ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ВИБАЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКИХ ЛИЦАРСЬКИХ РОМАНАХ XII–XV СТОЛІТЬ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню прагматичних характеристик вибачення в середньоанглійських лицарських романах. Вибачення визначається як мовленнєвий акт, що поєднує дві рівноправні складові частини іллокутивної сили вибачення: емотивну – вираження психологічного стану провини й сорому, спонукальну – прохання про вибачення. Вибачення може стримувати агресію, воно спрямоване на відновлення гармонійних стосунків. Досі увагу лінгвістів привертають формули вибачення, що виконують низку важливих соціальних функцій, спрямовані на підтримку гармонійних міжособистісних взаємин між співрозмовниками й уникнення конфліктів. Ми розглядаємо вибачення як важливий соціо- та психолінгвістичний феномен, оскільки реалізація його засобів значною мірою залежить від таких чинників, як соціальний стан учасників мовленнєвого акту, їхній вік, службові та персональні стосунки, ступінь спорідненості, освіта, виховання, характер, смаки тощо. Вибачення є також однією із центральних одиниць мовленнєвого етикету. Вибачення визнається невід’ємною ознакою комунікації, пов’язаною із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм. Важливо зауважити, що не всі лінгвальні форми вибачення передають його семантику, адже є й такі, що експлікують прикрість, жаль, співчуття. На нашу думку, комплексний аналіз одиниць вибачення з погляду лінгвопрагматики дозволив ґрунтовніше описати природу вибачення в середньоанглійській мові. Сутність мовленнєвого акту вибачення зводиться до того, що за допомогою деяких слів, вимовлених за визначених обставин, мовець водночас приймає на себе відповідальність за шкоду, завдану адресатові, виражає жаль щодо цього, пропонуючи адресатові прийняти вибачення як компенсацію завданої шкоди, просить його зберегти наявний баланс у відносинах. Однак для з’ясування передумов, механізмів і способів його функціонування потрібно скористатися лінгвістичними парадигмами досліджень із відповідними методами наукового аналізу. Комплексний підхід до вивчення вибачення як етикетної одиниці дозволив установити діалектичну єдність номінативно-змістовного боку вибачення з його прагматичною та стилістичною функцією.