним засобам, що відображають емоційно-оцінну реакцію на феномен епідемії в англомовному дискурсі. На основі аналізу мовного матеріалу виділено три основні групи лексем, що репрезентують часткову негативну оцінку концепту, які реалізуються через уживання емоційно забарвлених прикметників, таких як deadly, uncontrollable, devastating тощо. Водночас установлено наявність окремої групи лексем позитивної оцінки, що попри загальний негативний контекст виявляють тенденцію до метафоричного або ідеологізованого переосмислення концепту EPIDEMIC (наприклад, у висловах на зразок epidemic of kindness або epidemic of hope).Застосування контекстуального підходу до дослідження ціннісного компоненту концепту обґрунтоване тим, що концепт як когнітивно-дискурсивна одиниця тісно взаємодіє з навколишньою дійсністю, яка постійно змінюється та еволюціонує. Зовнішні чинники: соціальні, економічні, культурні безпосередньо впливають на динаміку смислового наповнення концепту, визначаючи особливості його сприйняття, інтерпретації та мовного відображення у сучасному дискурсі.

ФУНКЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ ПРАКТИКИ ЇДИ У ФЕНТЕЗІ

З. В. Годунок — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті авторка розглядає їду як повноцінну культурну практику у фентезійному наративі, що виконує важливу роль посередника між вигаданим світом та його читачем. Їжа не лише забезпечує базову потребу індивіда, а й є важливим елементом побудови світу та психологійного залучення читача. Оскільки фентезі за своєю природою є жанром, цілковито заснованим на вигадці, у якому діють персонажі, що не мають аналогів у реальному світі, а події розгортаються у світах із власними правилами, географією, історією та культурами, читач потребує певних орієнтирів для встановлення зв’язку з наративом. Такими орієнтирами можуть бути описи емоцій та почуттів, притаманних людині, які, однак, проживаються персонажами не-людьми; описи їхніх досвідів навчання, дорослішання, взаємодії з іншими персонажами, різною мірою співвідносними з аналогічними практиками в людському реальному світі тощо. Їда теж належить до таких орієнтирів.Їда як культурна практика виконує у фентезі кілька важливих функцій.Серед них, зокрема, ідентифікація персонажа як представника певної соціальної, етнічної, культурної групи: застосовувані персонажем практики їди вказують на його належність до певної групи, його походження, місце в соціальній ієрархії. У таких випадках їда може тлумачитися і як певний ритуал. Також їда стає елементом інтеграції в групу – засобом налагодження міжособистісних зв’язків, установлення довіри або дружби між героями.Перші дві функції більшою мірою характерні для високого епічного фентезі. Це вид фентезі, який працює з новоствореним світом, для якого характерними є свої специфічні флора та фауна, клімат, система материків та океанів тощо. Отже, їда як певний ритуал може слугувати чинником ознайомлення читача із законами такого світу. Третя функція – інтеграція в групу – характерна для різних видів фентезі, зокрема й підліткового та романтичного, розглянутих у статті. З огляду на вищесказане, їда як культурна практика у фентезійній літературі виконує не лише практичну чи сюжетотворчу функції, а й глибоко символічну та культурну, слугуючи одним із важливих елементів розкриття і персонажів, і світу.

УМОВЛЯННЯ ТА ПРОХАННЯ ЯК КОМУНІКАТИВНІ ТАКТИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ СЕКРЕТІВ У АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ

А. І. Грігорян — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Пропоновану розвідку присвячено дослідженню тактик умовляння та прохання як таких, що допомагають мовцю зберігати секрет. За останні роки лише поодинокі розвідки були присвячені прагматичним та лінгвальним особливостям обговорення секретів. Наявні дослідження обговорень комунікантами власних та чужих секретів здійснено переважно у площині соціолінгвістики. Лінгвістичний бік вербалізації секретів залишається недослідженим. Так само відсутні розвідки прагматичного аспекту обговорення секретів. З огляду на ці наявні лакуни, актуальною видається пропонована розвідка, присвячена стратегічному аспекту комунікації секретів. Метою розвідки є опис умовляння та прохання як комунікативних тактик збереження секретів у художньому спілкуванні. Умовляння розглядаємо як процес, у якому адресант намагається переконати адресата змінити своє ставлення щодо того чи іншого питання або поведінку щодо певної проблеми. Прохання, своєю чергою, визначаємо як ввічливе звертання до співрозмовника з метою домогтися того, щоб адресат виконав певну дію. У результаті дослідження ми виявили, що з погляду прагматики тактики вмовляння та прохання відрізняються між собою, адже вмовляння реалізується через засоби маніпуляції та психологічний тиск, а прохання – через стратегії мітигації, пом’якшення, конвенційні стратегії, максими ввічливості та такту. Відповідно, лексичні, граматичні та стилістичні засоби реалізації даних тактик суттєво різняться. Для вмовляння характерні використання підсилювальних часток, лексичних повторів, еліптичних речень, розщеплених речень, риторичних запитань, відокремлень. Для прохання характерні такі засоби: прислівник please, модусні оператори just та possibly, евфемізми, максимальні деінтенсифікатори (at all, a bit), конструкції умовного типу, розділові питання, модальні конструкції тощо. Таким чином, умовляння містить елементи психологічного тиску на співрозмовника, тому засоби вираження є більш експресивними та інтенсифікованими. А прохання реалізується через такі засоби, які спрямовані на пом’якшення прохання та зниження категоричності, адже мовець бажає бути ввічливим та не завдати ризику власному «обличчю».Перспективою дослідження є розширення практичного матеріалу, а також дослідження тактик поради та застереження, які використовуються для збереження секретів.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ РЕЦЕПЦІЇ ТАНАТОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Р. О. Дубровський — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Проблематика танатологічних досліджень у сучасному українському літературознавсті, незважаючи на достатньо значну кількість попередніх праць, усе ще залишається недостатньо опрацьованою. Це й зумовило актуальність нашого дослідження, мета якого полягає в аналізі та систематизації питань теоретичного осмислення та термінологічного означення танатологічної проблематики у працях українських літературознавців.Завданням розвідки є спроба систематизації спроб тематичного означення питань танатологічної семантики в сучасному українському літературознавстві. Теоретико-методологічною основою дослідження виступають історико-літературний, історико-культурний, компаративний, типологічний, а також загальнонаукові методи (синтез, узагальнення, систематизація тощо).У статті проаналізовано головні вектори дослідницьких підходів українських літературознавців до термінологічного визначення та з’ясування сенсу поняття «танатологія» та звернення до нього з боку українських митців.Унаслідок проведеного дослідження було встановлено, що: 1) танатологію як науку про смерть слід відносити до міждисциплінарних дисциплін, які характеризують один із векторів розвитку сучасної науки, зокрема й літературознавчої; 2) окрім широковживаного терміна «танатологія» українські літературознавці застосовують й інші понятійні означення семантики смерті в літературних творах: ванітативність, похоронна, поховальна або некрологічна тематика, широко вживаним є також й термвн «мартиролог», пов’язаний з агіографічною літературою і пізнішим її відображенням в українській літературі, зокрема «Розстріляному відродженні»; 3) відповідні мотиви в літературознавчих дослідженнях давньої української поезії були також означені й іншими термінами: церковно-релігійна поезія, духовний вірш, релігійно-філософська поезія, лірична поезія духовного характеру та ін.; 4) у сучасних літературознавчих дослідженнях танатологічної семантики художньої літератури вітчизняними літературознавцями використовуються також й інші терміни, як-от «фунеральне письменство», «меморіальна поезія», «патопоетика», «психопатичні мотиви», «макабричні образи і мотиви» тощо; 5) танатологічна проблематика української літератури перебувала поза фокусом уваги літературознавців майже до кінця ХХ ст., хоча у поетичних, прозових та драматургічних творах цього періоду була потужно репрезентованою; 6) початок танатологічним дослідженням в українському літературознавстві поклали фольклористичні праці, які й іцінціювали подальші літературознавчі дослідження танатологічногї семантики української поезії, прози та драматургії.

