ОСОБЛИВОСТІ ПРОСОДИЧНОГО ПОРТРЕТУ ПРОПОВІДНИКА У АНГЛОМОВНОМУ КІНОДИСКУРСІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей просодичної організації висловлювань монологічного характеру проповідників – персонажів англомовних художніх фільмів. Враховуючи різноманітні мовленнєві функції приходського священника, які передбачають ведення проповіді з амвону, промови поза межами храму та приватні духовні бесіди з парафіянами, до дослідження були залучені ці три види мовленнєвої діяльності. У статті розглянуто особливі риси англіканського віровчення, що відрізняють його від інших християнських деномінацій та призводять до особливої атмосфери співпраці парафіян зі священиком не тільки під час богослужіння та виголошення проповіді, але й під час спілкування на духовні теми поза межами храму. Матеріал дослідження, що складав усні англомовні проповіді, промови та бесіди, вилучені з п’ятьох сучасних кінофільмів, був підданий перцептивному, аудиторському та електроакустичному аналізу. Аудиторський аналіз підтвердив просодичні відмінності між трьома мовленнєвими реалізаціями на рівні сприйняття, виявив провідну роль темпу та мелодійного компоненту інтонації у диференціації видів мовлення й у посиленні його впливового ефекту. Інструментальний аналіз характеристик промови проповідників, по-перше, дозволив констатувати наявність інтегральних і диференційних просодичних параметрів, притаманних трьом типам мовленнєвої поведінки мовців під час проповіді, промов поза церквою та розмов з парафіянами, а по-друге, уможливив створення просодичного портрету проповідника у його трьох мовленнєвих утіленнях. Порівняння просодичних портретів проповідника в різних комунікативних ситуаціях, пов’язаних із його функціями духовного наставника та пастиря, показав, що саме в проповідницькій діяльності пастора спостерігається більша просодична виразність усіх інтонаційних параметрів. Найменшими просодичними показниками характеризується приватна розмова священника з парафіянами, де на перший план виступають мімічні та кінетичні засоби виразності та емоційності. Цей факт підтверджує висунуту гіпотезу про те, що проповідь є основною мовленнєвою діяльністю священника, тому саме в проповіді священник максимально використовує всі свої ораторські здібності та вміння.