СПЕЦИФІКА ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КАТЕГОРІЇ ОЗНАЧЕНОСТІ/НЕОЗНАЧЕНОСТІ ЗАСОБАМИ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Анотація
Статтю присвячено виявленню специфіки вербалізації категорії означеності/ неозначеності у сучасній німецькій мові. Установлено, що проблема вербалі- зації категорії означеності/неозначеності, якій присвячено певну кількість нау- кових розвідок, не є достатньо розробленою саме на матеріалі цієї мови, тому потребує подальшого вивчення. У сучасних лінгвістичних студіях категорію означеності/неозначеності трактують як міру обізнаності мовців з об’єктами мовлення або текстову категорію. Категорію означеності/неозначеності можна зарахувати до мовних універса- лій, оскільки вона притаманна майже всім мовам. Є мови, що мають формальні маркери її вербалізації, і такі, в яких вони відсутні. У німецькій мові категорія означеності неозначеності має граматично виражений характер. Засобами її вербалізації є артиклі (як означені, так і неозначені). Використання означених артиклів дозволяє конкретизувати об’єкт, про який ідеться, представити його як такий, що відомий співрозмовникові за ситуацією або контекстом. Звернення мовців або авторів творів до неозначених артиклів подає змальову- ваний об’єкт як такий, що вперше постає перед індивідом, є одним із низки подібних до нього. Семантична функція означеного та неозначеного артиклів полягає в здатності ідентифікувати об’єкт (вербалізація категорії означеності) або зарахувати його до класу однорідних (вербалізація категорії неозначеності). У результаті проведеного дослідження встановлено: окрім форм означеного артикля, категорія означеності у сучасній німецькій мові вербалізується вка- зівними займенниками, що є засобом конкретизації об’єктів, про які йдеться, часу виконання запланованої дії, нагадування про вже відому особу тощо. До засобів вербалізації категорії означеності також належать присвійні займен- ники, що вказують на належність об’єкта певній особі. Засобами вербалізації категорії неозначеності є форми неозначеного арти- кля та неозначені займенники, що обмежують обсяг поняття, вираженого іменником, даючи неточну вказівку на ознаки об’єктів. Великими можли- востями у плані вербалізації категорії неозначеності володіє неозначено- особовий займенник «man», що слугує для позначення невідомого суб’єкта або групи невідомих осіб.
Посилання
2. Гуренко Л.И. Неопределенный артикль маркер единичной расчлененности значения существительного под влиянием контекста : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.04. Одесса, 1978. 24 с.
3. Кашкин В.Б. Континуально-дискретный принцип в универсальной функциональной грамматике : автореф. … дисс. докт. филол. наук : 10.02.19. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский гос. ун-т, 1996. С. 35‑36.
4. Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В.Н. Ярцевой, 2-е изд., доп. Москва : Большая рос. энциклопедия, 2002. 709 с.
5. Теория функциональной грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказываний. Определенность / неопределенность / под ред. А.В. Бондарко. Санкт-Петербург : Наука, 1992. 348 с.
6. Штелинг Д.А. Грамматическая семантика английского языка. Фактор человека в языке. Москва : ЧеРо, 1996. 254 с.
7. Moskalskaja O.I. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. Москва : Академия, 2004. 352 S.
8. Remarque E.M. Arс De Triomphe. Köln: Kiepenheuer & Witsch, 1979. 728 S.