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ АНГЛОМОВНИХ ТЕРМІНІВ КІБЕРБЕЗПЕКИ У КІНОДИСКУРСІ

В. А. Жовтяк — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проведенню етимологічного аналізу англомовної термінології кібербезпеки, репрезентованої у сучасному англомовному кінодискурсі на матеріалі скриптів культового американського телесеріалу Mr. Robot. Актуальність дослідження зумовлена зростанням важливості цифрової безпеки в умовах національних і глобальних гібридних загроз, кібератак і трансформації комунікативного середовища, що стимулює активний розвиток фахової термінології у сфері кібербезпеки. Підвищена зацікавленість дослідженнями у сфері кіберкомунікацій передбачає необхідність лінгвістичного осмислення спеціалізованої термінології. У фокусі нашого аналізу знаходяться 197 англомовних термінів кібербезпеки, відібраних методом суцільної вибірки зі сценаріїв трьох сезонів вище зазначеного серіалу. Основним інструментом етимологічного аналізу слугував ресурс Online Etymology Dictionary, що дало змогу простежити джерела запозичень, словотворчі моделі та структурні особливості термінів. Відзначено, що мовні одиниці на позначення явищ і процесів у цифровому середовищі, формуються на перетині елементів різного походження. У результаті аналізу було встановлено, що 74% термінів мають змішане походження, зокрема через комбінації елементів давньоанглійської, латинської, грецької, давньоскандинавської, італійської мов і германських елементів.Найчастотнішими виявилися термінологічні одиниці hack, hacker, network, malware. Зроблено висновок, що запозичення та словотворення на основі давніх мов є характерною рисою аналізованої терміносистеми, а вживання гібридної термінології у кінодискурсі зумовлене потребою у точності та варіативності смислів. У статті запропоновано класифікацію термінів за кількістю складників, типом словотвору та походженням компонентів у дискурсі, демонструючи багаторівневу структуру англомовної кібербезпекової лексики. Окреслено перспективи подальших наукових пошуків у напрямі компаративного аналізу професійного й художнього мовлення на матеріалі кібербезпекової лексики в сучасній англійській мові та дискурсі.

МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ КРИТИЧНИЙ ДИСКУРС-АНАЛІЗ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КУРСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ В АНГЛОМОВНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ КАРИКАТУРІ

Ю. В. Заблоцький — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено мультимодальному критичному дискурс-аналізу зображень Курської операції, представлених у західних політичних карикатурах. Дослідження семантики вербальних і невербальних складників корпусу відібраних карикатур на основі повторюваних сюжетів уможливило виділення п’яти тематичних категорій, у межах яких репрезентовано український контрнаступ серпня 2024 р. Комплексний аналіз графічного і словесного модусів дав змогу встановити типові сценарії, усталені образи та основні функції кожної групи карикатур.Найпоширенішим виявився сценарій протистояння лідерів двох країн – Володимира Зеленського та Володимира Путіна. Персонажі постають у ролі політиків або військових, яких можна легко розпізнати за характерними рисами зовнішності, допоміжною атрибутикою та вербальними елементами. Образ президента України має переважно позитивну або нейтральну конотацію, тоді як його опонент – нейтральну або виразно негативну. Аспект бойових дій репрезентовано зображенням танка, на якому найчастіше зображено саме президента України. Одним із ключових символів у карикатурах є ведмідь, що уособлює Росію. Здебільшого ця тварина представлена як поранена або пригнічена. Мультимодальний критичний дискурс-аналіз засвідчив, що карикатури виконують різноманітні комунікативні й соціальні функції, які узгоджуються з тематичними категоріями. Частина з них має переважно інформативний характер і передає події у креативній, але нейтральній формі, з мінімальним використанням стилістичних засобів. Водночас більшість зразків здатні надавати повідомлюваному оцінку через арсенал виражальних засобів, формуючи у такий спосіб відповідне ставлення до події та демонструючи підтримку українській стороні.

АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ І ВЖИВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

І. М. Калиновська — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано особливості перекладу і вживання термінології зі сфери академічної доброчесності в українському освітньому середовищі. Досліджено трансформацію розуміння поняття «академічна доброчесність» та його фундаментальних цінностей у процесі інтеграції України до європейського освітнього простору. На основі порівняльного аналізу міжнародних документів (Бухарестська декларація, публікації Міжнародного центру академічної доброчесності) та українських джерел (Закон України «Про вищу освіту», глосарії та методичні рекомендації) виявлено особливості перекладу та адаптації термінології у національному контексті. Установлено, що українські трактування основних цінностей академічної доброчесності (чесність, довіра, справедливість, повага, відповідальність, мужність) мають етнокультурну специфіку та відображають інституційні особливості української системи освіти. Визначено основні способи перекладу термінів: лексичні відповідники, калькування, семантична диференціація, функціональна еквівалентність та в окремих випадках збереження оригінального англійського терміна. Зафіксовано еволюцію сприйняття академічної доброчесності – від моральної норми до інструменту освітньої політики із забезпечення якості освіти. Виявлено, що українське освітнє середовище перебуває у процесі адаптації до міжнародних стандартів академічної доброчесності з поступовою інтеграцією як класичних п’яти цінностей, так і пізніше доданої шостої цінності – «мужність». Особливу увагу приділено аналізу термінологічної варіативності, що спостерігається в різних українських джерелах під час перекладу англомовних термінів та понять. Дослідження виявило тенденцію до розширення змісту та сфери застосування принципів академічної доброчесності в українському контексті, що відображає процес не лише впровадження міжнародних стандартів, а й формування національно зумовленого розуміння цього важливого складника освітньої системи. Обґрунтовано необхідність подальшої систематизації та унормування термінології академічної доброчесності для забезпечення якості освіти.

МОВНІ БАР’ЄРИ В МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ: РОЛЬ ПЕРЕКЛАДАЧА В КОМУНІКАЦІЇ МІЖ КИТАЙСЬКИМИ ТА ІНШИМИ БІЗНЕС-КУЛЬТУРАМИ

О. Г. Катрич — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються мовні бар’єри як один із найвагоміших чинників, що впливають на ефективність міжнародної ділової комунікації, особливо в контексті взаємодії представників китайської культури з іншими світовими бізнес-середовищами. Акцент зроблено на особливостях міжкультурного спілкування, що зумовлюють складність у передаванні змісту, значень і прагматичних намірів у процесі перемовин та ділової взаємодії. У центрі дослідження – професійна діяльність перекладача як посередника, який забезпечує не лише точну трансляцію мовного коду, а й глибоку культурну адаптацію висловлювань, що критично важливо в китайському контексті з огляду на домінування непрямих комунікативних стратегій, важливість збереження «обличчя» та дотримання принципу гармонійності у взаєминах.Автор аналізує соціокультурні специфіки китайської ділової комунікації включно з ключовими поняттями, такими як «ієрархічність», «контекстність», «колективізм» і «прихильність до формалізованих ритуалів». Зазначається, що перекладач у такому середовищі повинен не лише досконало володіти мовними засобами, а й демонструвати глибоке розуміння ментальних установок, етичних норм і комунікативних табу, властивих кожній зі сторін ділового діалогу. Успішне подолання мовних бар’єрів потребує комплексної міжкультурної компетентності, уміння інтерпретувати підтексти, невербальні сигнали та ситуативні контексти спілкування. Розглянуто типові сценарії ділових комунікативних ситуацій між китайськими компаніями та зарубіжними партнерами, де невірна інтерпретація через мовний або культурний бар’єр призводила до непорозумінь, утрати довіри чи навіть провалу переговорів. Водночас проаналізовано позитивні приклади, коли професійна діяльність перекладача відіграла ключову роль у забезпеченні результативної комунікації. Підкреслено, що в умовах глобалізованої економіки роль перекладача значно розширюється – він стає медіатором між культурами, носієм комунікативної гнучкості та рушієм стратегічної інтеграції. У межах дослідження використано міждисциплінарний підхід, що включає інструменти прикладної лінгвістики, міжкультурної комунікації, менеджменту, соціальної психології та теорії перекладу. Практична цінність результатів полягає у формулюванні рекомендацій для підготовки перекладачів у сфері бізнесу, розроблення освітніх програм, орієнтованих на міжкультурну адаптацію, а також для компаній, що працюють із китайськими партнерами, із метою мінімізації ризиків, зумовлених комунікативними бар’єрами.

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ НОВИЗНИ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ (НА МАТЕРІАЛІ НЕОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Є. Д. Колесник, Н. М. Гриців — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізу словників неологізмів, уточненню теоретичного підґрунтя їх укладання, визначенню цільових лексичних одиниць, порівняльному аналізу україномовної, німецькомовної та англомовної традицій словникарства. Такі умови роблять словники неологізмів перспективним об’єктом дослідження, адже процес фіксації лексики та фразеології з неологічним статусом передбачає наявність визначення лексики, яку вони описують. Класифіковано різні наукові трактування неологізму та окреслено його робоче визначення для потреб предметного поля визначення критеріїв відбору та зіставлення, зокрема в межах лексикографічних традицій, які представлені мовами укладання словників: українською, німецькою та англійською. Рисами, які лягли в основу порівняння, є визначені підходи до тлумачення терміна «неологізм», наявність визначення терміна «неологізм» та критеріїв відбору лексичних одиниць, мова словників. Матеріал статті становить добір 24 словників неологізмів та новотворів: 6 україномовних, 6 німецькомовних та 12 англомовних.Результати показують, що серед словників добору існують три визначення новизни лексичних одиниць: абсолютна, відносна, лексикографічна. Абсолютне трактування новизни найпоширеніше, відносне трактування зустрічаємо рідше, та визначення новизни за лексикографічним критерієм становить меншість. У понад половині випадків визначення неологізму або критеріїв відсутні. З’ясовано, що проблема відсутності визначення або критеріїв найпоширеніша серед англомовних словників.Англомовні словники переважно визначають неологізми за відносною новизною, тоді як німецькомовні – за абсолютною. Серед україномовних словників найчастіше зустрічаються словники новотворів.

