АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ІДІОМ В АНГЛОМОВНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ
Анотація
Сучасні дослідження у сфері фразеології зосереджені на вивченні структурних і функціональних аспектів аксіології в межах мовних систем. Це передбачає вивчення засобів вираження оцінки, її ролі в дискурсі та тексті, а також еволюцію аксіологічних тенденцій у фразеологічній семантиці. Однак категоризація оцінки в ідіомах залишається не досить дослідженою. Ідіоматичну аксіологію часто іґнорують у сучасній лінгвістиці, вважаючи її новоствореною галуззю. Тим не менш ідіоми значною мірою містять оцінку радше як інтерпретатори та виразники суб’єктивного ставлення, аніж як прості дескриптори. Культурний та історичний досвід формує емоційно забарвлене ставлення, що ґрунтується на суспільних критеріях оцінки. Культурні норми, які включають правила, стандарти та критерії, диктують поведінку, відображену в нормах мови – стійких елементах, прийнятих суспільством у певний час. Аксіологічний світогляд, сформований за допомогою фрагментів ідіоматики, створює унікальну лінзу, крізь яку людина інтерпретує дійсність. Ця оцінна перспектива охоплює окремих осіб, соціальні групи та нації, перетинаючи лінгвокультурну свідомість, дійсність і мову як когнітивний інструмент. Ставлення до світу, що відповідає естетичним принципам, вербалізується за допомогою різних мовних засобів. Це світосприйняття кристалізується в ідіоматичних виразах, які передають різноманітні інтерпретації дійсності, представляючи окрему перспективу людини та її стосунки з навколишнім середовищем. Оцінка в ідіоматичній семантиці збагачує значення, оцінюючи осіб, предмети, явища чи процеси на основі їхньої відповідності суб’єктивним потребам, інтересам, бажанням і смакам. У медіадискурсі ідіоми виходять за межі простого зображення, натомість пояснюють та оцінюють світ, висловлюючи суб’єктивну думку. Авторські трансформації аксіологічних ідіом, такі як додавання, еліпс чи структурні модифікації, персоналізують використання мови, пристосовуючи її до конкретного контексту за допомогою стилістичної майстерності. Структурні модифікації підвищують зрозумілість і доречність, проявляючи ідіоматичну креативність у вираженні меліоративних або пейоративних оцінок.
Посилання
2. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування. і розвиток категорії оцінки. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 345 с.
3. Мізін К.І. Психолінгвістичний експеримент чи соціолінгвістичний моніторинг? Епістемологічні пошуки аксіологічної фразеології. Мовознавство. 2008. № 1 (244). С. 67–79.
4. Byessonova O. Evaluative Thesaurus as Instrument in Coding Values of the English Linguocultural Community. The Ethical and Axiological Aspects in the Literature and the Culture of the 20th and 21st Centuries : Collective monograph] / edited by Maja Jakimovska-Toshikj, Katarína Žeňuchová. Skopje : Institute of Macedonian Literature, Ss. Cyril and Methodius University, 2021. Pp. 259–284.
5. Ilieva D. Axiological aspects in language. Proceedings of University of Ruse. 2017. Vol. 56, Book 5.2.
6. Prihodko A. Category of evaluation as the object of linguistics: prospects of communication aspects of study. Odessa linguistic journal. 2018. № 11, pp. 64–70.
7. The Guardian (2019–2024). URL: https://www.theguardian.com/.
8. The Oxford Dictionary of Idioms /ed. by Judith Siefring. Oxford University Press. 2004. 352 p.