ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНОМАТОПОЕТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ В РОМАНІ ТАНІ НАУЗЕ «БЕРЛІН, МАЙЕРБЕР 26»

Ключові слова: ономатоп, художній текст, звук, лексема «Geräusch/шум», звуконаслідувальний, звукодескриптивний

Анотація

У статті розглядаються особливості функціонування ономатопоетичної лексики, яка формується в межах лексико-семантичного поля «Geräusch/шуму», у романі сучасної німецької письменниці Тані Наузе «Берлін, Майербер 26». З’ясовано, що саме у творах художньої літератури зустрічається найбільше ономатопів, що зумовлюється їх функціональними можливостями. Основними функціями ономатопоетичної лексики в художніх текстах є такі: експресивна, компресивна, звукозображувальна функції, дескриптивна функція тощо. Автори використовують ономатопи з метою описати внутрішній стан героя, надати емоційної забарвленості ситуації, указати на протяжність якої-небудь дії в часі, охарактеризувати певну дію тощо. З метою опису звуків навколишнього світу письменники часто використовують ономатопоетичну лексику як у прямому, так і в переносному значеннях. Розрізняють звуконаслідувальні та звукодескриптивні лексичні одиниці. Звуконаслідувальні лексичні одиниці (ономатопи) майже точно відтворюють звуки об’єктивного світу за допомогою засобів фонетичної системи мови. Звукодескриптивні лексичні одиниці в художньому тексті називають або описують звуки, не наслідуючи їх фонетично. Найбільш ефективним засобом реалізації звукодескриптивної та ідентифікуючої функції ономатопів у художньому тексті є використання агломератів (скупчень звуконаслідувальних одиниць у невеличкому фрагменті тексту, який об’єднаний спільною думкою або концептом). У романі Тані Наузе «Берлін, Майербер 26» переважають компресивна та дескриптивна функції ономатопоетичної лексики. Переважно ономатопи в романі слугують стилістичним прийомом, який допомагає описати звук за його джерелом та охарактеризувати певні механічні дії, проте ономатопоетична лексика роману допомагає читачеві більше дізнатися про соціальні та/або особистісні характеристики головної героїні роману, а також інших персонажів. Використовуючи певні ономатопоетичні слова, автор свідомо прораховує реакцію читача й апелює до певних емоційних сторін сприйняття.

Посилання

1. Мацько Л.І. Стилістичні функції звуконаслідувальних слів. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine22-9.pdf (дата звернення: 15.03.2021).
2. Бабенко О.В., Іванова О.В. Семантичні й структурні особливості звуконаслідувальної лексики (на матеріалі української й англійської мов). Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Філологічні науки». 2015. Вип. 215 (1). С. 39–46.
3. Андрійченко Ю.В., Швець Г. О. Лінгвостилістичні особливості вживання звуконаслідувань в іспаномовних текстах художніх творів. Проблеми семантики прагматики та когнітивної лінгвістики. 2010. Вип. 18. C. 28–34.
4. Орлянская Т.Г. Звукоподражание и звуковой символизм (на материале японского, русского и английского языков). Вестник Московского университета. Серия 19 «Лингвистика и межкультурная коммуникация». 2006. № 3. С. 83–99.
5. Горохова Л.А. Звукоизобразительные средства языка в художественном тексте. Университетские чтения – 2016 : материалы научно-методических чтений ПГЛУ. Пятигорск : ПГЛУ, 2016. С. 80–85.
6. Каримова Р.Х. Звукоподражательные глаголы немецкого языка и их функциональные особенности. Вестник Томского государственного педагогического университета. 2019. № 7 (204). С. 105–114.
7. Nause T. Berlin, Meyerbeer 26. Hamburg : Hueber Verlag, 2011. 127 S.
Опубліковано
2021-06-23
Як цитувати
Добринчук, О. О. (2021). ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНОМАТОПОЕТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ В РОМАНІ ТАНІ НАУЗЕ «БЕРЛІН, МАЙЕРБЕР 26». Нова філологія, 1(81), 96-101. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-15
Розділ
Статті