МУЛЬТИМОДАЛЬНЕ КОНСТРУЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСИВНОМУ ПРОСТОРІ

І. Р. Корольов, О. С. Маріна — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті пропонується мультимодальне конструювання соціальної кризи в сучасному англомовному дискурсивному просторі. Соціальна криза окреслюється як така, що охоплює низку кризових ситуацій, подій і явищ, як-от: тероризм, сталий розвиток і наслідки змін клімату, пандемії, міграційна криза, питання глобальної безпеки, гендерної нерівності та інформаційних фейків. Соціальна криза стає на заваді у вирішенні найгостріших соціально-політичних, економічно-фінансових і гуманітарних питань. Політична арена перетворюється на майданчик для шоу, що у статті аналізується на прикладі дебатів у США під час президентських перегонів у 2024 р. Дослідження проводиться у трансдисциплінарному ключі у поєднанні теоретико-методологічних положень загальної семантики, медіаекології, дискурсивних і мультимодальних студій, трансмедіальності та трансконтекстуальності.У цьому світлі соціальна криза з усіма її складниками витлумачується як когнітивно-дискурсивний, комунікативний, мультимодальний і трансмедійний феномен, що конструюється у сучасному англомовному дискурсивному просторі через символічне та/або технологічне семантичне середовище у трансконтекстуальних зв’язках. До того ж до аналізу досліджуваного матеріалу застосовується низка програмного забезпечення. У статті особлива увага приділяється конструюванню міграційної кризи, або кризи біженців. Репрезентується конструювання образів криз мігрантів-біженців у поетичному та медійному символічному та технологічному середовищах в інтеграції вербального та візуального модусів. До вербального модусу належать медійні та художні словесні образи кризи біженців. Аудіально-візуальний модус репрезентовано аудіальними та/або візуальними елементами, статичними чи динамічними зображеннями чи графіками, що супроводжують поетичні чи медіатексти. У проаналізованому дискурсивному просторі встановлюються трансконтекстуальні зв’язки між кризою мігрантів-біженців та екологічною кризою.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ POST-COVID В АНГЛОМОВНОМУ НОВИННОМУ ДИСКУРСІ

Л. В. Мосієвич — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено вербалізацію концепту POST-COVID в англомовному новинному дискурсі на матеріалі новин BBC за 2024–2025 рр. На відміну від концепту COVID, що має переважно медичну вербалізацію й стосується інфекційного захворювання, поняття POST-COVID охоплює ширший спектр явищ, зокрема медичні, психологічні, соціальні, економічні та культурні аспекти життя після завершення пандемії. Актуальність роботи зумовлена тривалим впливом пандемії COVID-19 на суспільне життя, що спричинило формування нового концепту, який охоплює медичні, соціальні, політичні та культурні аспекти. Метою дослідження є аналіз лінгвальних особливостей репрезентації концепту POST-COVID через вивчення лексико-семантичних засобів, що його вербалізують. У процесі аналізу виокремлено ключові лексико-семантичні поля, які відображають багатогранність концепту, включаючи теми здоров’я, пам’яті, соціальних змін, управління та етичних викликів. Досліджено морфологічні, стилістичні та емоційно-оцінні характеристики, що формують концепт. Ядро концепту становлять універсальні лексеми, пов’язані з медичними та меморіальними аспектами, тоді як периферія охоплює суспільні, правові та культурні наслідки пандемії. Мова новинного дискурсу віддзеркалює колективну травму, рівень довіри до влади та прагнення суспільства до справедливості й відновлення. Концепт POST-COVID постає не лише як відображення реальності, а й як інструмент формування публічної свідомості, що впливає на сприйняття постпандемічного досвіду. Дослідження підкреслює, що мова структурує суспільний досвід, сприяючи осмисленню пандемії та її наслідків, і формує наративи, які відображають цінності та пріоритети сучасного суспільства. Подальше дослідження пов’язане з концептуалізацією постковідного досвіду в англомовному новинному дискурсі.

ПРИКМЕТНИКИ GRAPHIC ТА GRAPHICAL У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: КОРПУСНОБАЗОВАНЕ ДІАХРОННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

