КОНЦЕПТ ОЦІНКА ТА ЇЇ ЕКСПЛІКАЦІЯ ДІЄСЛОВАМИ-ЗВ’ЯЗКАМИ У СТРУКТУРІ АНГЛОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Концепт «оцінка» – явище різноаспектне і належить до різних галузей науки. Ми розглядаємо його як категорію оцінки в структурі англомовного художнього дискурсу. Категорія оцінки тісно пов’язана з денотативним і конотативним значенням. У плані змісту оцінку диференціюють на нега- тивну або позитивну, у плані вираження – на імпліцитну та експліцитну. Оцінку як лінгвостилістичне явище ми визначаємо як закріплене в семан- тичній структурі слова оцінне значення, яке передає ставлення мовного колективу до співвіднесеного зі словом поняття або предмета за схемою: добре/погане, схвалення/несхвалення. За нашим дослідженням реалізація категорії оцінки в художньому дискурсі здійснюється на лексико-семан- тичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. У статті досліджу- ються шляхи експлікації категорії оцінки за допомогою дієслів-зв’язок. Для цих дієслів характерні деякі властивості, які відрізняють їх від інших дієслів. Вони виділяються своєю функцією, оскільки виступають у реченні в складі іменникового присудка і сполучають підмет із предикативним чле- ном. Суть предиката полягає у визначенні й оцінці статичних властивостей і динамічних проявів об’єктів дійсності та їх відношень. Ядро предикатив- ної лексики становлять дієслова. З їхніми семантичними класами пов’язані й основні типи значень ознаки, а також важливіші типи речень. Основна формальна ознака дієслова-зв’язки, яка закріплена в самій назві, визначається її основною функцією – забезпечувати лексичними засобами вираження логічного зв’язку в реченні, а також у певному контексті реалі- зовувати оцінне значення. Усі дієслова, які вживаються у функції зв’язки, втрачають частину свого вихідного лексичного значення. Ці властивості є вирішальними у визначенні дієслівних зв’язок. Дієслова-зв’язки можна згру- пувати у три порівняно самостійні мікрополя, які разом з іншими частинами мови реалізують функцію категорії оцінки. До першого мікрополя належать дієслова-зв’язки, які виражають існування певної якості або стану. Ядром цього мікрополя є дієслово “to be”. Друге мікрополе утворюють дієслова, що означають збереження або продовження стану і якості суб’єкта, його ядро – дієслово “to keep”. У третє мікрополе, ядром якого є дієслово “to become”, входять дієслова-зв’язки, що означають зміну стану або якості.