РОМАН ЄВГЕНА ПАШКОВСЬКОГО «СВЯТО» ЯК СУЧАСНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ БІБЛІЙНОЇ ПРИТЧІ ПРО БЛУДНОГО СИНА
Анотація
У статті аналізується тема духовних пошуків і віднайдення істинного шляху в романі Є. Пашковського «Свято» з особливим акцентом на паралелях з біблійною притчею про блудного сина. Розглядається те, як персонаж проходить складний шлях внутрішніх змін і духовної кризи. Віддаляючись від традиційних цінностей і родини, він опиняється у стані відчуження, що призводить до важливих випробувань. Поступове руйнування звичних орієнтирів виявляє глибокі протиріччя та сумніви в його душі, внаслідок чого він приходить до усвідомлення справжнього змісту життя. Сюжет роману відтворює важливі етапи повернення блудного сина, акцентуючи на темах розкаяння, прощення та духовного переродження. Автор підсилює емоційні переживання персонажа за допомогою символів і художніх засобів, показуючи його відчуження від звичного світу, занурення у моральний хаос та поступове відновлення через усвідомлення власних помилок. Як і в біблійній притчі, герой проходить через біль самотності й розчарування, щоб зрозуміти значення духовного дому та прийняття. Поступово його духовні пошуки приводять до глибшого усвідомлення власної відповідальності перед близькими. У романі підкреслюється роль віри та внутрішнього переродження: залишаючи порожні цінності, головний герой відкриває в собі здатність до морального оновлення. У статті також звертається увага на стилістичні особливості творчості Є. Пашковського, зокрема його вміння передати психологічну глибину і складність персонажів через релігійні алюзії та метафоричний стиль. Символіка роману надає значення кожному етапу подорожі, а «свято» символізує повернення до духовного дому. Крізь випробування та очищення персонаж знаходить новий сенс життя, проходячи етапи, подібні до переживань блудного сина з Євангелії. Аналіз паралелей із Біблією показує, що роман «Свято» постає не лише історією особистого відродження, а й пошуком духовного прихистку у світі.
Посилання
2. Бондар-Терещенко І. Буцім додому: шляхами «мандрівної» прози Євгена Пашковського. Кур’єр Кривбасу. 1999. № 118. С. 171–174.
3. Вертипорох О. Роман Євгена Пашковського «Свято»: традиційна і постмодерна семантика бунту. Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». 2008. Вип. 138. С. 92–101.
4. Зборовська Н. Про романи Євгена Пашковського. Феміністичні роздуми: на карнавалі мертвих поцілунків. Львів : Літопис, 1999. 273 с.
5. Квіт С. Євген Пашковський. Основи герменевтики : навчальний посібник. Київ : КМ-Академія. 2003. С. 141–147.
6. Кульчицька Л. Ризоматичні площини постмодерністських текстів: лабіринтами «Щоденного жезла» Є. Пашковського. Сово і час. 2004. № 11. С. 53–58.
7. Логвиненко О. «…І хліб стає прісним, і вино загусає на жовч»: інтерв’ю з Є. Пашковським. Урядовий кур’єр. 2001. 13 січня. № 6. С. 6–7.
8. Пашковський Є. Свято. Дніпро. 1989. № 9, 10. С. 4–87.
9. Тендітна Н.М. Біблійна тематика романів Євгена Пашковського. Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2009. Вип. 4. С. 214–218.
10. Харчук Р.Б. Євген Пашковський – «Це буквально вулкан». Сучасна українська проза: постмодерний період : навчальний посібник. Київ : ВЦ «Академія». 2008. 248 с.
11. Шевчук В. Чи ж буде вороття додому? Дніпро. 1989. № 9. С. 5–6.