СКОРОЧЕННЯ ЯК СКЛАДНИК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ: ІСТОРИКО-ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
Анотація
Статтю присвячено дослідженню скорочень як невід’ємного складника процесу суспільно-політичної комунікації. Метою визначено вивчення лінгвістичних основ формування системи скороченого письма в історичній ретроспективі. Вивчено історичні етапи становлення таких систем скорочень, як позначки Тірона, або nota Tīrōniāna, спеціально складені збірки скорочень Notae Iuris та список скорочених слів із християнських джерел Nomina Sacra. Розглянуто причини утворення та специфіку походження різних видів скорочень. Окрім того, у статті приділено увагу визначенню та співвідношенню таких базових концептів, як «абревіатура», «акронім» та «скорочення», з огляду на розбіжності у вітчизняних та зарубіжних підходах щодо типологізації скорочень. У статті зазначається, що суспільно-політичний дискурс – це будь-які мовні структури, суб’єкти та адресати яких стосуються сфери політики і суспільства. Такий різновид комунікації потребує економії ресурсів у контексті обміну значними обсягами суспільно корисної інформації. Тому текстове кодування такої інформації вимагає використання значної кількості скорочень. Традиції скороченого письма, яке використовувалося у стенографії для нотування публічних виступів, беруть початок із стародавнього Риму, де перші скорочення мали місце у політичних записах. Пізніше скорочення стали широко використовуватися у юридичних та ранніх християнських текстах. У XV–XVI століттях скорочення не втрачали популярності. Їх застосовували у перших друкованих виданнях, намагаючись імітувати рукописний стиль. Потреба до їх широкого використання почала слабнути з 1731 року. Автор дійшов висновків, що скорочення мають давнє походження і є результатом абревіації – одного із найпродуктивніших способів словотворення. У сучасному мовознавстві до категорії скорочень відносять абревіатури, акроніми та власне скорочення. Підходи до їх тлумачення та категоризації подекуди суттєво відрізняються, що дає підстави для подальших досліджень у цьому напрямі.
Посилання
2. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. Київ : Вища школа, 1985. 360 с.
3. Горецький П. (ред.). Словник української мови: в 11 томах. Том 1. Київ : Наукова думка, 1970. 799 c.
4. Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. (ред.). Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. Київ : Либідь, 2001. 224 с.
5. Квеселевич Д., Сасіна В. Практикум з лексикології сучасної англійської мови. Вінниця : Нова Книга, 2003. 128 с.
6. Керпатенко Ю., Щербина О. Абревіація як спосіб економії мовних засобів у підготовці слухачів мовних курсів до комунікації у суспільно-політичному полі. Педагогічні науки. Вип. 126. 2015. С. 70–77.
7. Кубрякова Е. Типы языковых значений. Москва : Наука, 1981. 200 с.
8. Новітній aнгло-український, українсько-англійський словник. 100 000 слів. Харків : Промінь, 2006. 960 с.
9. Розенталь Д., Теленкова М. Словарь-справочник лингвистических терминов. Москва : Просвещение, 1976. 543 с.
10. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля, 2010. 843 с.
11. Харитончик З. Лексикология английского языка : учебное пособие. Минск : Вышэйшая школа, 1992. 229 с.
12. Baker P. S. Introduction to Old English. 3rd ed. Wiley-Blackwell, 2012. 416 p.
13. Barker D.C. P.Lond.Lit.207 and the origin of the Nomina Sacra: A tentative proposal. Studia Humaniora Tartuensia. Vol. 8. A. 2. 2007. P. 1–13.
14. Dijk van T.A. Discourse semantics and ideology. Discourse and Society. Vol. 6. No. 2. 1995. P. 243–289.
15. Hanks P. (ed.). New Oxford thesaurus of English 2000. Oxford University Press, 2000. 1087 p.
16. Honkapohja A. Manuscript abbreviations in Latin and English: History, typologies and how to tackle them in encoding. Studies in Variation, Contacts and Change in English. Vol. 14. 2013. URL: zora.uzh.ch/id/eprint/90148/ (дата звернення: 25.08.2022).
17. Johnson Ch., Jenkinson H. English court hand A.D. 1066 to 1500. Illustrated chiefly from the public records. Oxford : Clarendon Press, 1963. 310 p.
18. Lieber F., Wigglesworth E. Encyclopedia Americana: A popular dictionary of arts, sciences, literature, history, politics and biography, brought down to the present time; Including a copious collection of original articles in American biography. Philadelphia : Carey, Lea & Carey, 1829. 619 p.
19. Lindsay W. Notae Latinae: An account of abbreviation in Latin MSS. of the early minuscule period. Cambridge University Press, 1915, 2013. 526 p.
20. Lymar M. English abbreviations and acronyms in the socio-political discourse: Types and approaches in translation. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія «Філологія. Журналістика». Том 32 (71). № 5. Ч. 1. 2021. С. 256–260.
21. Marchand H. The categories and types of present-day English word-formation: A synchronic-diachronic approach. University of Alabama Press, 1966. 379 p.
22. Pujiyanti A., Senowarsito, Ardini S.N. Analysis of acronym and abbreviations in IJAL journal. Journal of English Language Learning (JELL). Vol. 3. No. 2. 2019. P. 9–21.
23. Roberts J. Guide to scripts used in English writings up to 1500. London : British Library, 2008. 294 p.
24. Rundell M. (ed.). Macmillan English dictionary for advanced learners of American English. Oxford : Macmillan, 2002. 1692 p.
25. Solomon K.R. Nomina Sacra: Scribal practice and piety in early Christianity. The Church Convergent, Divergent, and Emergent: 21st Century Ecclesiology. Chicago : Moody Bible Institute. 2008. P. 3–27.
26. Traube L. Nomina Sacra: Versuch einer Geschichte der christlichen Kürzung. C.H : Beck’sche Verlagsbuchhandlung, 1907. 326 p.
27. Wright L. On variation in medieval mixed-language business writing. Code-Switching in Early English, edited by Herbert Schendl and Laura Wright. Berlin : De Gruyter, 2011. P. 191–218.
28. Zerkina N., Kostina N., Pitina S. Abbreviation semantics. Procedia – Social and Behavioral Sciences. Vol. 199. 2015. P. 137–142.
ISSN 
.png)
