Нова філологія

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ДИСКУРСУ

Є. Д. Анпілогова — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У роботі розглядаються лінгвістичні особливості науково-технічного дискурсу на матеріалі наукових статей і монографій інженерного спрямування. Необхідність у вивченні структурних і лексичних особливостей даного дискурсу зумовлена постійним рухом науки, її розвитком, прогресом, отже, появою нових специфічних термінів, фраз, словосполучень і усталених висловів, а також форм і способів комунікації в науково-технічній сфері. Наводиться визначення поняття «науково- технічний дискурс» у рамках загального лінгвістичного феномену «дискурс». Відзначено, що науково-технічний дискурс як статусно орієнтований обслуговує інституційно заданий тип комунікації та служить для обміну науково-технічною інформацією. Його прагматична спрямованість та інформативність впливають на лінгвістичні та структурні характеристики науково-технічного тексту. Зазначено, що науково-технічні тексти реалізують когнітивні функції комунікантів, завдяки чому текст і дискурс максимально наближаються один до одного у сфері науково-технічної інформації. У роботі виокремлено та проаналізовано такі особливості науково-технічного інженерного дискурсу: інформативність, точність і логічна послідовність викладу; абревіатури та скорочення слів; наявність малюнків, таблиць, рисунків, формул, розрахунків; специфічна термінологія; уживання мовленнєвих кліше; неологізми; об’єднання синтаксичних груп; активне використання модальних дієслів, пасивного стану та наказових речень. Наведені ілюстративні приклади, джерелом яких є науково-технічні статті, монографії, мануали, інструкції інженерного спрямування. Матеріали роботи можуть бути використані в дослідженні лінгвокогнітивних і лінгвопрагматичних аспектів англомовного науково-технічного дискурсу.

КОНЦЕПТ «МАТИ» У МОВОТВОРЧОСТІ Б. АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА

Г. Г. Асмаковська — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті йдеться про особливості індивідуально-авторської репрезентації концепту МАТИ у творчому доробку Б. Антоненка-Давидовича, окресленого як один із головних концептів культурного та духовного життя народу, наскрізно втіленого в українській етнокультурі. Акцентовано на посиленні інтересу сучасної української лінгвістики до когнітивного аспекту дослідження мови у зв’язку з вивченням концептуальної картини світу крізь призму української літературної традиції. З’ясовано, яким чином мова інтерпретує світ, реалізуючи ментальні особливості нації та систему її цінностей. У науковій розвідці відзначено, що важливим і необхідним завданням є формування якомога повнішого уявлення про мовну картину світу українців, оприявлену в образі матері, що дає змогу говорити про українську національно-культурну ідентичність. Продемонстровано, що досліджуваний концепт постає як макроутворення, багатовимірна ментальна одиниця з багаторівневою динамічною структурою, виступає смисловим конструктом людської свідомості, який зберігає інформацію про фраґменти життя матерів, їхні стосунки з дітьми, родинні зв’язки тощо. Визначено, що контекстуальне функціонування концепту МАТИ у прозових текстах митця засвідчує гармонійно-витончене, виважене поєднання авторської художньої реалізації концепту зі світоглядними орієнтаціями українського етносу. Описано та проаналізовано семантику мовних засобів, що утворюють ядро та периферію концепту з подальшим процесом когнітивної інтерпретації. Надано огляд типів семантичних компонентів, або смислових репрезентацій, цього концепту й окреслено наукову перспективу його дослідження в різних жанрах української художньої літератури. Охарактеризовано змістовий потенціал концепту МАТИ, розширений епітетами, метафорами, образами-символами, що здійснюють сугестивний вплив на читача, а використання цих засобів зумовлено їхньою здатністю виступати інструментом пізнання об’єкта та його подальшої художньої реалізації. Проілюстровано особливості лінгвофілософського та художньо-естетичного втілення емоційно-особистісних якостей, психофізичних станів, культурно орієнтованих поведінкових тактик різних персонажів, через які, зокрема, репрезентовано концепт МАТИ в семантичному просторі прози Б. Антоненка-Давидовича.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ VS СПЕЦИФІКАЦІЯ: СТИЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО КОНВЕРГЕНЦІЇ ТА ДИВЕРГЕНЦІЇ В АНГЛОМОВНОМУ БІЗНЕС-ДИСКУРСІ

О. А. Бабелюк — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Глобалізований світ вимагає ефективної комунікації в бізнес-середовищі. У статті досліджено взаємодію між стандартизацією та специфікацією в письмовому діловому дискурсі, зосереджуючись на англійській мові. Хоча глобалізація сприяє зближенню стилів спілкування, національні особливості все ще можуть впливати на використання мови. У статті досліджуються стилістичні особливості англомовного письмового ділового дискурсу. Розглядається поняття інституційного ділового дискурсу (ІДД) та його основні характеристики, зокрема шаблонні вирази та дотримання статусних ролей. Представлений аналіз заглиблюється у стилістичне використання пасивного стану та модальних дієслів, виявляє зсув до активного стану в англійському діловому дискурсі для надання йому більш ділового тону. Значну увагу приділено зростанню тенденції до ґендерно нейтральної мови в англійському діловому спілкуванні, використання ґендерно нейтральних займенників і уникнення ґендерно маркованих іменників. Це відображає еволюцію соціального ландшафту та юридичне визнання небінарних ідентичностей. У статті також досліджуються загальновживані дієслова, частки та фразеологічні одиниці в обох мовах. Наголошується на важливості ясності та точності в діловому дискурсі, підкреслюється обмежене використання жаргону й емоційно забарвленої лексики. Основні висновки дослідження: зближення стилів спілкування внаслідок глобалізації; збереження національної специфіки в лексиці та фразеології; письмовий діловий дискурс як форма інституційного ділового дискурсу; зсув у бік активного стану в англійському діловому дискурсі; зростання ґендерно нейтральної лексики в англійському діловому спілкуванні; важливість ясності та точності в англійській мові. Стаття також пропонує цінні поради щодо ефективної міжкультурної ділової комунікації, підкреслює необхідність балансування між стандартизованими елементами ділової мови та її національною специфікою для забезпечення чіткої та професійної комунікації.

ОБРАЗНО-ЦІННІСНИЙ СКЛАДНИК КОНЦЕПТУ “PANDEMIC” В АНГЛОМОВНОМУ МАСМЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

А. В. Бошков — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню образно-ціннісного складника концепту “pandemic” в англомовному масмедійному дискурсі. Дослідження ґрунтується на тривимірній моделі структури концепту, до складу якого входять поняттєвий, образний і ціннісний складники. У рамках поточної розвідки закцентовано увагу на розгляді засобів вербалізації образно-ціннісного складника концепту “pandemic” в англомовному масмедійному дискурсі. Зазначено, що масмедійний дискурс є важливим джерелом об’єктивізації образно-ціннісної складової частини концепту, що зумовлено специфікою зазначеного дискурсу, його спрямованістю на відображення явищ і подій актуальної соціальної дійсності із застосуванням різноманітних засобів репрезентації, зокрема й метафори. У центрі уваги – образно-ціннісний складник концепту “pandemic”, його лексична вербалізація в масмедійному дискурсі. Джерелом ілюстративного матеріалу слугували 300 англомовних газетних статей, а саме: BBC News, The Guardian, Daily Mail, Daily Mirror, The Independent, The Times, Washington Post, у період з лютого 2020 по січень 2023 року. Виокремлено основні асоціативні образи концепту “pandemic”, що репрезентовані у вигляді когнітивних метафор, проаналізовано приклади їх контекстуального вживання. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що образно-ціннісна складова частина концепту “pandemic” в англомовному масмедійному дискурсі об’єктивується у вигляді когнітивних метафор, а саме: ПАНДЕМІЯ – ВІЙНА, ПАНДЕМІЯ – УБИВЦЯ, ПАНДЕМІЯ – БОРОТЬБА, ПАНДЕМІЯ – ПРИРОДНЄ ЯВИЩЕ, ПАНДЕМІЯ – МОНСТР, ПАНДЕМІЯ – МОНСТР-ГЕНІЙ. Когнітивна метафора ПАНДЕМІЯ – ПРИРОДНЕ ЯВИЩЕ містить специфікації, як-от: ПАНДЕМІЯ – ЛАВИНА, ПАНДЕМІЯ – ЦУНАМІ, ПАНДЕМІЯ – ЦИКЛОН, ПАНДЕМІЯ – ШТОРМ, ПАНДЕМІЯ – ХМАРА, ПАНДЕМІЯ – ПОЖЕЖА. З’ясовано, що всі представлені когнітивні метафори розкрили негативну аксіологічну оцінку пандемії в англомовному масмедійному дискурсі, оскільки вищезазначений концепт асоціюється у представників англомовного колективу (британців і американців) з екзистенціальною загрозою, війною, цунамі тощо, реакція на яку впливає на формування у свідомості представників англомовної лінгвокультури відповідних метафоричних образів, що знаходять свою об’єктивізацію в мовній картині світу.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ АНГЛІЙСЬКОГО МЕРЕЖЕВОГО СЛЕНҐУ, ПРИСВЯЧЕНОГО ТРЕНДУ «МУКБАНГ»