О. В. Сабан, М. Б. Климента — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У дослідженні розглядаються відмінності між двома прикметниками, які часто плутають, – GRAPHIC та GRAPHICAL. Розглянуто їх історичний розвиток, загальне вживання та концептуальні відмінності. Застосовуючи діахронний підхід і поєднуючи кількісні та якісні методи, дослідження аналізує зміни у значенні, вживанні, колокаціях і частотності у двох вибраних періодах: 1990–1994 та 2015–2019 рр. Основним джерелом емпіричних даних є Корпус сучасної американської англійської мови (COCA), що репрезентує збалансовану добірку текстів різних жанрів.Аналіз охоплює етимологію, тлумачення у сучасних словниках, а також дані корпусного дослідження. Виявлено, що хоча прикметники GRAPHIC і GRAPHICAL мають спільне етимологічне походження та з’явилися на початку XVII ст., з часом вони почали виконувати різні функції та вживатися в різних контекстах. Незважаючи на спільне походження, моделі їх уживання істотно відрізняються, особливо з погляду колокаційної поведінки.У дослідженні наголошується, що ці прикметники найчастіше трапляються в академічних текстах, новинних публікаціях та журналах. Окрім того, спостерігаються відмінності в модифікаторах, які супроводжують GRAPHIC і GRAPHICAL, як у позиції перед означуваним словом, так і після нього, що особливо помітно під час порівняння двох часових періодів. Прикметник GRAPHIC частіше вживається, ніж GRAPHICAL, як у корпусі, так і в словосполученнях. Зрештою, у роботі показано, як уживання та контексти цих прикметників змінюються з часом і як за допомогою корпусного аналізу можна виявити тонкі лексичні відмінності. Подальші наукові розвідки у сфері виявлення відмінностей між досліджуваними прикметниками можуть бути спрямовані на розширення діахронного аналізу в межах інших історичних періодів, а також на застосування сучасних семантичних інструментів для відстеження найменших змін у значенні та вживанні досліджуваних прикметників.Окрім того, міжмовні зіставлення та педагогічні підходи можуть забезпечити додаткове розуміння механізмів їх розрізнення й ефективного навчання.

ГАСТРОНОМІЧНИЙ ДИСКУРС У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКОМОВНОГО КУЛІНАРНОГО БЛОГУ

О. В. Тєлкова, О. М. Мішукова — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню кулінарного блогу як жанру гастрономічного дискурсу, що активно функціонує у комунікативному просторі Інтернету. Розвиток цифрових технологій призводить до формування індивідуалізованого середовища спілкування, у межах якого гастрономічна тематика набуває значної популярності. У ході дослідження було встановлено, що кулінарний блог є креолізованим текстом, що поєднує вербальні та візуальні елементи (фотографії, відео тощо). Він спрямований на обмін кулінарним досвідом, рецептами, спогадами про їжу та заклади, а також на встановлення комунікативного зв’язку з аудиторією. Ми зосередили нашу увагу на дослідженні специфіки іспанськомовних кулінарних блогів, що на відміну від англомовних, франкомовних чи німецькомовних залишаються недостатньо вивченими в межах вітчизняної лінгвістики. Як фактичний матеріал використано блоги популярних іспанськомовних блогерів з Instagram, відібраних за кількістю підписників, дописів та відповідно до рейтингових показників.Проведено аналіз, у результаті якого виділено головні тематичні напрями дописів: рецепти та описи страв, розповіді про заклади харчування, рекламні та інформаційні дописи тощо. Зазначено, що у рецептурній частині публікацій автори часто супроводжують текст особистими емоціями або побутовими деталями, що сприяє створенню ефекту емоційної близькості, завдяки цьому виникає ілюзія, що автор є другом читача. Також установлено, що в межах кулінарного блогу активно використовуються засоби виразності, елементи розмовного стилю, а іноді й фахова гастрономічна лексика, що в сукупності формує особливу стилістику тексту. Результати дослідження демонструють, що кулінарний блог функціонує як багаторівневий інструмент Інтернет-комунікації, оскільки гастрономічна інформація подається з урахуванням емоційної залученості читачів, індивідуального стилю автора та візуального контенту, що забезпечує його впливовість та ефективність у взаємодії з аудиторією. Таким чином, кулінарний блог є простором не лише для передачі рецептів, а й для збереження гастрономічної пам’яті, особистих історій, пов’язаних із приготуванням та споживанням їжі.

МОВЛЕННЄВИЙ АКТ ЗАПРОШЕННЯ ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСОБАМИ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ

Ю. Ю. Третяк, К. О. Довганюк — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати лінгвопрагматичного дослідження мовленнєвого акту запрошення, актуалізованого засобами сучасної іспанської мови. Розкрито сутність поняття «мовленнєвий акт запрошення», визначено його місце в системі мовленнєвих актів іспанської мови, виявлено специфіку реалізації мовленнєвого акту запрошення в іспаномовній лінгвокультурі.Мовленнєвий акт розглядається як мовленнєва дія, що виконується мовцем із певною метою; мінімальна одиниця мовленнєвої діяльності. Здійснюючи мовленнєвий акт, мовець прагне досягти певних цілей, вплинути на свідомість і поведінку адресата.Запрошення визначаємо як прохання або пропозицію зробити що-небудь, прийти, приїхати кудись, взяти участь у чомусь.Мовленнєвий акт запрошення відносимо до директивно-реквестивних мовленнєвих актів, адже він має на меті спонукати адресата робити що-небудь, припускає наявність у мовця відповідного бажання, а його пропозиціональний зміст завжди полягає у тому, що адресат учинить певну дію в майбутньому.Установлено, що запрошення іспанською мовою може набувати форми прямих і непрямих мовленнєвих актів. Уживання тих чи інших форм запрошення визначається, насамперед, параметрами комунікативної ситуації і залежить від кореляцій «офіційна/неофіційна ситуація спілкування», «симетричні/комплементарні відносини», «щирість/ формальність запрошення». За прагматичною функцією розрізняємо справжні та вдавані запрошення. Останні часто діють як показні або ритуальні. Такі запрошення не супроводжуються обговоренням деталей, їхня мета є фатичною.На прагматичному рівні такі запрошення є лише висловлюваннями добрих намірів і не більше, їхня прагматична функція – демонстрація уваги і симпатії того, хто говорить до співрозмовника.Іспанська мова відрізняється широким спектром лексико-граматичних засобів вираження запрошення. Відповіддю на запрошення виступають мовленнєві акти згоди і відмови різного ступеню категоричності.Відмови, як і запрошення, можуть бути справжніми і вдаваними.

