ПРИНЦИП НАСТУПНОСТІ В ДЕРЖАВНІЙ МОВНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Розбудова суверенної держави в усі часи передбачала визначення офіційного статусу мови як обов’язкового націє- і державотворчого чинника. Становлення й відновлення незалежної Української держави дозволяє говорити про послідовність її кроків у впровадженні певних аспектів статусного планування мови. Період Української революції (1917–1921 рр.) характеризувався ухваленням чималої кількості законів та підзаконних актів, що визначили державний характер української мови. Особливості подальшої реалізації державної мовної політики аж до сучасного моменту засвідчують низку спільних кроків, які здіснювала Українська держава на різних етапах свого існування для зміцнення позицій української мови в офіційно-урядовому просторі. Насамперед вимога володіння українською мовою на належному рівні для виконання представницьких функцій в органах влади висувалася як у часи Центральної Ради, Гетьманату, УНР (і ЗУНР), так і на початку українізації в радянській республіці, і особливо після відновлення незалежності в 1991 році. Документальним підтвердженням таких умінь на початку ХХ ст. була посвідка, на початку ХХІ – довідка атестаційної комісії уповноважених закладів вищої освіти, а нині – сертифікат міжнародного зразка від Національної комісії зі стандартів української мови, що прописано в Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Досягти належного рівня практичних навичок опанування мови в часи української державності початку ХХ ст. можна було, закінчивши відповідні курси для службовців. Чинне нині мовне законодавство також передбачає організацію безкоштовних курсів з вивчення української мови для всіх охочих. І зрештою, інституція мовних інспекторів, які діяли в часи українізації, а також були запроєктовані в першому варіанті нинішнього закону про мову, є ще одним спільним моментом, який засвідчує реалізацію принципу наступності. Спадкоємність у здійсненні означених кроків Української держави для зміцнення позицій державної мови як засобу суспільно-урядової комунікації засвідчує їхню беззаперечну ефективність, а отже, дієвість принципу наступності в державній мовній політиці України.