К. А. Бровко — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто питання функціонального аспекту англійського мережевого сленґу. Визначено, що чинниками виникнення англійського мережевого сленґу є прагнення забезпечити бажаний рівень експресивності для позначення сучасних і модних у сучасному середовищі реалій, які не мають відповідників у літературній мові, та з метою реалізації спілкування, яке відбувається в невимушеній, неофіційній, дружній атмосфері, та забезпечити комунікативну рівність суб’єктів спілкування. Здійснено лінгвістичний аналіз обраних лексичних одиниць англійського мережевого сленґу мікроблогів соціальних мереж “Instagram”, “YouTube”, присвяченого тренду «мукбанг», у загальному обсязі 135 слів. Доведено, що за функціональним спрямуванням з-поміж наведених функцій переважають комунікативна – 32,5%; емоційно-експресивна – 19,2%; поширеність функції лаконічності та конкретизації становить 18,5%; ідентифікаційна (номінативна) – 8,8%; оцінювальна – 8,1%; функція оригінальності – 7,4%; урізноманітнення мови – 3,7%; творча – 1,5%. Подано розлогий причинно-наслідковий зв’язок такого відсоткового співвідношення обраних для аналізу лексичних одиниць англійського мережевого сленґу за функціональним спрямуванням. Так, означена частотність комунікативної функції пов’язана з низкою закономірностей, як-от: головна роль сленґу полягає у сприянні спілкуванню й обміну думками між людьми; по своїй суті сленґ стає своєрідним мовним кодом, що полегшує взаєморозуміння та взаємодію в мовленнєвих спільнотах. Визначено, що комунікативна функція досягається за допомогою різноманітних мовних засобів: вигуками, що мають у собі лексичні одиниці зі значенням здивування та захвату; прикметниками з різноманітними значеннями; підсилювальними прислівниками зі значенням «дуже»; дієсловами й іменниками, що позначають пригніченість, розпач; іменниками зі значеннями «натхнення», «закоханість».

АВТОБІОГРАФІЗМ І СПОВІДАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ЯПОНСЬКІЙ ЖІНОЧІЙ ЛІТЕРАТУРАХ

О. В. Гаєвська — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему автобіографізму і сповідальності в українській та японській фемінній літературах. Запропоновано нові підходи до компаративного вивчення жіночих образів в означених літературах. З’ясовано й наголошено на основних моментах автобіографізму та сповідальності в житті Хіґучі Ічійо (樋口一葉) та її творах «Тринадцата ніч», «Однолітки», «Каламутний потік»; в авторок літературного «Журналу жіночої освіти» Міяке Кахо (三宅花圃), Вакамацу Шідзуко (若松賤子), Шімідзу Шікін (清水紫琴), Кітада Усурай (北田薄氷) та українських письменниць Ольги Кобилянської, Наталі Кобринської, Євгенії Ярошинської, Уляни Кравченко та ін. Моделюючи жіночі образи, авторки використовують різні засоби характеротворення, акцентуючи увагу на емоційному стані героїнь, сповідальності, автобіографізмі, чуттєвості, травматичних рефлексіях, відвертості, самоідентифікації у вимірах опозиції «Своє – Інше». Розкриття дійсності крізь призму жіночого сприйняття сприяло формуванню багатогранних образів героїнь. Метою розвідки є з’ясування особливостей автобіографізму та сповідальності в українському та японському жіночому прозописьмі, специфіка творення жіночих образів у текстах письменниць обох літератур. Серед методів аналізу – порівняльно-історичний, культурно-історичний, типологічний, описовий, імагологічний. За результатами дослідження автобіографізму та сповідальності в українській і японській жіночій прозі з’ясовано їх роль в означених літературах, розглянуто способи їх реалізації в художніх текстах українських і японських письменниць. Аналіз жіночої прози дав змогу відстежити риси творчого розкриття особистого «я» через сповідальність, емоційність, прагнення до самореалізації. На основі порівняльного аналізу творів встановлено специфіку японського й українського жіночого прозописьма в історичному контексті. Також зроблено спробу розглянути типологічні аналогії та відмінності жіночих постатей «перехідного періоду» (у Японії – 明治維新) в українській та японській літературах. Це дало можливість ширше розкрити атмосферу транскультурного життя означеної доби.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКИХ ЛИЦАРСЬКИХ РОМАНАХ XII–XV СТОЛІТЬ

І. Я. Гродський — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню прагматичних характеристик вибачення в середньоанглійських лицарських романах. Вибачення визначається як мовленнєвий акт, що поєднує дві рівноправні складові частини іллокутивної сили вибачення: емотивну – вираження психологічного стану провини й сорому, спонукальну – прохання про вибачення. Вибачення може стримувати агресію, воно спрямоване на відновлення гармонійних стосунків. Досі увагу лінгвістів привертають формули вибачення, що виконують низку важливих соціальних функцій, спрямовані на підтримку гармонійних міжособистісних взаємин між співрозмовниками й уникнення конфліктів. Ми розглядаємо вибачення як важливий соціо- та психолінгвістичний феномен, оскільки реалізація його засобів значною мірою залежить від таких чинників, як соціальний стан учасників мовленнєвого акту, їхній вік, службові та персональні стосунки, ступінь спорідненості, освіта, виховання, характер, смаки тощо. Вибачення є також однією із центральних одиниць мовленнєвого етикету. Вибачення визнається невід’ємною ознакою комунікації, пов’язаною із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм. Важливо зауважити, що не всі лінгвальні форми вибачення передають його семантику, адже є й такі, що експлікують прикрість, жаль, співчуття. На нашу думку, комплексний аналіз одиниць вибачення з погляду лінгвопрагматики дозволив ґрунтовніше описати природу вибачення в середньоанглійській мові. Сутність мовленнєвого акту вибачення зводиться до того, що за допомогою деяких слів, вимовлених за визначених обставин, мовець водночас приймає на себе відповідальність за шкоду, завдану адресатові, виражає жаль щодо цього, пропонуючи адресатові прийняти вибачення як компенсацію завданої шкоди, просить його зберегти наявний баланс у відносинах. Однак для з’ясування передумов, механізмів і способів його функціонування потрібно скористатися лінгвістичними парадигмами досліджень із відповідними методами наукового аналізу. Комплексний підхід до вивчення вибачення як етикетної одиниці дозволив установити діалектичну єдність номінативно-змістовного боку вибачення з його прагматичною та стилістичною функцією.

ВЗАЄМОДІЯ ТА ДИНАМІКА ІНТЕРМЕНТАЛЬНОГО Й ІНТРАМЕНТАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ В ОПОВІДАННЯХ ЕЛІС МАНРО

О. Ю. Гураль — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджується взаємодія між інтерментальними й інтраментальними процесами мислення персонажів у низці коротких оповідань відомої канадської письменниці Еліс Манро. Події, що розгортаються в цих оповіданнях, відбуваються в післявоєнному канадському містечку поблизу озера Гурон. Вони розкривають важливу тему самореалізації жінки, а також умов її існування в тогочасному суспільстві кінця 40-х – початку 70-х років XX століття, керованому традиційними соціальними нормами. Застосована методологія Е. Палмера, що передбачає реконструкцію мислення персонажів для розуміння наративу, вимагає поєднання наратологічних і загальнонаукових методів. Робочою гіпотезою є припущення про існування колективного «соціального мислення», типового для жителів провінційного канадського містечка. Текст розглядається як соціально розподілена когнітивна система (за Е. Палмером), що знаходить відображення в різних інтерментальних та інтраментальних одиницях. Наративні техніки ілюструють складні відносини між індивідуальним і загальним мисленням, як це можна бачити на прикладі безіменної дівчинки-підлітка, нараторки оповідання «Гавань», а також персонажів, як-от молода мати у «Мрії моєї матері», тітки Дон у «Гавані», Ґрета в «Дістатися до Японії», Джулієт в оповіданнях «Шанс» і «Скоро». Предметом аналізу є техніки одинарної та множинної фокалізації, поєднання гомодієгетичного та гетеродієгетичного типів нарації, інтерментального й інтраментального мислення, що розкривають протилежні думки щодо формування власної ідентичності під впливом соціальних норм того часу, особистої професійної реалізації за умов сталого розподілу ґендерних ролей. За допомогою оповідних технік Е. Манро розкриває напруженість між індивідуальною автономією та соціальною відповідальністю. Оповідання розглядають теми релігії, дотримання соціальних ритуалів і боротьбу за особисту реалізацію всупереч соціальним очікуванням. Через детальне портретування персонажів шляхом застосування різноманітних наративних технік Е. Манро створює динамічну взаємодію між індивідуальною та загальною свідомістю у своїх оповіданнях.

