ЛІНГВОСОФІЯ ОБСЦЕННОЇ ЛЕКСИКИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ ВОЄННОГО ЧАСУ: МІЖ НОРМОЮ ТА ЕКСПРЕСІЄЮ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню лінгвософських засад функціонування зниженої, зокрема обсценної, лексики в інформаційному просторі воєнного часу. У фокусі наукової розвідки перебуває взаємодія мовної норми та експресії як детермінанта трансформаційних процесів у сучасному публіцистичному й художньому дискурсі. Метою є виявлення семантико-прагматичного потенціалу обсценної лексики, визначення її дискурсивних ролей та аксіологічного навантаження в умовах суспільної напруги. Для аналізу обсценізмів використано як загальнонаукові, так і лінгвістичні методи. Для наукової інтерпретації фактичного матеріалу послуговувалися такими загальнонауковими методами, як спостереження над мовним матеріалом, аналіз і синтез (обґрунтування теоретичних положень). Описовий метод застосовано при систематизації фактичного матеріалу; функційно-семантичний використано з метою виявлення значеннєвих особливостей обсценізмів і визначення їхніх основних семантико-прагматичних функцій; дискурс-аналіз дав змогу простежити специфіку функціонування зниженої лексики в художньому та публіцистичному дискурсах воєнного часу, окреслити її роль у формуванні комунікативних стратегій і впливів на адресата; елементи лінгвоаксіологічного підходу залучено для інтерпретації цілісного навантаження обсценної лексики, аналізу оцінних смислів і механізмів вербалізації опозиції «свій – чужий». Матеріалом дослідження слугували тексти сучасного українського художнього та публіцистичного дискурсів періоду 2022 – початку 2026 рр. З’ясовано, що обсценна лексика в умовах воєнного часу виходить за межі маргінального мовного шару та виражає емоційний досвід, соціальну оцінку й колективну ідентичність. Встановлено, що обсценна лексика реалізує широкий спектр функцій (емоційно-експресивну, оціночну, ідентифікаційну, маніпулятивну та катартичну). В публіцистичному дискурсі вона посилює впливовий потенціал тексту, сприяє мобілізації авдиторії та делегітимації ворога, в художньому забезпечує психологічну достовірність і стилістичну виразність. У результаті дослідження констатовано часткову трансформацію мовної норми, зумовлену підвищеною толерантністю до експресивно маркованих одиниць у публічному мовленні. Знижена лексика постає як важливий когнітивно-дискурсивний механізм осмислення воєнної реальності, формування ціннісних орієнтирів і підтримання колективної стійкості.