ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ МОДАЛЬНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ ТА ПОЛЬСЬКІЙ МОВАХ

Анотація

Стаття присвячена вивченню основних засобів вираження модальності в англійській, українській та польській мовах. В англійській мові модальні дієслова не вживаються самостійно, а лише в сполученні з інфінітивом іншого дієслова. Вони не виражають дії, а є лише доповненням до неї, коментарем того, що вона описує, що ми про неї думаємо, яка ймовірність того, що вона може відбутися. Вони допомагають висловити ймовірність, необхідність, обов’язок, бажаність, можливість, сумнів, дозвіл, невпевненість, здатність виконання дії, позначеної інфінітивом. У порівнянні із загальною кількістю дієслів модальні складають не численну групу, але вживаються часто. Більшість англійських модальних дієслів не мають еквівалентів у польській і українській мовах, вони переплітаються з різними словами, іноді виражають те, що в слов’янських мовах передається наголосом або порядком слів у реченні. Для вираження ймовірності певної ситуації, можливості виконати дію, дозволу на її виконання, прохань, здібностей, пропозицій, наказів, зобов’язань чи порад в англійській мові використовуються такі модальні дієслова: can / could, may / might, must / have to, will / would, shall / should, should / ought to, to be to, need. Автори звертають увагу, що модальні дієслова становлять окремий клас дієслів, які мають певні лінгвістичні ознаки (не мають форм інфінітива, не мають закінчень - (e)s у третій особі однини теперішнього часу). В українській мові особа виражається за допомогою вживання займенників, а в польській мові – особовими закінченнями, без вживання займенника. Модальні дієслова англійської мови є складними для вивчення. Однією з причин цього є широкий спектр значень, які вони можуть виражати – від заборон і дозволів, через очікування і ймовірність, до впевненості і готовності щось робити або не робити. Модальність розглядається авторами як функція мови, що використовується для визначення можливих ситуацій. Знання модальних дієслів впливає на здатність вербально поводитися у різних ситуаціях спілкування та здійснення перекладів з урахуванням лексико- граматичних аспектів конкретної мови.