ПРО ЩО МОВЧИТЬ АВСТРІЙСЬКА ЖІНКА 30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ПЕРСОНАЖІВ РОМАНУ Р. ВЕЛЬЖ «JOHANNA»)

Анотація

Статтю присвячено проблемі «жіночого» мовчання 30-х років минулого століття в романі відомої австрійської письменниці Ренати Вельж «Йоганна». Згідно з фабулою мовчання має особливу природу, опосередковане самооцінкою та емоційним станом жіночих персонажів. Виокремлюємо умовно три етапи становлення «жіночого» мовчання: 1) культурно-традиційний (прийомна родина як зразок мовленнєвої поведінки); 2) нормативно-етикетний (соціум як рушій мовленнєвої поведінки); 3) прагматично-раціональний (людські стосунки як стратегія і тактика мовленнєвої поведінки). Мовчання тлумачимо як антонім мовлення, що має розмаїті комунікативні і соціально-психологічні функції. З’ясовано, що семантика мовчання корелює з біологічним віком, соціальним статусом, освітою, вихованням, географією. Виявлено низку мотиваторів мовчання, здійснено їх семантичний аналіз, який орієнтує на фізичний біль, негативні емоції (образу, страх кровотечі, страх утрати домашньої тварини – собаки) та негативні почуття (недовіру одноліткові, нелюбов дочки до матері). Сюди додаємо й когнітивні, вольові, біологічні, фізіологічні та фізичні процеси, маніпуляцію, девіантну поведінку чоловіків з різними ідеологіями, документи, уявну довірену особу. Підтверджено ідею щодо культурно-національної специфіки мовчання та особливостей національного менталітету австрійської етнічної спільноти. У ситуаціях міжособистісного спілкування мовчання тотожне вираженню реакції на навколишній світ та якості перебігу певної ситуації. Лінгвістика мовчання постає у двох планах: експліцитному (явному) й імпліцитному (прихованому). Так зване експліцитне мовчання репрезентовано словами, словосполученнями, інфінітивними зворотами, реченнями, імпліцитне – вербальним контекстом відповідно. Вербальний контекст містить опис соматики, дотику, уявлення, емоційного стану або самостійного руху, зумовленого функціями персонажів.