ІНТРИГА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ СЮЖЕТНОЇ ЛІНІЇ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

Анотація

Стаття присвячена комплексному осмисленню інтриги як одного з центральних механізмів побудови художнього сюжету та формування стійкої читацької зацікавленості. У межах дослідження інтрига розглядається не як епізодичний стилістичний прийом, а як багатовимірна наративна категорія, що поєднує структурні, семантичні, прагматичні та когнітивні параметри художнього тексту. Такий підхід не тільки дозволяє інтерпретувати інтригу як динамічний принцип організації наративу, а й забезпечує цілісність сюжетної побудови та внутрішню логіку розвитку оповіді. Метою статті є з’ясування ролі інтриги у структуруванні сюжетної динаміки, організації емоційної напруги та моделюванні комунікативної взаємодії між текстом і читачем. Особливу увагу зосереджено на аналізі того, яким чином інтрига формує читацькі очікування, регулює розподіл наративної інформації та спрямовує інтерпретаційні процеси впродовж читання. Наголошено на активній ролі реципієнта у конструюванні смислу, оскільки інтрига стимулює процеси передбачення, висування інтерпретаційних гіпотез і подальшого переосмислення тексту. Методологічну основу дослідження становить поєднання наратологічного, структурного, рецептивного та когнітивно-інтерпретаційного підходів, що уможливлює розгляд інтриги як процесуального феномена, який функціонує одночасно на рівні композиційної організації, смислового нашарування та когнітивного програмування читацького сприйняття. У статті систематизовано основні способи реалізації інтриги в художній прозі, окреслено її типологічні моделі та виявлено закономірності взаємодії між прихованістю інформації, темпоральними зсувами, риторикою очікування й механізмами ретроспективного переосмислення. Доведено, що інтрига не лише забезпечує поступальний рух сюжету, а й ретроспективно структурує текст, формуючи ефект багатошарового та повторного прочитання. Наукова новизна роботи полягає в трактуванні інтриги саме як багатокомпонентного наративного механізму, який відповідно поєднує драматургію подій із когнітивною активністю читача, а практичне значення результатів зумовлене можливістю їх застосування в теорії літератури, аналізі художніх текстів, викладанні наратології та практиках творчого письма.