ТЕКСТУАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНФУЦІАНСЬКОЇ КАНОНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ВІД СТАТИКИ КАНОНІВ ДО ДИНАМІКИ КОМЕНТАРІВ

Анотація

У статті здійснено комплексний філологічний аналіз конфуціанської канонічної літератури як специфічної текстуальної системи, в якій поєднуються висока ступінь стабільності канонічного корпусу та історична динаміка коментаторської традиції. Матеріалом дослідження є корпус «Тринадцяти канонів» (《十三经》), що сформувався в результаті тривалого історичного процесу та протягом століть функціонував як нормативна основа інтелектуальної, етичної й освітньої культури Китаю. Основну увагу зосереджено на механізмах інтерпретації канонів, реалізованих через систему коментарів (注), тлумачень (疏), фонетико-семантичних пояснень (音义) та їхніх текстуальних комбінацій у форматі канонічно-коментаторських видань. Показано, що текстуальна незмінність канонів не означає статичності їхнього змісту: історична життєздатність конфуціанської традиції забезпечувалася саме розвитком коментаторських практик, які виконували функцію адаптації канонічних текстів до змінних інтелектуальних, соціальних і культурних умов. Простежено еволюцію основних типів коментарів від ранніх «стародавніх тлумачень» (古注) до системи офіційних «правильних тлумачень» (《正义》) та пізніших філологічних студій епохи Цін. Окремо проаналізовано методологічні відмінності між ханським (汉学) і сунським (宋学) напрямами інтерпретації, що репрезентують різні стратегії роботи з канонічним текстом. У результаті дослідження обґрунтовано тезу про те, що текстуальна трансформація в конфуціанській традиції відбувалася не шляхом редагування самого канону, а через накопичення та переосмислення інтерпретативних шарів. Такий підхід дозволяє розглядати конфуціанські канони і коментарі як взаємопов’язані елементи єдиного, але внутрішньо динамічного текстового комплексу, що має важливе значення для сучасних філологічних і китаєзнавчих досліджень.