ІНТЕРМЕДІАЛЬНІ АЛЮЗІЇ ТА ПЕРЕКЛАД КУЛЬТУРНИХ КОДІВ У РОМАНІ АЙРІС МЕРДОК «THE SACRED AND PROFANE LOVE MACHINE»

А. С. Бугрій

doi:10.26661/2414-1135-2026-101-7

А. С. Бугрій Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка https://orcid.org/0000-0002-5411-8990

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2026-101-7

Ключові слова: міжсеміотичний переклад; інтермедіальність; іконологічний аналіз; неоплатонічна традиція; семіотична інтерпретація

Анотація

У статті досліджується функціонування інтермедіальних алюзій та механізмів перекладу культурних кодів у романі Айріс Мердок “The Sacred and Profane Love Machine” з позицій міжсеміотичного перекладу та теорії інтермедіальності. Вихідною основою стає розуміння художнього тексту як складника культурної пам’яті, у якому вербальні структури утворюють складну систему інтертекстуальних та інтермедіальних зв’язків з образотворчим мистецтвом. Особливу увагу присвячено алюзіям на полотно Тіціана «Любов земна і любов небесна», що слугує візуальним прототекстом, визначаючи філософську архітектоніку роману. Методологічну основу дослідження становлять іконологічний аналіз Е. Панофського, концепція культурної «енциклопедії» У. Еко та основи теорії міжсеміотичного перекладу. У статті доведено, що вербалізація живописного образу в романі не зводиться до простого опису або цитування, а передбачає складний процес семантичного аналізу та переакцентування іконографічних елементів відповідно до логіки наративного конфлікту. Показано, що ренесансна неоплатонічна модель співіснування земного й небесного кохання трансформується у модерністську психологічну та етичну модель внутрішньої суперечливості особистості. Міжсеміотичне перекодування супроводжується частковою редукцією багатозначності візуального прототексту та посиленням дихотомічної опозиції, яка структурує образну систему роману. Водночас дана опозиція функціонує як процесуальна модель взаємопереходу між різними модусами Еросу. У результаті переклад культурних кодів постає як динамічний інтерпретативний процес, що формує нову модель смислотворення в модерністському романі, розширюючи можливості перекладознавчого аналізу інтермедіальних явищ. Залучення візуального коду поглиблює семантику образів та рецептивну компетенцію читача, який перетворюється на інтерпретатора культурної пам’яті. Таким чином, роман А. Мердок постає як простір діалогу між різними мистецькими мовами, де культурне перекодування реалізується через напружену взаємодію традиції й модерністського переосмислення.

Посилання

1. Bal M. (1997). Narratology: Introduction to the Theory of Narrative. 2nd ed. Toronto : University of Toronto Press, 164 p.
2. Bayley J. (1998). Iris: A Memoir of Iris Murdoch. London : Duckworth, 189 p.
3. Bestiary. (1993). Being an English Version of the Bodleian Library, Oxford. With All the Original Miniatures Reproduced in Facsimile. Woodbridge : The Boydell Press, 205 p.
4. Blakeney R. (1987). Language of Self in Titian’s “Sacred and Profane Love” : thesis. Michigan : UMI Dissertation Services, 192 p.
5. Boucher F. (1967). 2000 Years of Fashion: The History of Costume and Personal Adornment. New York : H. N. Abrams, 459 p.
6. Conradi P. J. (2001). The Saint and the Artist: A Study of the Fiction of Iris Murdoch. 3rd ed. London : HarperCollins, 352 p.
7. Eco U. (2001). Experiences in Translation. Toronto ; Buffalo ; London : University of Toronto Press, 112 p.
8. Goffen R. (1992). Titian’s “Sacred and Profane Love”: Individuality and Sexuality in a Renaissance Marriage Picture. Titian 500. Washington.
9. Hope C. (1980). Titian. London : Routledge, 240 p.
10. Logan O. (1972). Culture and Society in Venice 1470–1790: The Renaissance and its Heritage. London : Batsford, 344 p.
11. Mitchell W. J. T. (1994). Picture Theory: Essays on Verbal and Visual Representation. Chicago : University of Chicago Press, 445 p.
12. Murdoch I. (1993). Metaphysics as a Guide to Morals. London : Penguin Books, 528 p.
13. Murdoch I. (2003). The Sacred and Profane Love Machine. London : Vintage, 352 p.
14. Nussbaum M. C. (1990). Love’s Knowledge: Essays on Philosophy and Literature. New York : Oxford University Press, 403 p.
15. Panofsky E. (1939). Studies in Iconology: Humanistic Themes in the Art of the Renaissance. New York : Oxford University Press, 262 p.
16. Rajewsky I. O. (2005). Intermediality, Intertextuality, and Remediation: A Literary Perspective on Intermediality. Intermédialités / Intermediality. No. 6. P. 43–64. DOI: https://doi.org/10.7202/1005505ar.
17. Wethey H. (1969). The Paintings of Titian. Vol. 3. The Mythological and Historical Paintings. London : Phaidon, 216 p.