КОНЦЕПТ ОЦІНКИ У СВІТЛІ ЕКОКОГНІТИВНОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

Статтю присвячено розгляду екокогнітивних основ концепту оцінки. У ній аналізуються особливості мовних дослідницьких підходів як інструменту гармонійного способу життя людей, а також як важливого засобу створення оцінної картини світу. Метою цієї роботи є екокогнітивні підстави категорії оцінки. Дослідження базується на засадах і методах теорії оцінки, когнітивної, екокогнітивної та біокогнітивної теорій. Еколінгвістика як дослідницька галузь, що поєднує екологію та лінгвістику, вивчає взаємодію мови, людини як мовної особистості та її оточення. Антропоцентричні й екоцентричні аспекти можуть бути виокремлені як раціональні форми розвитку сучасних гуманітарних наук, оскільки вони встановлюють різні інтерпретації під час вивчення розвитку та результатів людської діяльності. Аксіологічний аспект збереження природного довкілля суперечив антропоцентричному світогляду, внаслідок чого принципи екологічної етики вважаються набагато важливішими для проблеми виживання людини, аніж ціннісні антропоцентричні ідеали. Оцінка – це фундаментальний складник пізнання, що ґрунтується на ціннісному підході до фактів природи та суспільства. Отже, діяльність і життя людини, яка має різні потреби, інтереси та цілі, неможливі без оцінки. Специфіка оцінної категоризації та її основна відмінність від природної категоризації полягає в тому, що ці два процеси базуються на різних способах сприйняття світу, природних та оцінних картинах світу. У роботі концепт оцінки розглядається як формування, що складається із ядра, яке є зберігачем колективних знань конкретного народу, та периферії, що заповнюється суб’єктивними уявленнями носія мови. Категорія оцінки є важливим елементом концептуальної картини світу, оскільки поняття позитивного і негативного, добра і зла, краси і потворності, розуму і дурості, працьовитості і ліні, морального і аморального притаманні будь-якій культурі, будь-якій соціальній системі. Концепт оцінки – це самостійне ментальне утворення, що вирізняється культурною специфікою. Він вважається частиною концептуальної та мовної картини світу певної лінгвокультурної спільноти і може бути визначений як їх структурний компонент.