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНА СПЕЦИФІКА ПРОМОВ В. ЗЕЛЕНСЬКОГО (НА МАТЕРІАЛІ ВИСТУПІВ, ВИГОЛОШЕНИХ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ДО ДНЯ КОНСТИТУЦІЇ ТА ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ)

О. В. Гурко — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено виявленню структурно-семантичних і лінгвопрагматичних особливостей політичних промов В. Зеленського, адже нині у фокусі уваги дослідників – представлення індивідуальної символічної специфіки, що вможливлює підвищення ефективної та дієвої комунікації. У науковій розвідці поставлено за мету виявити основні маркери, якими послуговується мовець у лінгвопрагматичному ракурсі, представити типологію комунікативних стратегій і описати перфомативні типи речень у мовленні В. Зеленського. Поставлена мета зумовила потребу виконати такі завдання: з’ясувати параметри експлікації ключових одиниць у мовленні Президента України; окреслити модуси репрезентації епістемічної модальності; виокремити основні комунікативні стратегії та тактики. Матеріалом вивчення є промови, виголошені Президентом нашої країни 28 червня 2023 року (до Дня Конституції) та 24 серпня 2023 року (до Дня Незалежності). Для виконання конкретних завдань дослідження застосовано описовий метод, що вможливив теоретичне узагальнення результатів, систематизацію, класифікацію й інтерпретацію структурних і функційних особливостей у мовленні президента, методики компонентного та трансформаційного аналізу, а також методи суцільної вибірки та кількісного підрахунку для виокремлення ключових одиниць і речень серед аналізованих політичних промов. Для мовлення президента характерне частотне використання стверджувально-узагальнювальних займенникових іменників і прикметників, синтаксичних і синонімічних повторів, спонукальних речень і риторичних питань, епістемічних модальних конструкцій із модусами достовірності, істинності повідомлюваного та проблемної достовірності. Домінувальними є речення з різноманітними видами заперечень і прикметниками у формі найвищого ступеня порівняння. Істотну роль відіграють прагматичні перфомативні типи речень, наприклад експресиви, репрезентативи, декларативи, асертиви. Вектор комунікативної поведінки Президента України окреслений такими домінантними стратегіями та тактиками: саморепрезентації, консолідації, авторитетності, протиставлення, аргументативності, позитивної перспективи, дискретизації, аналогії, етикетності. Перспективу подальших наукових студій убачаємо в компаративному аналізі україно- й англомовних промов В. Зеленського.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОСТІРОНІЇ З ПОЗИЦІЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО ПІДХОДУ

О. І. Дунєва — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено інтерпретації постіронії з позиції лінгвокультурології. Доцільність використання лінгвокультурної парадигми у вивченні становлення та розвитку поняття «постіронія» обґрунтована тісним зв’язком останньої із сучасними суспільно-культурними реаліями. З іншого боку, наголошено на постіронії в контексті художнього наративу як засобу комунікації автора із читачем з позиції чесності та відкритості. Виходячи з нагальної потреби налагодження такого діалогу між автором і читачем, постіронія засвідчує перехід від постмодерної зверхності автора до щирості та довіри. Доцільно розглядати постіронію як явище глобальне та культурно-масове, оскільки ідеї постіронії пронизують увесь мистецький простір, маніфестують утвердження нового етапу постмодернізму. Лінгвокультурний підхід дав змогу простежити утвердження постіронії як транскультурного феномену з огляду на його екстраполяцію на інші види мистецтва. Окрім того, автор досліджує різноманітні інтегровані підходи сучасних дослідників до трактування поняття постіронії в її проявах і впливі на читача. У статті описано культурні зміни, пов’язані із кризовими явищами постмодернізму та постмодерністської іронії, які вплинули на появу постіронії як ідеї «нової щирості», адже зародженню постіронії сприяв масштабний культурний перехід від постмодернізму до метамодернізму. У висновках зазначено, що окреслений лінгвокультурний підхід до феномену постіронії дозволив комплексно й ефективно проаналізувати його вплив на літературу й авторський текст. В опозиції до постмодерністської іронії констатовано беззаперечний потенціал постіронії до рефлексії читача, що відображається в авторській іронічній манері письма. Як результат, сучасна постмодерністська поетика, маркована постіронічною щирістю, стає не лише ознакою суто авторського стилю, а й ознакою становлення нової літературної течії. Перспективним може бути дослідження окремих ознак постіронічного стилю письма на прикладі текстів окремих авторів. З метою обґрунтування твердження про появу нової літературної течії доцільно виокремити мовні та композиційні маркери постіронії.

ЕТИМОЛОГІЯ СЮРВЕЄРСЬКИХ ТЕРМІНІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

І. О. Ківенко, А. К. Смаркалова — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена вивченню сюрвеєрських термінів у морській сфері крізь призму етимологічного аспекту, які обрано об’єктом представленого дослідження. Предметом дослідження слугують структурні особливості та походження термінів вищезгаданої галузі. Вибірка термінів у кількості 300 одиниць, які широко вживаються в сюрвеєрській сфері діяльності, становить матеріал нашої наукової розвідки. Характер об’єкта та предмета дослідження, його мета зумовлюють такий вибір методів дослідження: метод суцільної вибірки; метод статистичного аналізу; контекстуальний метод; описовий метод; елементи діахронічного та синхронічного аналізу. Для досягнення мети нашої наукової розвідки насамперед було проаналізовано етимологію англійської морської термінології та встановлено її характерні риси: приналежність до визначеного морського оточення / тла, відповідність визначеному контексту або ситуаціям (у різних сферах спілкування), використання суто представниками суднових або берегових мовних спільнот, а також у ситуаціях спілкування, пов’язаних із різними обставинами роботи в морі, уживання та формування за визначених соціолінгвістичних обставин. Морській термінології притаманні системність, наявність дефініції, відсутність експресії, стилістична нейтральність. Сюрвей передбачає комплекс послуг різної спрямованості якісної та / або кількісної експертизи конкретних об’єктів, предметів або явищ, що надаються незацікавленою стороною. Структурний аналіз сюрвеєрської термінології показує, що більшість сюрвеєрських термінів є двокомпонентними (52%) та трикомпонентними складеними (16%). Щодо етимологічного аспекту, то більшість лексичних компонентів морських термінів сюрвеєрської сфери є англосаксонського походження та становить 40 % дослідженого матеріалу. Кількість лексичних компонентів латинського та старофранцузького походження в англійській становить 28 і 22% відповідно. Лексичні компоненти грецького та нідерландського походження становлять однакову кількість – по 3,5% кожна група.

ЗНАКОВА ПРИРОДА ЦИФРОВОЇ МЕТАФОРИ В СОЦІАЛЬНІЙ РЕКЛАМІ

Н. С. Лиса — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню знакової природи цифрових метафор у контексті англомовної соціальної реклами з метою визначення їхнього впливу на ефективність комунікації. Стверджується, що цифрова реальність змінює спосіб, яким ми сприймаємо світ і взаємодіємо з ним. Актуальність статті зумовлена інтересом дослідників до: а) питань цифрових медіа та їхнього впливу на комунікаційні процеси, б) ролі цифрових метафор у контексті цифрової реальності. Новизна дослідження зумовлена особливою увагою до функціонування цифрових метафор у контексті цифрової реальності, зокрема у сфері англомовної соціальної реклами. У статті розглядається природа цифрових метафор і обґрунтовується їхнє значення для підвищення ефективності реклами. Запропоновано семіотичний підхід до вивчення цифрової метафори, а також семіотичне визначення цифрової метафори з погляду її знакової природи та з опорою на семіотичну доктрину Чарльза Пірса. Твердження, що використання метафори забезпечує інтерпретацію нового через відоме завдяки подібності, слушне також для цифрової метафори, яка передбачає використання засобів представлення об’єктів цифрової реальності для опису об’єктів фізичної реальності, щоб забезпечити ефективну інтерпретацію останніх на основі подібності цих об’єктів. Особливу увагу звернено на жанр соціальної реклами. Остання розглядається як мультимодальний текст і комплексний знак у просторі культури. Зазначається, що відбір і поєднання різних типів знаків у соціальній рекламі є цілеспрямованими і мають на меті забезпечити визначені інтенції. У статті проаналізовано приклад соціальної реклами, спрямованої на збереження дикої природи, і вказано на поєднання та взаємне доповнення знаків, які належать до різних знакових систем, що ілюструє важливість ретельного планування та збалансованого використання вербальних і невербальних елементів у соціальній рекламі з метою досягнення максимального впливу на авдиторію. Стверджується, що цифрові метафори використовують унікальні функціональні можливості цифрових технологій для передачі різних аспектів реальності та підвищують інформативність соціальної реклами, посилюють її вплив на цільову авдиторію.