СТЕРЕОТИП БЕЛЬГІЙЦЯ У КІНОКОМЕДІЇ ДЕНІ БУНА «RIEN À DÉCLARER» ТА ЙОГО ГЛЯДАЦЬКА РЕЦЕПЦІЯ

М. П. Фроляк — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено актуальній проблемі ролі етностереотипів у сучасному суспільстві, а також у функціонуванні етностереотипів у публічному дискурсі, зокрема у міжкультурній комунікації.На матеріалі франко-бельгійського фільму «Rien à déclarer» (2010, режисер Дені Бун) зроблено спробу окреслення функцій етностереотипів у кінокомедії, установлення джерел зображеного у фільмі стереотипу бельгійця та шляхів його інтерналізації у світоглядній системі французів, а також визначення особливостей рецепції цього стереотипу представниками різних етнічних груп, зокрема французами та бельгійцями. Об’єктом дослідження виступає аудіовізуальний художній текст французької кінокомедії, а предметом дослідження – етнокультурний стереотип бельгійця як комунікативний і художній інструмент у фільмі «Rien à déclarer» та його глядацьке сприйняття.У результаті аналізу аудіовізуального тексту та пов’язаних із ним загальнодоступних матеріалів публічного дискурсу стверджено, що кінокомедія Дені Буна «Rien à déclarer» є яскравим прикладом використання етностереотипів як засобів художньої виразності, засобів формування сюжету й композиції та текстотворчих засобів. З’ясовано, що використані режисером та актором етностереотипи настільки стійкі й виразні, що дали змогу митцеві створити яскраві образи персонажів, які стали носіями визначальних стереотипних рис бельгійця та француза, а перенесення стереотипних образів у площину комедійних ситуацій показало глядачеві упередженість такого сприйняття реальності, а також можливість іншого неупередженого погляду на носіїв стереотипних ознак. Також установлено, що як автор сценарію та укладач діалогів фільму Дені Бун вніс до аудіовізуального тексту свого фільму усі відомі йому та поширені у публічному дискурсі ознаки стереотипу бельгійця, актуалізовані традиційними й новими медіа, які приписують йому популярні у франкомовному світі les blagues belges та інтерналізації яких у французькому й бельгійському суспільствах сприяла діяльність популярного коміка Колюша. Гіперболізуючи стереотипові ознаки бельгійців, автор фільму «Rien à déclarer» використовує етностереотип як жанротворчий засіб, надаючи своїм персонажам індивідуальні риси характеру й поведінки, розвиваючи у фільмі сюжетні лінії, пов’язані з романтичними стосунками головних персонажів фільму та з актуальними соціальними проблемами європейського суспільства.

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ГАСЕЛ (НА МАТЕРІАЛІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ КАМПАНІЙ 2017 І 2022 РОКІВ)

А. О. Хода — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено стилістичні особливості французьких політичних гасел, які були заявлені кандидатами під час президентських кампаній 2017 і 2022 рр. Політичні гасла є важливим елементом у політичній комунікації, особливо у передвиборчій, оскільки вони слугують потужним інструментом для формування образу кандидата перед потенційним електоратом, а також вони є засобом передачі ключових політичних меседжів. Аналіз зосереджений на стилістичних, лінгвістичних, прагматичних аспектах політичних гасел, які формують вплив на реципієнтів. Виявлено ключові стилістичні засоби, такі як персоніфікація, метафори, риторичні прийоми, повторення, антитези, імперативні конструкції. Розглянуто роль соціокультурного контексту у формуванні політичних гасел. Окрім того, наш аналіз дає змогу зрозуміти, за рахунок яких стилістичних засобів і прийомів політичні меседжі стають потужною зброєю для залучення більшої кількості виборців. Окрему увагу приділено прагматичному аспекту впливу: яким чином стилістичні прийоми у гаслах сприяють створенню довіри, емоційної близькості або мобілізації електорату. Ґрунтуючись на порівняльному аналізі, ми змогли виявити зміни у стилістичних підходах, які, своєю чергою, відображають трансформації у політичних тенденціях і напрямах політичного життя у Французькій Республіці. Проаналізовано відмінні і схожі риси у політичних гаслах двох останніх президентських перегонів, а саме особливо увагу було приділено лідерам цих кампаній Емманюелеві Макрону, чинному президенту Франції, і Марін Ле Пен, представниці праворадикальної партії «Національне об’єднання». Розглянуто різні стилістичні аспекти: лаконічність, емоційність (емоційно насичена лексика), тональність.Також досліджено комунікативні стратегії кожного з кандидатів, які реалізуються через вибір певних лексичних і стилістичних прийомів, які відповідають їхній політичній ідентичності та цільовій аудиторії. Зроблено висновок щодо успішності підбору деяких стилістичних засобів, а також ефективності застосування політичних гасел та їхнього впливу на свідомість реципієнтів.

ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ БАЗОВОЇ ЕМОЦІЇ СТРАХУ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ СЕРІАЛІ «ДИВНІ ДИВА»

