МЕДІА ТА СПОГАД

М. С. Прокопець

doi:10.26661/2414-1135-2021-81-2-12

М. С. Прокопець http://orcid.org/0000-0003-0827-0614

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-12

Ключові слова: культура пам’яті, «бум пам’яті», культурна пам’ять, спогад, засоби масової інформації, місця пам’яті

Анотація

Культура пам’яті завжди є результатом конфліктних політичних і соціальних переговорів. Що це взагалі означає? По суті, це термін, який з’явився в науковій і загальноприйнятій мові тільки з 1990-х років, який усе більше замінює старіше й патетичніше формулювання «управління минулим». У визначенні мюнхенського історика Ганса-Гюнтера Хокерта «культура пам’яті» – «м’яке збірне поняття для всієї неспецифічної наукової користі історії, яке необхідне для широкої публіки». Однак для того, щоб відповідати динаміці культур пам’яті, слід додати, що культура пам’яті є результатом публічних переговорів, які виникають у результаті напруженості між індивідуальним досвідом і пам’яттю, політично нормальною і соціально бажаною пам’яттю і науковою об’єктивною історією. Одним із важливих моментів напруженості є те, що публічно санкціоновані практики пам’яті не повинні завжди чи постійно відповідати приватним формам пам’яті. Традиції минулого про сім’ю (завдяки власним емоційним сторонам) регулярно досягають більш високої ефективності, ніж громадські свята пам’яті або виховання історії. Питання традицій історії та побудови образів минулого завжди відігравали важливу роль у самовизначенні індивідуумів, соціальних груп, інститутів правління, держав і націй. Це особливо помітно в часи переломів, коли керівні претензії і механізми стабілізації влади були засновані на нових або знову «вигаданих традиціях» та забезпечені новоствореною історією. Нині можна спостерігати дві, здавалося б, протилежні, але взаємозалежні тенденції: по-перше, перегляд і переосмислення національних історій, по-друге, відкриття національної історії в транснаціональній або глобалізованій перспективі.

Посилання

1. Assman A., Assmann J. Das Gestern im Heute. Medien und soziales Gedächtnis, in: Klaus Merten u.a. (Hg.), Die Wirklichkeit der Medien. Eine Einführung in die Kommunikationswissenschaft. Opladen, 1994. S. 114–140.
2. Assmann J. Das kulturelle Gedächtnis. Schrift, Erinnerung und politische Identität in frühen Hochkulturen. München, 32000.
3. Walter B. Das Kunstwerk im Zeitalter seiner technischen Reproduzierbarkeit, in: Claus Pias (Hg.), Kursbuch Medienkultur. Die maßgeblichen Theorien von Brecht bis Baudrillard. Stuttgart, 1999. S. 18–36.
4. Erll A., Nünning A. (Hg.). Medien des kollektiven Gedächtnisses. Konstruktivität, Historizität, Kulturspezifität. Berlin/New York, 2004.
5. Kaschuba W. Die Überwindung der Distanz. Zeit und Raum in der europäischen Moderne. Frankfurt / M., 2004.
6. Paul G. (Hg.). Visual History. Ein Studienbuch. Göttingen, 2006.
7. Paul G. Das Jahrhundert der Bilder. Bildatlas 1949 bis heute. Göttingen, 2008.
8. Medien & Zeit. Themenheft Kommunikationsgeschichte als Generationengeschichte. Heft 3/2006.
9. Moller S. Vielfache Vergangenheit. Öffentliche Erinnerungskulturen und Familienerinnerungen an die NS-Zeit in Ostdeutschland. Tübingen, 2003.
10. Welzer H. Das kommunikative Gedächtnis. Eine Theorie der Erinnerung. München, 2002.
11. Welzer H., Moller S., Tschugnall K. "Opa war kein Nazi". Nationalsozialismus und Holocaust im Familiengedächtnis. Frankfurt a. M., 2002.