ФЕНОМЕН ОМОНІМІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ ПРАВНИЧІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ

О. А. Литвинко — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню феномену омонімії в сучасній англійській правничій терміносистемі. Явище омонімії традиційно властиве як загальній, так і фаховій термінологічній лексиці. Омонімічні відношення в термінології є закономірними й зумовлені визначеними чинниками, зокрема браком номінацій для нових понять. Омонімами вважаємо два або більше рівнозвучних мовних знака, що семантично не пов’язані. Завдяки посиленню інтеграції країн і розширенню міжнародних зв’язків правнича терміносистема стрімко розвивається та потребує нормування й удосконалення термінологічної лексики. Мета роботи полягає у вивченні основних характеристик феномену омонімії в сучасній англійській правничій терміносистемі. Відповідно до основної мети в роботі виконуються такі завдання: 1) охарактеризувати явище омонімії в межах термінологічного поля правничої сфери; 2) вивчити процеси виникнення юридичних термінів-омонімів; 3) ідентифікувати типи термінологічних омонімів правничої галузі; 4) виявити специфіку функціонування термінів-омонімів правничої сфери. Актуальність роботи зумовлена вдосконаленням правничої галузі на сучасному етапі та необхідністю стандартизації її лексики. Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній здійснено ретельний аналіз феномену омонімії в сучасній англійській правничій терміносистемі; ідентифіковано типи термінів-омонімів у правничому термінологічному полі. Серед омонімічних термінів правничої терміносистеми виокремлюємо міжгалузеві терміни-омоніми, які функціонують у несуміжних науково-технічних сферах, міжгалузеві терміни-омоніми, що належать до суміжних сфер застосування, внутрішньогалузеві терміни-омоніми, які характеризуються однаковою формою лексичної одиниці, що має різні значення в межах тієї самої наукової галузі, терміни-омоніми, які функціонують у загальній мові й у правничій сфері водночас. Міжгалузеві терміни-омоніми в разі вживання в несуміжних науково-технічних сферах не заважають комунікації фахівців. Внутрішньогалузеві терміни-омоніми характеризуються однаковою формою лексичної одиниці, що має різні значення в межах тієї самої наукової галузі. Такі терміни мають недоліки, оскільки заважають правильному розумінню юридичної документації. Теоретичне значення даного дослідження визначається його внеском у загальну теорію терміна. Результати дослідження збагачують наукові знання про специфіку термінологічної номінації й основні процеси творення термінів у сучасній англійській правничій терміносистемі.

БУЛІНГ ЯК ВНУТРІШНЯ МОТИВАЦІЯ ДО САМОСТВЕРДЖЕННЯ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ (ЗА ПОВІСТЮ Ю. ЧЕРНІЄНКО «ПОМСТА»)

Т. М. Макарова — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У процесі аналізу повісті Ю. Чернієнко «Помста» було схарактеризовано позицію головної героїні крізь призму світогляду її однокласників і визначено причини внутрішньої мотивації Міри до самоствердження. Дослідниця доходить висновку, що основними передумовами виникнення булінгу у класі та чинниками, які посприяли зміні сприйняття дівчини та зумовили такі негативні наслідки, є: презирство до людей, відсутність власної думки, страх, зміна усвідомлення життєвих цінностей, психологічна травма через спробу зґвалтування, втрата довіри з боку дорослих (як рідних, так і вчителів). Також окреслено процес внутрішньої мотивації Міри та визначено етапи його формування та критерії «інакшості». Головна героїня приходить до розуміння того, що тільки принесенням себе в жертву можна взяти верх над слабшими, бо сучасні підлітки по-іншому не зможуть усвідомити своєї вини. Треба триматися гідно, бо слабких сучасний соціум швидко знищує. Саме в цій рисі характеру Міри простежується філософія конкордизму В. Винниченка «бути чесним із самим собою», навіть якщо цей принцип зумовлений страхом боятися бути собою. Згодом усвідомлення «інакшості» стає особистим імунітетом дівчини та виробляє відчуття гордості в тому, що жертва переросла булерів. Отже, самоствердження Міри проявляється в тому, що дівчина не просто усвідомлює наслідки, обмірковує варіанти завершення конфлікту, а й замість злості вирішує остаточно йти до кінця. Та найважливіше – не помста, а здатність бути собою, сприймати свідомо себе таку як є, й довести масі, що саме вона є жертвою, залежною від соціальних настанов, булінгу. Така модель поведінки Міри демонструє новий неочікуваний процес переродження особистості. Сама ж Ю. Чернієнко в образі головної героїні розкриває здатність жертви долати соціальні стереотипи й доводити іншим свою вищість. Тож спроба змінити цей світ, відверто оцінити свою поведінку й у процесі очного змагання розкрити очі на кожного з однокласників і їх керівників, свідчить про те, що сучасна література є дієвим ресурсним методом боротьби з булінгом, завдяки якому вперше описується не сама проблема, а її витоки.

КОМУНІКАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛОМОВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ВІДЕОДИСКУРСУ

Я. І. Малаховська — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена виокремленню комунікативних характеристик англомовного навчального відеодискурсу. Для досягнення мети використовуємо дискурсивний аналіз на основі прагматичного підходу, що дозволяє описати основні характеристики навчальної комунікації. В основі поняття «англомовний навчальний відеодискурс» лежать такі термінів, як «дискурс», «інституційний дискурс» і «навчальний дискурс». Англомовний навчальний відеодискурс належить до інституційного типу дискурсів. Навчальна комунікація втілена у форматі відео. Основними параметрами для аналізу є особливості учасників спілкування, мета комунікації, ситуація спілкування, хронотоп, міна комунікативних ролей. Навчальний відеодискурс передбачає взаємодію між учителем і учнями. Діяльність учителя є інтенційно спрямованою та націлена на формування знань і вмінь із конкретної галузі. Учні піддаються персуазивному впливу на їх розуміння та волю. Ритуалізованість спілкування проявляється через стереотипну модель поведінки, структуру зміни мовленнєвих ходів і клішовані фрази. Міна комунікативних ролей є важливим аспектом навчальної інтеракції, що допомагає структурувати діалогічний дискурс у режимі реального часу. Наявність статусно нерівних учасників у спілкуванні призводить до інструктивного характеру дискурсу, де вчитель імперативно впливає для досягнення спільних цілей. Цьому дискурсу притаманна мультимодальність комунікації, оскільки інтеракція відбувається через поєднання знаків різних семіотичних систем, як вербальних (усне мовлення, записи в зошитах, на дошці, тексти підручників), так і невербальних (жести, міміка, схеми, зображення). Англомовний навчальний відеодискурс визначається як складне соціально зумовлене мультимодальне явище, яке включає сукупність мовленнєвих дій комунікантів у рамках статусно-рольових відносин, що зумовлені метою та завданнями освітнього процесу та конкретною навчальною ситуацією.

