БАНДЕРІВЕЦЬ І РАДЯНСЬКЕ МІСТО: БІНАРНА ОПОЗИЦІЯ В РОМАНІ ВАСИЛЯ ШКЛЯРА «ТРОЩА»

Анотація

У статті проаналізовано художнє відтворення конфліктів і характерів у романі Василя Шкляра «Троща». У полі зору авторки – один із головних, але малодосліджених часопросторів твору, в якому критично переосмислено період минулого України в СРСР, «брежнєвського застою». Увагу зосереджено на змалюванні життя в місті Запоріжжі політв’язня, колишнього воїна УПА, який звільнився з радянських таборів і не міг повернутися додому. Аналіз окресленої проблеми зроблено на основі теорії бінарних опозицій. Вказано, що опозиційними один до одного в романі є постаті персонажів, явища часу, об’єкти середовища та простори свідомості (свобода, неволя). Основним об’єктом дослідження став образ бандерівця з позивним Місяць, прототипом якого є реальна людина – сотенний УПА, політв’язень, Герой України Мирослав Симчич. Розглядаючи специфіку зображення суперечностей між героєм- бандерівцем і радянським містом, дослідниця описує систему бінарних опозицій, які представлені такими художніми структурами: характер героя – характер міста; мова бандерівця – мова міського соціуму; підпільник з криївки – громадянин у закладі громадського харчування; моральна стійкість людини – мартенівська піч як покарання-пекло; колишній політв’язень – робітничий клас; воїн УПА – червоний партизан; ізоляція особистості – масові святкові заходи; «жучки» для прослуховування в оселі – радянський домашній комфорт; ідея свободи – ідеологія стагнації; святість – лукавство; пам’ять – безпам’ятство. Проаналізовано також роль художньо-стильових засобів, які створюють опозиційний світ героя і міста, зокрема антитезу, контраст та контекстуальні антоніми. Авторка статті приходить до думки, що опозиція «бандерівець – радянське місто» в романі Василя Шкляра «Троща» уособлює проблеми колоніального минулого України, що в ХХІ ст. вилились у новітню війну проти російської агресії.