І. С. Холмогорцева, В. В. Мацкевич, О. М. Матвійчук — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Емоція страху належить до базових психоемоційних станів людини, що супроводжують її з давніх часів.Від античних філософських концепцій до сучасних лінгвістичних підходів дослідники неодноразово зверталися до аналізу цієї емоції. Актуальність дослідження страху в сучасному медійному просторі зумовлює необхідність аналізу вербальних засобів його вираження, зокрема в англомовному телевізійному дискурсі. Метою роботи є встановлення мовних механізмів вербалізації страху у серіалі «Stranger Things» на матеріалі мовлення американських підлітків та членів їхніх родин.У дослідженні застосовано суцільну вибірку мовного матеріалу зі сценарію чотирьох сезонів серіалу загальною тривалістю 33 години. Методологія включає кількісний та якісний аналіз вербальних засобів, що маркують страх, із використанням психолінгвістичного та когнітивного підходів. Проаналізовано як фонетичні, так і лексичні засоби вираження емоції, а також стилістичні фігури, що підсилюють емоційний ефект. Виявлено, що вираження страху реалізується через підвищення тону голосу, крики, прискорене мовлення та сталі звороти. Лексичні засоби представлені вигуками, окликами, звертаннями, емоційно забарвленою лексикою, лайливими словами, зверненнями до релігійних символів та повторенням заперечень. Стилістичні засоби включають порівняння, метафори, гіперболи та евфемізми, які створюють емоційне тло та занурюють глядача в атмосферу напруги. Результати аналізу підтверджують, що мовні засоби в серіалі є потужним інструментом формування атмосфери страху. Персонажі передають страх через мову з високою емоційною насиченістю. Зміна темпу мовлення, часті вигуки й наказовий стан відображають стратегії боротьби із загрозою або її уникнення. Таким чином, лінгвістичне оформлення страху у серіалі є міждисциплінарним феноменом, який об’єднує соціальну та афективну сфери. Аналіз мовних засобів демонструє, що вербалізація емоції страху в серіалі «Stranger Things» реалізується через комплекс фонетичних, лексичних і стилістичних засобів, які функціонують як складники загального наративу та емоційного впливу на глядача. Перспективним напрямом дослідження є подальше вивчення вербалізації страху в контексті міжкультурної комунікації, а також порівняльний аналіз засобів вираження емоцій у художньому та кінодискурсі.

«ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ» ЯК «СУБ’ЄКТ ДОРОГИ»: ДО ПИТАННЯ КОНЦЕПТУ «ДОРОГА» У НОВИННИХ МЕДІА ТА ОНЛАЙН-СПІЛЬНОТАХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

Сунь Цзяї — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено когнітивно-дискурсивному аналізу змістових характеристик і особливостей функціонування концепту «дорога» та субконцепту «переселенець» як «суб’єкта дороги» у двох різновидах українського дискурсу про внутрішньо переміщених осіб: у новинному дискурсі, представленому публікаціями на загальноукраїнських новинних сайтах, та у дискурсі самих переселенців в онлайн-спільнотах (Telegram-канали та Facebook-групи для обміну інформацією і підтримки серед ВПО). Для досягнення поставленої мети проаналізовано частотні контексти об’єктивації понять «переселенець»/«ВПО» і «дорога» у вибраних джерелах; описано основні фрейми, з якими пов’язані ці поняття в медійному та неформальному спілкуванні; виявлено типові метафори та порівняння, що розкривають символічні аспекти поняття «дорога» у мовленні переселенців; схарактеризовано дискурсивні стратегії та прагматичні функції, з якими згадані поняття вербалізуються. установлено, що субконцепт «переселенець» у медіа репрезентований переважно через офіційно-діловий фрейм («внутрішньо переміщені особи» як одержувачі допомоги, статистична категорія), тоді як у внутрішньогруповому спілкуванні переселенців він наповнюється особистісним змістом (ідентичність, спільний досвід утрати дому та адаптації). Концепт «дорога» в аналізованому дискурсі виступає не лише в прямому значенні (евакуаційні маршрути, шлях повернення додому), а й як важливий метафоричний образ, що символізує життєвий шлях, пошук безпеки та надію на повернення. Мовний аналіз підтвердив, що майже кожне повідомлення про переселенців імпліцитно містить «дорогу» (як шлях евакуації чи міграції), а обговорення доріг (маршрутів, коридорів) завжди мають на увазі тих, хто ними рухається, тобто переселенців.Засвідчено, що сформувався узагальнений образ «переселенця в дорозі» – людини, яка знаходиться між минулим і майбутнім, у транзитному стані.

ПАРАДОКС ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ «ПОМИЛКИ»

І. М. Шама — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Проблема оцінки якості перекладу не зникає з фокуса уваги вчених упродовж усього існування науки про переклад і навіть довше – від самої появи перекладених текстів як таких. При цьому увага концентрується на зіставленні текстів оригіналу та перекладу і виявленні розбіжностей між ними.В англомовному перекладознавстві на позначення цих розбіжностей домінує термін «translation errors», хоча поряд із ним функціонує ще один – «translation mistakes». Помітно, що у відношенні до вжитку цих двох термінів немає суголосності. Існує принаймні три підходи до цього. Найбільша група дослідників користується терміном «translation errors» і відносить до них усі розходження між ВТ та ПТ, поділяючи їх відповідно на більш конкретні випадки. Типологізування відбувається за різними критеріями, серед яких – поділ за причинами появи різночитань, за серйозністю їхнього впливу на сприйняття перекладу читачем іншої культури, за лінгвістичними параметрами, за проблемами, пов’язаними з розумінням вихідного тексту і зі здатністю відтворити оригінал у перекладі без утрат. Інша група науковців оперує обома термінами «translation errors» і «translation mistakes», уважаючи їх різними у відношенні до тих розбіжностей, що вони позначають. Нарешті, є ще одна група дослідників, які також уживають обидва терміни, але не розмежовують їх, використовуючи їх взаємозамінно.В українському перекладознавчому обігу функціонує тільки один термін – «перекладацька помилка», що відповідає загалом першому з названих англомовних підходів, але й породжує певні ускладнення, які витікають із того, що в українській мові «помилка» позначає як відхилення від норми, так і її викривлення. В англійській мові цей нюанс долається часто саме завдяки розділенню між «error» і «mistake», а от в українській перекладознавчий критиці наявність лише одного терміна може призводити до некоректної або навіть образливої оцінки праці перекладачів, оскільки не все, що позначається за допомогою терміна «помилка», виявляється нею насправді.Статтю спрямовано на постановку проблеми використання терміна на позначення різночитань між оригіналом і перекладом. Через аналіз тлумачень англомовних та україномовного термінів, через роз’яснення причин виникнення таких різночитань, а також через приклади, коли автори порівняльно-аналітичних розвідок із перекладознавства називають помилковими варіанти, які характеризуються неповнотою відтворення змісту оригіналу, але не викривляють його, в анотованій роботі пропонується дискусія щодо можливого уточнення як самого терміна («перекладацька помилка»), так і взагалі підходу до цього розділу перекладознавчих досліджень.