СПЕЦИФІКА ДІЛОВОГО ДИСКУРСУ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

І. В. Міщинська — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Ділова мова є невід’ємною складовою частиною складних процесів комунікації в сучасному суспільстві, яке завдяки історичним явищам і міграційним процесам є полікультурним. Значної ролі ділова мова набула в українському суспільстві через стрімкий розвиток політичних, економічних і суспільних процесів. Англійська мова як мова ділового дискурсу виступає тим інструментом, що налагоджує ділові зв’язки, отже, сприяє світовому прогресу. Дослідження особливостей функціонування ділової англійської мови, її семантичних характеристик допоможе визначити найефективніші шляхи комунікації в діловому світі. Ділова мова існує в письмовій і в усній формах. У письмовій формі вона відображена в діловій кореспонденції, документації та діловодстві. В усній формі ділова мова застосовується в переговорах, презентаціях, під час засідань і ділових зустрічей тощо. Оскільки ділова мова не лише послуговується сталими мовними формами та кліше, а й виробляє нові підходи та способи функціонування, варто розглянути притаманні їй сучасні риси. Варто розглядати ділову мову як професійно орієнтовану залежно від сфери застосування в полікультурному суспільстві. Отже, варто звернути увагу на лінгвістичні особливості ділової англійської мови. Такими особливостями можна вважати як застосування стандартизованих стилістичних кліше, так і застосування корпоративного жаргону залежно від галузі застосування, неологізмів, сучасних модних термінів тощо. Сучасній діловій мові притаманно застосування метафор, експресивних слів, ідіоматичних виразів. Застосовується також професійний жаргон у діловому мовленні в організаційній, корпоративній і управлінській комунікації. Він представлений у корпоративному мовленні та мові маркетингу. Корпоративному мовленню притаманно вживання довгих складних слів із прихованим значенням. Щодо мови маркетингу, яка використовується у пресрелізах, рекламних текстах, підготованих промовах виконавців і політиків, то для неї характерні професійний сленг, неологізми, терміни, які потрапили до неї зі спеціалізованих галузей.

ЧИТАННЯ ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ СТУСА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКА СПРАВЕДЛИВІСТЬ І КОМПЛЕКСНІСТЬ РЕДАКТОРСЬКИХ ПРАКТИК

І. М. Одрехівська — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Запропонована стаття – це перше комплексне дослідження рецепції поетичних текстів Василя Стуса в англійському перекладі, яка детально аналізує часо-просторові умови та культурні обставини їхнього видання. У діахронному зрізі представлено історію цих перекладів, починаючи від перших перекладацьких спроб Марко Царинника до збірки віршів vers libre Стуса англійською мовою Ярополка Ласовського, а також сучасні інтерпретації Богдана Токарського, Ніни Мюррей, Уіяма Блекера, Алана Жуковського та інших, що опубліковані у провідних міжнародних часописах. Вказано, що перекладачі, які уможливили появу поетичних творів Стуса англійською мовою, мають різні профілі та позиціонування, що стає передумовою до їхнього вибору текстів для перекладу та подальшої контекстуалізації. У статті також окреслено взаємозв’язок у діяльності Марка Царинника як упорядника другої української збірки поезій Стуса, виданої в діаспорі, і як перекладача поезії Стуса англійською мовою, що підкреслює складне переплетіння його редакторської та перекладацької практики. Описано також мультимодальну естетичну інтерпретацію поезії Стуса, запропоновану Олександром Фразе-Фразенком в англійському перекладі, де інноваційно переплітаються мистецтво, музика і поетичне слово. Загалом, ця студія – це і спроба концептуально осмислити та винести на фахове обговорення аспект “перекладацької справедливості”, що дає змогу ширше поглянути на представлення і рецепцію української літератури в англомовному світі. Крім того, у статті показано, як англійський переклад стає засобом дослідження – через призму поезії Стуса – динаміки англійського мовно- культурного простору в трактуванні української літератури.

ЗАГОЛОВКОВИЙ КОНСТРУКТ В АРХІТЕКТОНІЦІ СУЧАСНОГО НАУКОВОГО ТЕКСТУ: КРИТЕРІЇ ВЕРБАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Г. С. Онуфрієнко — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Висвітлена у статті проблема є надзвичайно актуальною для сучасного наукового дискурсу загалом з огляду на інтенсивність процесів інформатизації у глобальному масштабі. Автор фокусує наукову увагу на найпершому маркері й обов’язковому компоненті архітектоніки наукового тексту – заголовковому конструкті, від якості формулювання якого природними мовами безпосередньо залежать обсяг і результативність трансляційного потенціалу самого тексту як науковому продукту й ідентифікація його базових понять у пошуковій парадигмі сучасного інформаційного простору. Обґрунтовано актуальність саме комплексної візії під час формулювання та проведення аналізу заголовка сучасного наукового тексту, яка дозволяє визначити домінантні квалітативні та квантитативні маркери маніфестації його вербальної досконалості. У статті висвітлено спектр функцій заголовкового конструкта наукового тексту в академічній комунікації, зокрема в контексті категорій риторики, когнітивної лінгвістики, термінознавства, мовознавства, з позицій теорії актуального членування речення, екології наукового тексту. На основі аналізу заголовкових конструктів наукових текстів виокремлено такі, що містять маркери вербальної досконалості цього найпершого з обов’язкових компонента архітектоніки наукового продукту у форматі малого жанру. З урахуванням визначальних критеріїв мультивекторного виміру заголовкового конструкта наукових текстів малих форм автором обґрунтовано оптимальні для завдань комунікаційного простору його вербальні моделі. Вмотивовано необхідність поширення в освітньо-науковому просторі інтегративних практикумів, де йтиметься про моделі вербалізації заголовкових конструкцій тексту відповідно до його когнітивно-комунікативної функції в умовах тенденції до гармонізації з європейським освітнім простором і активізації наукової комунікації паралельно державною мовою й англійською як міжнародною. Адресат статті – науково-педагогічні та педагогічні працівники, лінгвісти, докторанти, аспіранти, магістранти, студенти.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ FLEUR У ЛІТЕРАТУРНІЙ КАЗЦІ ДЛЯ ДІТЕЙ МОРІСА ДРЮОНА “TISTOU LES POUCES VERTS”

О. О. Павлюк, Т. О. Салтикова — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Індивідуальні авторські концепти відбивають особистий досвід письменника, його уяву, асоціації, бачення світу та ставлення до нього, що віддзеркалюється в художньому мовленні, у мові твору. У сучасній лінгвістиці спостерігається значна увага до концепту як одиниці індивідуально-авторської картини світу письменника. У межах зазначеної проблематики не виявлено досліджень, у яких би було здійснено аналіз засобів вербалізації концепту FLEUR у літературній казці Моріса Дрюона “Tistou les pouces verts”. Метою розвідки є аналіз і опис особливостей утілення художнього концепту FLEUR у тексті казки для дітей М. Дрюона “Tistou les pouces verts”. Завданням роботи є визначення змісту концепту FLEUR у творі М. Дрюона, аналіз специфіки його семантичного наповнення. Об’єктом дослідження є концепт FLEUR, вербалізований у тексті казки для дітей М. Дрюона “Tistou les pouces verts”, предметом – особливості лексико-семантичної вербалізації концепту FLEUR у зазначеному творі відомого французького письменника. У творі-казці для дітей Моріса Дрюона “Tistou les pouces verts” квітка втілює жіночу красу та символізує заможне життя (у будинку батьків Тісту); представляється виправником лихих людей (у в’язниці); уявляється творцем, будівником (у нетрях міста); репрезентується як засіб лікування хворих і постає символом дива (у міській лікарні); асоціюється з батьківщиною (у зоопарку); виступає борцем з найбільщим злом (під час війни). У казці вербалізується уявлення про вагомий вплив квітів на людину, її почуття, нюх, зір, допитливість. Групи порівнянь і метафоричних перенесень установлюють взаємозв’язок між квітами й іншими категоріями. Лише одна квітка в тексті твору асоціюється зі злом; подібно до пирію війна може поширюватись світом, її ототожнення з бур’яном указує на складність боротьби з нею. Саме проти війни Тісту використав найбільше найрізноманітніших квітів, якими зміг подолати це лихо. У тексті казки концепт FLEUR тісно перетинається з концептом MAL. Квітами Тісту зміг виправити численні негаразди, побороти різні види зла. Єдине лихо, що квіти так і не змогли подолати, – смерть.

