ГОЛОС ЖІНКИ В АНТИУТОПІЧНІЙ РЕАЛЬНОСТІ М. ЕТВУД ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА
Анотація
У межах представленої статті увагу зосереджено на засобах відтворення в перекладі художнього образу як частини дійсності літературного твору, що становить складне поєднання різних голосів, що автор доносить до читачів. Дослідження ґрунтувалося на романах М. Етвуд «Оповідь Служниці» та «Заповіти»; воно присвячене образу однієї з героїнь, яка розповідає історію тоталітарного теократичного суспільства Гілеаду. Репрезентація образу Тітки Лідії у перекладі викликає особливе зацікавлення, оскільки вперше в «Оповіді Служниці» читач знайомиться з нею як з однією із засновниць Гілеаду, яка докладає всіх зусиль для його процвітання, намагаючись змусити кожного в республіці прийняти свою долю, якою б жахливою та протиприродною вона не була. Проте у «Заповітах» перекладачка стикається з потребою змінити погляд читачів, як і власний. Тітка Лідія отримує свій голос, що дозволяє аудиторії дізнатися про тортури, яких вона зазнала, про жахи, свідком яких вона стала, і про неймовірну силу цієї жінки. Відмінності між справжніми думками Лідії та тим, що вона дозволяє побачити та почути іншим, становлять значну проблему з точки зору естетичного сприйняття цільового тексту, оскільки перекладачка повинна змалювати «двох Лідій»: жорстокого монстра, якого бояться всі у республіці (включно з Командорами), та могутню жінку, що прийняла рішення вижити, щоб покласти кінець Гілеаду. Як і оригінал, переклад сповнений яскравих засобів виразності, риторичних фігур та повсюдної самоіронії, які застосовуються, щоб передати кожний складник образу Лідії, її зовнішність, її мову (як зовнішню, так і внутрішню), її дії тощо. Такі художні засоби підкреслюють її самоконтроль та непересічний розум. Ці якості дозволяють кожному її слову та жесту виражати тільки те, що вона бажає, і нічого більше. Так, Лідія досягає однієї з найвищих посад у суспільстві, де жінки – лише національний ресурс. Перекладачка майстерно передає засоби зображення образу жінки, чия витривалість та здатність маніпулювати людьми та подіями дозволила їй передати докази злочинів Гілеаду до Канади і зруйнувати те, що була вимушена побудувати.
Посилання
2. Lamarque P. Aesthetics and literature: a problematic relation? Philosophical Studies. 2008. 135 (1). URL: https://core.ac.uk/download/pdf/52087.pdf (Last accessed: 02.04.20)
3. Verheyen L. The Aesthetic Experience of the Literary Artwork. A Matter of Form and Content? URL: file:///C:/Users/User/Downloads/37-Article%20Text-168-1-10-20150719.pdf (Last accessed: 02.04.20)
4. Малова Н.Е. Реализация эстетической функции в художественных текстах URL: http://www.vestnik.adygnet.ru/files/2011.4/1428/malova 2011_4.pdf. (дата обращения: 12.04.2020).
5. Jiang Q. Aesthetic Progression in Literary Translation. Meta. 2008. 53(4). P. 860–871. https://doi.org/10.7202/019651ar.
6. Liu Zh. Ten Lectures on Literary Translation. Beijing : China Translation and Publishing Corporation, 1991. 302 p.
7. Scott C. Translation in Pursuit of an Appropriate Aesthetics. In The Work of Literary Translation. Cambridge : Cambridge University Press. 2018. P. 138–164. doi:10.1017/9781108678162.005
8. Хализев В.Е. Теория литературы. Москва : Высшая школа, 2002. 438 с.
9. Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического изучения. Вопросы языкознания. Москва : Наука, 1982. Вып. 4. С. 83–91.
10. Долинин К.А. Интерпретация текста. Москва : Просвещение, 1985. 304 с.
11. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Москва : Художественная литература, 1975. 504 с.
12. Atwood M. The Handmaid’s Tale. URL: https://royallib.com/book/Atwood _Margaret/The_Handmaids_Tale.html (Last accessed: 15.04.20)
13. Етвуд М. Оповідь Служниці. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. 272 c.
14. Atwood M. The Testaments. URL: https://royallib.com/book/Atwood _Margaret/the_ testaments.html (Last accessed: 15.04.20)
15. Етвуд М. Заповіти. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. 352 c.