ЗМІННІ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УТВОРЕННЯ ТЕЛЕОЛОГІЧНОГО РЕФЛЕКСІЙНОГО СМИСЛУ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

О. І. Шевченко — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

Чому так склалося, що мовці спілкуються однією мовою, використовують однакові слова, словосполучення і речення стосовно однакової концептуальної сутності, але не розуміють один одного, не можуть досягти згоди щодо абсолютно ідентично висловленої ідеї? Таке враження, що мара Вавилонської вежі переслідує будь-яке питання, пов’язане з політикою. Проблема не обмежується лише лінгвістичними непорозуміннями. Наслідки невідповідності смислу висловленого і смислу сприйнятого адресатом можуть здобути загрозливих масштабів, коли у політичному дискурсі йдеться про екзистенційні загрози у вигляді соціальних зіткнень, криз у міжнародних стосунках, військових конфліктів. Не дивно, що проблема розуміння, інтерпретації, здатності до моральної оцінки стала критично важливою для подальшого вдосконалення штучного інтелекту. Усвідомлюючи це, дослідники, хоча і з певними застереженнями, прагнуть надати риси «людяності» і «навчити» ШІ оперувати поняттями телеологічної семантики, як-от «телеологічні зв’язки» (teleological shreads), «кінцева мета» (Telos), «телеологічна оцінка» (teleological evaluation) та «телеологічне судження» (teleological judgement). У фокусі запропонованого дослідження є проблема «граничного пояснення» смислу висловлення в англомовному політичному дискурсі із залученням понятійного апарату і методології телеологічної семантики. Також була застосована методологія якісного (описового) та кореляційного аналізу для виявлення смислових зв’язків між семантично релевантними змінними. Чинники, котрі здатні впливати на смисл висловлення у дискурсі, розглянуто у пропонованому дослідженні як якісні змінні. Кінцеву мету (Telos), що втілює прагнення до загального БЛАГА, постульовано як залежну змінну і як консеквент, семантичні характеристики котрого зазнають впливу з боку незалежних змінних у логічній функції антецедентів. Метою розвідки є виявлення корпусу якісних змінних, котрі потенційно здатні впливати на утворення телеологічного рефлексійного смислу у політичному дискурсі, визначити їхні типи, висвітлити семантично релевантні кореляційні зв’язки між змінними, залученими до процесу рефлексійного смислоутворення. Досліджений фактичний матеріал указує на те, що номенклатура залучених до рефлексійного смислоутворення змінних зумовлена селективною природою людського сприйняття і грунтується на принципах каузальності та цілеспрямованості. За результатами дослідження запропоновано формалізовану пропозитивну модель для аналізу семантично релевантних зв’язків між змінними. Виокремлено групу автохтонних змінних, котрі репрезентують у політичному дискурсі індивідуальні упередження мовця.

КОМУНІКАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДРЯДНО-СУРЯДНОГО ПОЛІНОМА У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ)

П. І. Яценко, С. Ю. Вапіров — Tue, 01 Jul 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено комунікативну організацію підрядно-сурядного полінома сучасної німецької мови на матеріалі наукового дискурсу, розглянуто важливі терміни прагматики: «висловлення», «мовленнєвий акт», «композитний мовленнєвий акт», «тема-рематичне членування» тощо.Підрядно-сурядний поліном являє собою холонім, що складається з одного головного та мінімум двох підрядних речень, сполучених координативно. Таке реченнєве утворення є результатом процесів спрощення та ускладнення, воно має доволі щільну структуру, додавання нових кластерів інформації відбувається нечасто. Цей вид поліномів майже ніколи не підлягає парцелюванню, усі елементи, що додано, є результатом детального аналізу і планування висловлення. Підрядно-сурядний поліном являє собою комплексний мовленнєвий акт, що формується мовленнєвим актом-тезою та двома чи більше мовленнєвими актами-аргументами. Такі висловлення здебільшого представлені констативами, адже основна мета наукового дискурсу – зафіксувати результати досліджень, продемонструвати власні досягнення, розкрити особливості певної теорії тощо. Використання квеситивів спорадично, інші мовленнєві акти невідзначено у проаналізованій вибірці.Поліноми часто містять другий прошарок інформації, котрий проявляється у вигляді парентези. Вона містить не тільки виражені констативом уточнення основного інформаційного блоку, а й певні директиви (під час порівняння результатів досліджень чи точок зору тощо). Утворений таким чином інтертекст щільно пов’язаний із уже існуючими студіями, що уможливлює розширення інформаційного простору та «спілкування» між науковцями.У переважній більшості ПСП реалізується тема-рематична прогресія з пропущеною темою, де спільне головне речення виступає темою, а підрядні представляють низку рем, отже, нових кластерів інформації. Іншими видами прогресії, поміченими у поліномах, були лінійна тематична прогресія та прогресія з гіпертемою і -ремою. Підрядно-сурядні поліноми характеризуються також особливим комунікативним динамізмом, де фаза напруження переважно досягає свого піку наприкінці головної частини, а зняття напруги відбувається у підрядних однорідних. У разі наявності уточнюючих підрядних, приєднаних до головного речення, ця фаза подовжується. Також частина поліномів містить широку частину напруження у препозитивно розташованих підрядних, а спад напруги припадає на постпозитивне головне чи головне та інші з ним пов’язані підрядні, що призводить до короткочасного підсилення напруження. Розділення речення на дві частини, два інформаційних блоки типово для поліномів наукового дискурсу.