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕМОЦІЇ «СТРАХ» У СУЧАСНИХ АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ РОМАНАХ-ТРИЛЕРАХ

О. О. Приходченко — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У результаті дослідження було встановлено, що для досягнення поставленої мети необхідним є встановлення лексичних і стилістичних засобів, за допомогою яких відбувається вербалізація цієї емоції в англійськомовних романах-трилерах. Еволюція всіх емоцій відбувалася разом із розвитком людства. Емоція страху, яка з’явилась разом із людьми, характеризується дуже давньою історією, оскільки описується не лише на сучасному етапі розвитку, а ще із прадавніх часів. Аналіз матеріалу тлумачних словників показав, що найчастотнішими іменниками, які використовується на позначення FEAR, є “emotion” та “feeling”, які визначають СТРАХ як емоцію або почуття, передчуття; найчастотнішим дієслівним словосполученням, яке зображає СТРАХ, є “to be afraid of” («боятися»); прикметники «переляканий» / «наляканий» (“afraid” / “frightened”). Романи-трилери визначаються своїми описами емоції СТРАХ, оскільки вона є для них ключовим моментом. Усі події у згаданих романах розгортаються навколо цієї емоції: причин її виникнення; дій, які її супроводжують, і наслідків, які вона спричиняє. Метою статті є вивчення особливостей опису емоції СТРАХ у романах-трилерах. У результаті дослідження було встановлено, що для досягнення поставленої мети необхідним є встановлення лексичних і стилістичних засобів, за допомогою яких відбувається вербалізація цієї емоції в англійськомовних романах-трилерах. Інтерес становить опис страху за допомогою персоніфікації, оскільки таким способом автор утілює в реальність моторошні емоції, спричинені страхом. Страх у сучасних романах-трилерах зображено за допомогою епітетів, які мають негативне значення; ступенів порівняння прикметників, для вказівки на рівень страху; градації страху через зображення його поетапності, зростання емоційного напруження; зміни емоційних станів, спричинених страхом і обставинами, які до нього призводять; персоніфікації, яка уособлює все страшне та невідоме, що криється в понятті «страх». Перспективним уважаємо дослідження особливостей репрезентації базових емоцій на матеріалі романів-трилерів і готичних романів про вампірів.

ТЕКСТО-ДИСКУРСИВНИЙ ПРОСТІР АНГЛОМОВНОГО ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ У ФУНКЦІЙНО-ПРАГМАТИЧНОМУ ОБРАМЛЕННІ

А. М. Приходько — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вивченню когнітивно-комунікативних параметрів англомовних текстів дискурсивного жанру «гімн». Англомовний державний гімн постає в уявленні сучасників як урочиста пісня про батьківщину, її героїчне минуле, щасливе сучасне та світле майбутнє. Будучи віршованим літературно-художнім текстом, він призначений для хорового виконання під час різних офіційних заходів і сприймається цільовою аудиторією не лише як один із символів держави, але й як невід’ємний складник її суспільно-політичного життя. Лінгвістичний аналіз зазначених гімнів у пропонованій праці базується на поаспектному розгляді їхніх основних характеристик у функційно-прагматичний вимірах, із центром уваги на суперкатегорії предикативності та на теорії мовленнєвих актів. Тексти англомовних державних гімнів аналізуються з погляду на їхній інтенційний зміст, а також на шляхи та способи сугестивного впливу агентів дискурсу на його клієнтів. Предикативна мережа текстів англомовних державних гімнів визначається взаємодією трьох комунікативно значущих субкатегорій – темпоральності, персональності, модальності комунікації. Доведено, що темпоральний візерунок текстів англомовних державних гімнів визначається переважним використанням лише двох часових форм (Present Simple і Future Simple) зі значною перевагою першої. Інші часові форми або відсутні, або не є статистично релевантними. Персональність цих текстів реалізується за посередництвом діалогу та монологу за абсолютного переважання першої, а рух мовленнєвих сигналів відбувається лише в одному напрямку – від агента дискурсу до клієнта, без респонсивних реплік останнього. Вибірково поводить себе й категорія модальності, яка віддає абсолютну перевагу засобам своєї внутрішньої реалізації (індикатив, імператив), а серед своїх зовнішніх засобів скупо використовує лише два модальні дієслова – “may” і “shall”. З’ясовано, що прагмасемантична організація текстів англомовних державних гімнів окреслюється різноспрямованими іллокутивними векторами. Найпоширенішим способом утілення прагматичних настанов клієнтів дискурсу тут стає констатувальна нарація. Водночас не директиви і не промісиви з їхньою нав’язливою прямотою, а саме констативи з їхнім ненав’язливим інтенційним форматом виявляються здатними чітко та ясно донести до клієнтів дискурсу провідну національну ідею, здатну згуртувати націю в деяку міцну та неподільну сутність, у якій пануватимуть непохитні моральні цінності.

КОМУНІКАТИВНЕ ЗНАЧЕННЯ В МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Г. І. Приходько — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Когнітивно-дискурсивний підхід забезпечує органічний взаємозв’язок і взаємовплив когнітивних і комунікативних факторів процесу мовного спілкування. Дослідження мовлення в міжкультурному аспекті передбачає підхід до мовних явищ з урахуванням факторів, що знаходяться поза мовою: соціальних характеристик комунікантів, особливостей їхніх взаємин, ставлення до предмета комунікації, зовнішніх умов спілкування. Природно, що розкриття цих чинників потребує особливого матеріалу для дослідження й пошуку такого об’єкта аналізу, у якому ці зв’язки представлені найвиразніше. Цим об’єктом уважається дискурс, тобто мова як цілеспрямована соціальна дія, що включає всі екстралінгвальні фактори її перебігу, а мінімальною одиницею дискурсу визначено мовленнєвий акт. У статті зроблено спробу інтеграції найбільш істотних компонентів, характерних для всіх мовленнєвих актів і їх комунікативних значень у межах міжкультурної комунікації. Зміст мовного знака пов’язаний із позамовною дійсністю й суб’єктом мовлення, що репрезентує цю дійсність. Звернення до людського фактору, який характеризує зміст культурологічних досліджень, відіграло також основну роль у вивченні мови як феномена загальної пізнавальної діяльності індивіда й залучило культурологічний аспект вивчення комунікативного значення. Цікавою для дослідження є діалогічна мова, оскільки саме в ній повною мірою проявляється діалог культур і відбувається розуміння (чи нерозуміння) партнера міжкультурної комунікації. Діалогічний дискурс дає змогу вивчити природну мову не як самостійний продукт суб’єкта мови, а як невідокремлений від суб’єкта мовлення й інших екстралінгвальних факторів у діалозі культур. Діалог підпорядкований психології міжособистісних і міжкультурних відносин, провідну роль при цьому відіграє соціальний чинник. Одиницею лінгвокультурологічного аналізу можуть бути більші утворення, а саме: діалогічні блоки, фрагменти, етюди, уривки, мовленнєві трансакції тощо. Їх межі та зміст підпорядковані завданням і цілям дослідження, тому визначаються в кожному окремому випадку по-різному. Дослідження мовленнєвого акта є науковим аналізом прагматичних компонентів його реалізації на локутивному, іллокутивному й перлокутивному етапах.

СЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСI (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ Д. ШВАНІЦА “DER CAMPUS”)

Н. В. Романова — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено з’ясуванню семантичного потенціалу фразеологічних одиниць у художньому дискурсі. Феномен розглянуто на німецькомовному матеріалі скандального роману Д. Шваніца «Кампус», що опублікований у 1995 році та є національним бестселером. Поняття фразеологічної одиниці витлумачено широко – стійке словосполучення німецької мови з повним або частковим переосмисленням значення його компонентів. Проведений аналіз дає змогу стверджувати той факт, що семантичний потенціал фразеологічних одиниць відносно могутній і широкий на тлі узуальних значень елементів, викристалізовується в річищі німецької, швейцарської й опосередковано британської культури, вплив яких на формування світогляду письменника беззаперечний. Сюди додаємо й пропорційний семантичний зв’язок фразеологічних одиниць із контекстом. Останній тотожний висловлюванню, яке дає змогу точно встановити значення фразеологічної одиниці або її компонентів. Виокремлено два різновиди контекстів: мовний і мовленнєвий. Мовний контекст апелює до постійного оточення окремих переосмислених слів у семантично-структурному складі фразеологічної одиниці, мовленнєвий – до комунікативного акту, у якому функціонує фразеологічна одиниця. Увагу акцентовано більшою мірою на мовному контексті, диференційованому на постійний, змінний і стійкий. Установлено, що постійний контекст характерний для фразеологічних зрощень (ідіом), змінний – фразеологічних сполучень (мовних зворотів), стійкий – фразеологічних єдностей (фразем). Доведено, що семантичний потенціал фразеологічних одиниць у художньому дискурсі виходить далеко за межі узуальних значень, відрізняється вищим ступенем узагальнення, експресивністю (негативний сенс), емоційністю, оцінністю і тропеїчністю. Запропоновано розрізняти семантичні підтипи фразеологічних одиниць, у тому числі оцінювання предметної/комунікативної ситуації; емоційний стан; емоційна поведінка; риси характеру людини; пошана християнського Бога й віра в Нього; прокльони; ступінь вияву ознаки; граничність; тривалість дії; ставлення мовця до висловлювання; заперечення тощо.

