ПЕРЕКЛАД ЯК ГРА: НОВА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ МОВНОЇ ГРИ

О. Г. Пєшкова

doi:10.26661/2414-1135-2023-89-28

О. Г. Пєшкова https://orcid.org/0000-0002-3616-7852

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-28

Ключові слова: мовна гра, модель, нічия, переклад, перемога, поразка, правило, стратегія.

Анотація

Статтю присвячено формулюванню низки положень, які сукупно претендують на статус методологічної моделі дослідження перекладу як гри. Актуальність цієї теми зумовлена прагненням розширити діапазон традиційних підходів до висвітлення особливостей іншомовного відтворення мовної гри і потенційно всіх інших форм і засобів мовного увиразнення дискурсу. Мовна гра розуміється як дихотомічний феномен: лінгвокреативна діяльність, скерована на увиразнення дискурсу за рахунок неконвенційного поєднання/використання одиниць/елементів різної мовної ієрархії, та результат цієї діяльності у вигляді різноманітних мовно-мовленнєвих утворень: від слова до тексту. Подібно до гри дихотомічний статус має й переклад, який у своєму процесуальному вимірі втілюється у послідовності перекладацьких рішень, що нагадують ходи у грі. Поведінка перекладача в такій грі керується принципом мінімакс: він припиняє пошук рішення (здійснюваного на основі евристики проб та помилок) тоді, коли вважає отриманий результат адекватним (оптимальним, але не обов’язково ідеальним). У термінах семіотики Пірса гра в переклад уподібнюється до семіозису, тобто безперервної креативної інтерпретації та конструювання різнорівневих знакових утворювань. У своєму результативному вимірі переклад як гра призводить до створення цільового тексту, кожен елемент якого розташований у заздалегідь визначеному місці, аби відповідати зразку (вихідному тексту). Ігровий характер перекладу визначається наявністю стратегій і правил. Стратегія перекладу скерована на перемогу або виграш, під якими ми розуміємо достатній рівень відповідності між вихідним та цільовим текстами на релевантних рівнях зіставлення. Правила гри-перекладу мають об’єктивно-суб’єктивний характер. Об’єктивний характер мають мовні закономірності, що регулюють перехід від тексту оригіналу до тексту перекладу, тоді як суб’єктивними вважаються правила ситуативного, особистісного, культурного тощо характеру. На когнітивно-психологічному рівні діяльність перекладача визначається водночас прагненням задоволення та відчуттям фрустрації.

Посилання

1. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження. Київ : Основи, 1995. 311 с.
2. Ребрій О.В. Теорія перекладацької творчості у мовному, текстуальному та діяльнісному вимірах : дис. … д-ра філол. наук : 10.02.16. Київ, 2013. 513 с.
3. Cronin M. Game theory and translation. Routledge encyclopedia of translation studies. London and New York : Taylor & Francis Group, 2005. P. 91–93.
4. Eco U. The Role of the Reader. Bloomington : Indiana University Press, 1894. 273 p.
5. Gardner Moore F. Orations of Cicero, With a Selection of His Letters. Boston : Ginn, 1925. 532 p.
6. Gorlée D.L. Translation Theory and the Semiotics of Games and Decisions. Translation Studies in Scandinavia: Proceedings from the Scandinavian Symposium on Translation Theory. Lund : Gleerup, 1986. P. 96–104.
7. Jakobson R. Language in Relation to Other Communication Systems. Selected Writings II. Word and Language. The Hague, Paris : Mouton, 1971. P. 360–412.
8. Levy J. Translation as a Decision Process. The Translation Studies Reader. London, New York : Routledge, 2000. P. 148–159.
9. Nord Ch. Manipulation and Loyalty in Functional Translation. Current Writing. V. 14. P. 2. P. 32–44.
10. Peirce Ch.S. Semiotica. Sao Paolo : Perspectiva, 2005. 349 p.
11. Spiegelman W. Imaginative Transcripts. Oxford : Oxford University Press, 2009. 336 p.
12. Waldrop R. Lavish Absence. Recalling and Rereading Edmond Jabes. Judaism: A Quarterly Journal of Jewish Life and Thought. Vol. 52. Midletown : Wesleyan University Press, 2003. P. 161–180.