ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ МЕХАНІЗМИ СТВОРЕННЯ ГУМОРУ В МОВЛЕННІ ДІТЕЙ У ТВОРАХ РЕНЕ ГОСІННІ «МАЛЕНЬКИЙ НІКОЛЯ» ТА МАРСЕЛЯ ПАНЬОЛЯ «УЛЮБЛЕНІ ТИЖНІ»

Анотація

Стаття присвячена проблемі лексико-стилістичних механізмів створення гумору в мовленні дітей у творах Рене Госінні «Маленький Ніколя» та Марселя Паньоля «Улюблені тижні». Євроінтеграційні процеси в Україні активізують неабиякий інтерес вітчизняних науковців до проблеми відображення мовної картини світу дитини в царині художньої творчості західноєвропейських письменників. Гумор є важливим елементом культури, який відіграє значну роль у формуванні особистості дитини. Рене Госінні і Марсель Паньоль описують діяльність молодших школярів у таких важливих сферах, як дитина й суспільство (спілкування та взаємодія з іншими у вузькому та широкому соціальному контексті); дитина й діяльність (учні в різних видах діяльності (гра, навчання, робота), ставлення дітей до об’єктів матеріального світу. Молодші школярі висміюють певні емоційні розбіжності, проблеми в стосунках із батьками або вчителями. Різноманітні негаразди часто викликають у дітей хвилювання за власну безпеку, але, жартуючи над цим, діти отримують можливість почуватися комфортно та впевнено. Окрім цього, письменники представляють і бажання дітей брати участь у творчості в ігровій, навчальній, трудовій, суспільно корисній діяльності. Основними лексико-стилістичними механізмами створення гумору у мовленні дітей є такі, як порушення загальноприйнятої відповідності між семантикою лексичної одиниці і комунікативною ситуацією, гіперболізація метафоричної асоціації, введення в мовний ланцюг непередбачуваних елементів, які деформують процес взаємодії персонажів, вживання оцінних одиниць на основі несподіваних ознак, не зафіксованих соціальною нормою, епіфоричні повтори прикметників, що сприяють появі нових підтекстових асоціацій, колізія уявлень та реальних дій, персоніфікація, антитетичне поєднання лексичних одиниць, використання зевгматичної конструкції, яка ґрунтується на семантичному алогізмі. Перспективи досліджень полягають у висвітленні лексико-стилістичних механізмів відображення індивідуального світу дитини у творах українських та французьких письменників.