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ Й КОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕЙКСИСУ В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ МАРКА ТВЕНА

І. І. Савчук, Ю. В. Лисецька, О. Р. Савчук — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У фокусі дослідження – прагматичні й когнітивні особливості втілення дейксису в текстах англомовної художньої прозі, що потребує залучення знань із галузі теорії комунікації та когнітивної лінгвістики. Дейктики як мовні сутності належать до комунікативної ситуації, пов’язаної з висловлюванням, і розглядаються в системі координат, де точкою відліку є модель «Я-тут-зараз». І лінгвопрагматичні, і когнітивні особливості реалізації дейксису в комунікації втілюються в ставленні продуцента й реципієнта до тексту. Дейксис глибоко досліджений у прагматиці й поділяється на просторовий, часовий, персональний, дискурсивний і соціальний. Дейксис належить до прагматичних категорій, оскільки стосується зв’язку між структурою мови та контекстом, у якому вона використовується, а також використання мови в комунікації, зокрема зв’язку між мовою та її користувачами. Прагматична компетенція, яка включає знання про соціальну дистанцію, соціальний статус між учасниками комунікації та культурні знання, сприяє ефективній деконструкції контекстної інформації, пов’язаної з дейксисом. Використання дейксису передбачає, що мовець асоціює сутність із поточною мовленнєвою ситуацією, роблячи її когнітивно доступною для слухача. Зокрема, це можна пояснити як процес, коли невербальна репрезентація сутності в зовнішньому контексті стає частиною дискурсу й залучається до контексту дискурсу за допомогою інструкцій, виражених мовними одиницями. Розуміння змісту учасниками комунікативного акту опирається на їхні спільні знання, переконання й погляди, які називають пресупозицією, що створює когнітивну перспективу розташування співрозмовників. Дослідження пояснює співіснування когнітивних і прагматичних детермінантів у функціонуванні дейксису в текстах англійської художньої прози Марка Твена, виокремлюючи його основні види в контексті роману «Пригоди Тома Сойєра».

ЗАКОНОМІРНОСТІ СПОЛУЧУВАНОСТІ ФОНЕМ ІЗ ПОЧАТКОВОЮ НАПІВВІДКРИТОЮ У ТРИФОНЕМНИХ СЛОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

С. С. Сеньків — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті на матеріалі Великого зведеного орфографічного словника сучасної української лексики проаналізовано склад трифонемних слів із початковою напіввідкритою фонемою в українській мові, з’ясовано сполучувальні можливості фонем у трифонемних словах із початковою напіввідкритою фонемою та побудовано моделі трифонемних слів із початковою напіввідкритою фонемою сучасної української літературної мови. З’ясовано, що в сучасній українській мові серед трикомпонентних моделей із першим компонентом напіввідкритою фонемою характерними є такі поєднання елементів: «напіввідкрита + голосна + фрикативна» (31), «напіввідкрита + голосна + напіввідкрита» (17), «напіввідкрита + голосна + проривна» (12) із першою напіввідкритою фонемою /м/; «напіввідкрита + голосна + проривна» (23), «напіввідкрита + голосна + фрикативна» (22), «напіввідкрита + голосна + напіввідкрита» (17) із першою фрикативною фонемою /р/; «напіввідкрита + голосна + фрикативна» (23), «напіввідкрита + голосна + проривна» (15), «напіввідкрита + голосна + напіввідкрита» (11) із першою напіввідкритою фонемою /л/; «напіввідкрита + голосна + фрикативна» (13), «напіввідкрита + голосна + проривна» (13), «напіввідкрита + голосна + напіввідкрита» (6) із першою напіввідкритою фонемою /н/; «напіввідкрита + голосна + фрикативна» (13), «напіввідкрита + голосна + проривна» (10) і «напіввідкрита + голосна + напіввідкрита» (8) із першою напіввідкритою фонемою /л′/; «напіввідкрита + голосна + фрикативна» (9), «напіввідкрита + голосна + проривна» (4) із першою напіввідкритою фонемою /р′/ і «напіввідкрита + голосна + проривна» (7) із першою напіввідкритою фонемою /н′/. У сучасній українській мові серед трикомпонентних моделей із першим компонентом напіввідкритою фонемою найбільш типовими є такі моделі: NОF – 118, NОP – 79 і NОN – 62, тобто такі поєднання елементів у трифонемній дистрибутивній структурі з першою напіввідкритою фонемою: «напіввідкрита + голосна + фрикативна», «напіввідкрита + голосна + проривна» та «напіввідкрита + голосна + напіввідкрита».

ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ: ЮРИДИЧНА ДЕФІНІЦІЯ, ПРЕЗУМПЦІЯ ТА ФІКЦІЯ

А. О. Скорофатова — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті на матеріалі нормативно-правових актів України досліджено логіко-лінгвістичні вимоги юридичної техніки, проаналізовано лінгвістичні характеристики юридичної техніки, означено юридичні дефініції, юридичні презумпції та юридичні фікції як прийоми юридичної техніки (поняття, місце в законодавстві, ієрархія, види, традиційні канони юридичної й лінгвістичної правильності), зокрема описано дефініції сенсу largo як базові, так дефініційні (метаприписи); дефініції сенсу stricto як реальні (інтрамовні), так і номінальні (метамовні, термінологічні); подано характеристику й наведено приклади аналітико- синтетичних і синтетичних дефініцій; доведено, що дефініції-регулятори надають дефінованому виразу значення, що порушує семантичне ядро цього виразу, а дефініції-проектанти усувають неточність, неясність і багатозначність дефінованого виразу; проаналізовано явні (класичні (класифікаційні, родовидові), контекстові й некласичні (диз’юнктивні, дефініції-переліки, казуальні переліки) дефініції та неявні, які дорівнюють юридичним дефініціям сенсу largo; деталізовано підвиди класичних дефініцій – предметні, функціональні (операційні) й кількісні; виділено повні дефініції, як містять увесь набір наявних ознак і часткові; установлено, що юридична презумпція – прийом юридичної техніки, який є ймовірним припущенням, тобто припущенням, що є законодавчо закріпленим, яке стосується певного факту, реальність якого встановлюється як істинне й не потребує доказів, тоді як юридична фікція – це припущення якого-небудь факту або якості, що нерідко суперечить дійсності, але розраховане на те, щоб спричинити певні юридичні наслідки. Юридична фікція відрізняється від юридичної презумпції тим, що презумпція визнає реально можливе явище до істинного тоді, коли фікція нормативно закріплює те, що не існує в реальності.

ТЕЛЕСКОПІЙНІ НЕОНОМІНАЦІЇ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Н. М. Тимощук — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто телескопію як один із продуктивних способів неологізації сучасної англійської мови, що пов’язано з економією в мові. Актуальність дослідження інноваційної лексики зумовлена її значною кількістю й частотою її вживання. Аналіз телескопічних неономінацій в англійській мові дає змогу розглянути причини появи їх класифікацій, ознаки, сфери використання й особливості функціонування. У дослідженнях учених-мовознавців існує термінологічна варіативність. Лінгвісти використовують такі терміни для номінування аналізованого феномена: слова-злитки, слова-амальгами, складноскорочені слова, telescoping, telescoped words, blend, blendings, contamination, portmanteau words. Матеріалом дослідження слугували 226 англійських телескопізмів, обраних методом суцільної вибірки. Дослідження засвідчило високу ефективність використання телескопії в сучасній англійській мові. Її популярність зумовлена як тенденцією до економії мовних засобів, так і виявом лінгвокреативної здатності мовців. Неолексеми розподілено за 18 тематичними групами: «Екологія, клімат, природне середовище», «Будівництво й архітектура», «Наука і технології», «Політика і суспільство», «Бізнес і фінанси», «Психологія», «Покоління людей, сім’я, виховання», «Навчання й освіта», «Стосунки», «Естетика, одяг, стиль життя», «Література, кіно, музика, мистецтво», «Здоров’я і краса», «Спорт», «Хобі та дозвілля», «Їжа», «Пандемія Covid‑19», «Лінгвістика», «Сленг». Найбільшу кількість телескопічних одиниць містить розділ «Наука й технології», що становить 26,52%. Аналіз емпіричного матеріалу дав змогу встановити використання чотирьох продуктивних словотвірних моделей телескопійних неономінацій: 1) ab + cd > ad; 2) ab + cd > abd; 3) ab + cd > acd; 4) ab + cd > a(b/c)d. Поділ груп за моделями виявив таке співвідношення: ab + cd > ad становить 30,09%, ab + cd > abd – 30,97%, ab + cd > acd – 35,84%, ab + cd > a(b/c)d – 3,1%. Найпродуктивнішими та найбільш перманентними типами словотворення за допомогою телескопії є іменники (98,23%). Перспективність подальших досліджень убачаємо в необхідності аналізу способів перекладу англійських телескопічних неономінацій.

