КОЛОРИСТИЧНИЙ ПРОСТІР РОМАНУ ГІ ДЕ МОПАССАНА «НАШЕ СЕРЦЕ»

Ю. А. Ващенко; Г. С. Сатановська; І. Р. Мурадова

doi:10.26661/2414-1135-2023-89-7

Ю. А. Ващенко https://orcid.org/0000-0003-2090-3920
Г. С. Сатановська https://orcid.org/0000-0002-1299-2161
І. Р. Мурадова https://orcid.org/0000-0003-3696-6061

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-7

Ключові слова: імпресіонізм, психологізм, поетика візуальності, хроматичні й ахроматичні колореми, символіка дзеркала.

Анотація

У статті виявлено репертуар і проаналізовано художні функції колористичних образів у проблематиці й поетиці роману Г. де Мопассана «Наше серце» (1890). Встановлено, що надзвичайна концентрація образів візуального ряду пояснюється орієнтацією на візуальне сприйняття світу, а «імпресіоністичність» письма є виразним засобом створення поглибленого психологізму його пізніх творів. Розгалужена палітра колористичних образів є художньою формою втілення екзистенціальної проблематики роману Г. де Мопассана «Наше серце» (внутрішнього конфлікту особистості, яка не здатна використати свої творчі потенції, зробити вибір на користь щирих почуттів). У колірному репертуарі роману переважають хроматичні (блакитний (синій), зелений, жовтий (золотавий), помаранчевий, рудий, червоний) і ахроматичні (білий, сірий (срібний) і чорний) кольори, а також їх різноманітні поєднання, часто контрастні. Майже всі колореми в романі мають амбівалентну семантику залежно від контексту. Помаранчевий, рудий і червоний кольори в романі багатофункціональні, можуть набувати як позитивних, так і негативних конотацій (вони забарвлюють волосся головної героїні, із ними корелюють образи полум’я й вогнища). У позитивному сенсі «полум’я» асоціюється зі щирим коханням і справжнім життям, протистоїть мертвотному, фальшивому існуванню на «похмурій» землі, освітлює «темний вечір». Кольорові червоного полум’я у його негативному аспекті відповідає згубна любовна пристрасть, що «спалює» героя», із ним метонімічно співвіднесений колір крові й закривавленої рани, на яку перетворилося його серце. Блакитний колір за асоціацією з барвами неба набуває в романі просторового значення, символізуючи «злет» героїв на вершину почуттів. Образи освітлення (блакить неба, яскраве сонячне або штучне електричне світло, темрява, морок, туман, присмерк) разом з їхніми колористичними аналогами (блакитний (синій), золотавий (жовтий), білий, сріблястий (сірий), чорний)) також художньо оприявнюють провідні аспекти романної проблематики, фіксують динаміку почуттів протагоністів. У системі візуальних засобів роману функціонує також образ дзеркала – і як предметний атрибут, і як символ самосвідомості героїв, знак самоідентифікації, відображення правди про себе, яку не визнає свідомість.

Посилання

1. Мініч Л.С. Колористична парадигма творів Миколи Вінграновського. Науковий блог НаУ «Острозька академія», 22 січня 2010. URL: http://naub.org.ua/?p=773#more-773 (дата звернення: 10.02.2023).
2. Мопассан Г. де. Наше серце. Твори в 2 т. Т. 2. Київ : Дніпро, 1990. С. 5–148.
3. Шахова К. Передмова. Мопассан Гі де. Любий друг: роман, новели : Переклад з французької. Харків : Фоліо, 2004. С. 3–24.
4. Maupassant de G. La vie d’un paysagiste. URL: http://maupassant.free.fr/chroniques/paysagiste. html (дата звернення: 25.02.2023).
5. Hemingway E. A Farewell to Arms: A Hemingway Library Edition. New York: Scribner Books, 2012. 352 p. URL: https://books. google.bg/books?id=s0DE7wYcwDAC&printsec= frontcover&dq=editions:WNKvJOkz_ FgC&hl=en&newbks=1&newbks_redir=0&- source=gb_mobile_search&sa=X&redir_ esc=y#v=onepage&q&f=false (дата звернення: 19.02.2023).
6. Яворська Г.М. Мовні концепти кольору (до проблеми категоризації). Мовознавство. 1998. № 2–3. С. 42–50.
7. Ткачук М. Новелістичний дискурс Гі де Мопассана. Наукові записки. № 41. Тернопіль, 2014. С. 260–277.
8. Яцків Н.Я. Структурно-стильові домінанти новелістики Гі де Мопассана. Молодий вчений. № 11(26). Частина 1. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2015. С. 125–130.
9. Maupassant de G. Notre Coeur. Paris : Flammarion, 2014. 330 p.
10. Свідер І.А. Дзеркала та дзеркальна метафора у творах Е. Т. А. Гофмана: семантичний аспект. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 2011. Вип. 27. С. 295–299.
11. Потканський Ян. Психоаналіз у літературознавчих дослідженнях. Література. Теорія. Методологія: Пер. з польськ. С. Яковенка. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2006. С. 292–311.
12. Eco U. Mirrors. Semiotics and the Philosophy of Language. Bloomington : Indiana University Press, 1983. P. 202–226.