ТОКСИЧНІСТЬ ЯК КОМУНІКАТИВНА ТАКТИКА АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ США

Ключові слова: комунікативні стратегії, комунікативні тактики, політичний дискурс, політична токсичність, інтенція.

Анотація

Політичний дискурс є інституційним спілкуванням, мовленнєвою практикою, що швидко реагує на історичні та соціальні виклики сьогодення, змінюючи комунікативні стратегії та тактики поведінки політичних фігур у різних країнах. Політичний дискурс є інтенціональним явищем, спрямованим, як правило, на досягнення політиком конкретної політичної мети, яка частіше за все полягає у поясненні своєї правоти, переконанні своїх опонентів, завоюванні прихильності виборців. Найбільш активно комунікативні стратегії та тактики відображаються в усному політичному дискурсі: виступах, дебатах, інтерв’ю тощо, тому що під час усної взаємодії політики використовують знаки різних семіотичних систем, зокрема паравербальні й екстралінгвальні: агресивні та деструктивні лінгвотоксичні мовленнєві акти, комунікативні девіації, маніпулятивні конструкти, що завдають шкоди опоненту, у тому числі на просодичному та кінесичному рівнях. Політичний дискурс семіотизується в медійному дискурсі: саме в середовищі медійного дискурсу відбувається як відкрита, так і прихована політична боротьба, демонструються технології впливу на суспільну думку. Політичний дискурс Сполучених Штатів Америки є неоднорідним та часто агресивним, що пояснюється великою кількістю партій, фракцій та політичних течій, які співіснують на тлі жорсткої конкуренції та взаємного неприйняття, що підсилюється гострою суспільно-політичною атмосферою, а також такими політичними проблемами, як гендерна та расова дискримінація, імміграція, та іншими, які стали каталізатором агресивної вербальної, пара- та невербальної поведінки політичних діячів, спрямованої на дискримінацію опонента. Саме у Сполучених Штатах Америки з’явилося навіть термінологічне словосполучення «токсичний політичний дискурс» (англ. toxic political discourse) на позначення стану публічної політичної риторики, зумовленої впливом розмовних політичних теле- та радіо-шоу, де коментатори навмисно провокують учасників до емоційних конфронтацій. У період активної глобалізації вивчення комунікативних тактик та стратегій політичного дискурсу є актуальним та важливим, особливо з огляду на той факт, що США є однією з ключових держав на міжнародній арені.

Посилання

1. Гайдук Н. А. Актуальні концепти політичної комунікації: прагматична динаміка : автореф. дис.… канд. філол. наук : 10.02.04. Одеса, 2018. 20 с.
2. Гнезділова Я. В. Когнітивно-дискурсивні моделі англомовної маніпулятивної метакомунікації : автореф. дис. … д-ра філол. наук : 10.02.04. Київ, 2021. 36 с.
3. Дяків Х. Ю. Телеінтерв’ю і труднощі для журналістів. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». 2018. № 69 (1). С. 139–142.
4. Загнітко А. Теорія лінгвоперсонології : монографія. Вінниця : Найджелан-Лтд, 2017. 136 с.
5. Зернецький П. В. Смислова модель маніпуляційного впливу в політичному дискурсі. Наукові записки. 2003. Том 22 (І). С. 58–60.
6. Ковалевська А. В. Аналіз політичного дискурсу: парадигма спіндокторінгу. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2021. XLI. С. 42–61. https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.41.42-61
7. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики : монографія. Київ : Світогляд, 2005. 315 с.
8. Радзієвська Т. В. Питання маніпулятивного впливу: адресат і його реакції. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. 2013. Т. 16. № 2. С. 92–99.
9. Савчук В. Комунікативні стратегії і тактики в промовах президентів США. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія «Філологічні науки (мовознавство)». 2017. № 96(1). С. 141–150.
10. Семенюк О. А. Основи теорії мовної комунікації. Київ : ВЦ «Академія», 2010. 240 с.
11. Сєрякова І. І. Політичний дискурс та семіотична особистість. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Філологія». 2009. № 12(2). С. 115–120.
12. Славова Л. Л. Мовна особистість лідера у дзеркалі політичної лінгвоперсонології: США – Україна : монографія. Житомир : Видавництво ЖДУ, 2012. 158 с.
13. Шкворченко, Н. Дискурсивне портретування токсичних політиків США, Великої Британії й України (аудіовізуальний аналіз). Проблеми гуманітарних наук : збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія». 2021. № 47. С. 251–259. https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.34.
14. Coleman P. T. The Way Out: How to Overcome Toxic Polarization. Columbia University Press, 2021. 296 р.
15. Liboiron М., Tironi М., & Calvillo N. Toxic politics: Acting in a permanently polluted world. Social Studies of Science. 2018. № 48(3). Р. 331–349.
Опубліковано
2023-12-05
Як цитувати
Шкворченко, Н. М. (2023). ТОКСИЧНІСТЬ ЯК КОМУНІКАТИВНА ТАКТИКА АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ США. Нова філологія, (91), 117-122. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-91-15
Розділ
Статті