АРХЕТИПНІ ОБРАЗИ УКРАЇНЦІВ ЯК МАРКЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ПОЕМІ МИКОЛИ ТОМЕНКА «ЛЕТІЛИ ДЗВОНИ»

О. М. Томенко — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена розгляду й аналізу обраних розділів книги «Летіли дзвони» Миколи Томенка, що є продовженням наукового дослідження тетралогії «Трудова книжка Матері», розпочатого в попередніх публікаціях. Обсяг поетичної спадщини М. Томенка значний, проте вершиною його творчості стала саме «Трудова книжка Матері», яку поет писав протягом трьох десятиліть. Тетралогія складається із 4-х книг: книги першої – «Трудова книжка Матері», книги другої – «Летіли дзвони», книги третьої – «Трагічні етюди» (Голодомор. Геноцид в Україні (1921–1922, 1932–1933, 1937, 1947, 1949 рр.), книги четвертої – «Як ми любили вас, мамо!» (Поезії. Вірші в прозі. Синівська сповідь Матері, Україні). У статті ми продовжуємо досліджувати розділи поеми «Летіли дзвони», а саме: «В’язка соломи», «Летіли дзвони», «Покара за бездітне». Ці розділи, як і попередньо проаналізовані, розкривають трагічну історію українського народу. Цінність поетичного слова полягає не лише в історично-правдивій фіксації знущань і наруги над українським народом радянською системою, а й в образній метафоричній системі, яку творить автор і яка закарбовується в пам’яті не сухими цифрами й датами, а емоційним, образним відтворенням дійсності. Насправді назвати ті роки під окупацією радянської влади дійсністю чи просто життям важко, це було справжнє пекло. Наголошується, що, як сьогодні фіксують злочини кремля під час повномасштабного вторгнення через обстріли, руйнування, убивства, насильство, катування, фільтрацію, каліцтво, так само Микола Томенко зафіксував і поетично відтворив злочини кремля, які відбувалися 90 років тому. Сьогодні більшість науковців як раз і доходить висновку, що ті злочини, які чинив кремль в Україні у ХХ столітті, залишилися непокараними, як наслідок, кати виросли знову й знову нищать нашу державу. Тому аналіз і вивчення цього твору є надактуальним у цей час.

ЕКСПРЕСІЯ ЯК ОДИН ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЗАСОБІВ ПЕРЕДАЧІ ВИРАЗНОСТІ В МОТИВАЦІЙНИХ ПРОМОВАХ

З. В. Чепурна — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Розглядаючи мовний вплив із погляду міжкультурної комунікації, необхідно враховувати той факт, що існують як універсальні механізми і прийоми мовного впливу, характерні для більшості мов, так і специфічні для кожної мови, що відображають її етнокультурні особливості. Тому, використовуючи мовний вплив, мовець має враховувати як універсальний потенціал впливу, так й одиниці з національно-культурним компонентом та усвідомлювати особливості іншої культури, щоб розпізнавати культуроспецифічну інформацію в контексті міжкультурної комунікації. Для успішного впливу на мовлення в міжкультурних ситуаціях необхідно використовувати засоби та прийоми, що відображають національні особливості, а також ураховувати особливості індивідуального й національного менталітету, етнокультурні особливості невербальних засобів і знати національний комунікативний стиль. Дослідження міжкультурного аспекту мовного впливу має великий потенціал у різних сферах діяльності, як в інституційних, так і в позаінституційних дискурсах, у яких учасники комунікації представляють різні культури. Кожна людина є носієм національного культурного менталітету, має когнітивну основу – у певному сенсі структурований набір необхідних знань і національно зумовлених уявлень про національне мовно-культурне суспільство. Різниця в національних когнітивних основах, на які спираються суб’єкт та об’єкт впливу в процесі впливу на мову як представники різних національно-мовно-культурних спільнот, відбивається й на факторі повідомлення.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ АНГЛІЙСЬКОГО МОРСЬКОГО СЛЕНГУ НА КУЛЬТУРУ ТА ПРОФЕСІЙНІ ВЗАЄМИНИ МОРЯКІВ

О. І. Шерстюк — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу морського сленгу в англійській мові та його впливу на морську культуру і спільноту. Морський сленг в англійській мові використовується в складному мовленні моряків і співробітників морських галузей. Ця форма спеціалізованої мови має велике значення як для наукових, так і для практичних цілей. Вона відображає культурні, соціальні та професійні аспекти життя на морі й відіграє важливу роль у спілкуванні між членами екіпажу й іншими учасниками морського середовища. Однак дослідження цього виду сленгу ще не отримало належного наукового освітлення, а практичні аспекти його застосування потребують подальшого вивчення та розвитку. Дослідження спрямоване на аналіз головних рис морського сленгу в англійській мові, включаючи його походження, основні тематичні групи і специфічні вирази, які вживають моряки. Вивчення морського сленгу дає змогу глибше зрозуміти мовну культуру морського співтовариства й виявити її вплив на загальну англомовну комунікацію. Проаналізовано головні тематичні групи морського сленгу на основі термінології, пов’язаної з мореплавством, навігацією, інструментами й устаткуванням. Виявлено, що морський сленг охоплює широкий спектр тем, що віддзеркалюють професійні та побутові аспекти морського життя. Визначено походження й історичний контекст кожної тематичної групи сленгу, а також установлено їх застосування в сучасному мореплавстві. З’ясовано, що багато неформальних відповідників морських термінів мають стародавнє походження та збереглися до сьогодні, утім деякі терміни можуть мати сучасні адаптації або нові значення. Установлено взаємозв’язок між тематичними групами морського сленгу й соціально-професійними характеристиками морських спільнот. Показано, що морський сленг не лише відтворює технічні аспекти мореплавства, а й сприяє створенню відчуття спільноти та підвищує взаємодію між моряками. Проаналізовано роль морського сленгу в спілкуванні на морі та його вплив на формування морської ідентичності й культури. Визначено, що морський сленг сприяє не лише ефективному спілкуванню та згуртованості морських спільнот, а й відіграє важливу роль у передачі традицій морської культури з покоління в покоління.

СЕМАНТИЧНЕ ВИКЛЮЧЕННЯ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКИХ МІЖМОВНИХ ОМОНІМІВ ЯК НАСЛІДОК ВНУТРІШНЬОМОВНОЇ ОМОНІМІЇ

Д. В. Щербина — Fri, 17 May 2024 00:00:00 +0300

У статті на основі дібраного з тлумачних словників української та білоруської мов фактичного матеріалу докладно проаналізовано лексико-семантичні особливості повної українсько-білоруської міжмовної омонімії (семантичне виключення), спричиненої внутрішньомовною омонімією. У ході дослідження окреслено поняття омонеми й показано, що на стику співвіднесених омонем двох мов виникають пари однорідних і різнорідних міжмовних омонімів із відношенням семантичного виключення. Установлено, що специфіку цього відношення в кожному конкретному випадку зумовлює передусім характер зв’язків між компонентами в самих омонемах. З’ясовано, що омонеми, утворені від інших міжмовних омонем, теж можуть генерувати омонімічні пари із семантично взаємовиключеними корелятами (навіть якщо словотворення нівелює певні компоненти чи семи твірних омонем) і втрачають цей потенціал лише тоді, коли в результаті деривації виродяться в омопару із семантично тотожними або частково омонімічними корелятами. Дослідження засвідчило, що серед українсько-білоруських міжмовних омонем переважають іменникові омонеми, кореляти яких окреслюють конкретне поняття (назви ботанічних і зоологічних таксонів, господарські, наукові терміни тощо). Чимало таких омонімів постало на рідному ґрунті (українському чи білоруському) унаслідок словотворення й еволюції багатозначних лексем, яка призвела до їх розпаду на окремі мовні одиниці. Кореляти багатократних прикметникових міжмовних омонем головно утворені від омонімічних слів або основ. У прислівникових міжмовних омопарах, виниклих на стику омонем двох мов, домінують кореляти відприкметникового походження, але зрідка трапляються й відіменникові – як однорідні, так і різнорідні.