ЗАСТОСОВНІСТЬ ПОНЯТТЯ «РЕАЛІЇ» В КИТАЇ З ПОГЛЯДУ КУЛЬТУРНОГО ПОВОРОТУ В ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

Haiying Li

doi:10.26661/2414-1135-2025-97-10

Haiying Li Київський національний університет імені Тараса Шевченка https://orcid.org/0000-0002-4553-3391

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2025-97-10

Ключові слова: перекладознавство, культурний поворот, реалії

Анотація

Перекладознавство, як сучасна дисципліна, стає все більш важливим у сферах гуманітарних, мистецтвознавчих і соціальних наук у Китаї. Після Першої опіумної війни багато західних робіт як у сфері науки, техніки, так і в галузі літератури було перекладено китайською мовою. Під час перекладу іноземних творів існували значні прогалини у словниковому запасі китайської мови здебільшого через відносно нерозвинений стан китайського суспільства та обмежене спілкування із західними культурами. Щоб усунути ці прогалини, в китайську мову шляхом перекладу було введено багато нових слів, які відтоді стали невід’ємною частиною сучасної китайської мови. Деякі з цих новостворених слів мають специфічні культурні забарвлення та служать важливими центрами для досліджень перекладу між культурами. У перекладознавстві в Китаї дослідження культурно специфічних слів перебувають під значним впливом відповідних західних теорій, включаючи використання термінології, методологію дослідження та підходи до дослідження. Наразі світове перекладознавство все ще в основному базується на «культурному повороті». Академія перекладознавства в Китаї також змінила лінгвістичний підхід до вивчення цих культурно специфічних слів у перекладі на культурний, що призвело до збільшення уваги до зовнішніх факторів, які впливають на мову перекладу. Літературні твори часто втілюють важливі елементи національної культури, а переклад літературних творів відіграє вирішальну роль у передачі цієї культури. Національна культура відображає сутність національних характерів. У контексті відродження національної свідомості під впливом глобалізації зростає увага до досліджень перекладу культурно специфічних слів у літературних творах. У цьому контексті особливої актуальності набуває поняття «реалії», яке підкреслює притаманну культурі «суб’єктивність». Тому важливо включити поняття «реалії» в китайське перекладознавство. Це забезпечить теоретичну основу, яка узгоджується із сучасними розробками в перекладознавстві, сприяючи дослідженню перекладу як іноземних літературних творів на китайську, так і творів китайської класичної літератури на іноземні мови.

Посилання

1. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва : Международные отношения, 1986. 416 c.
2. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів,1989. 216 с.
3. Bassnett, S., Lefevere A., eds. Translation, History and Culture. London and New York : Pinter, 1990. 133 p.
4. Bassnett S. The Translator as Cross-Cultural Mediator. The Oxford Handbook of Translation Studies / Kirsten Malmkjær, and Kevin Windle (eds). 2012. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199239306.013.0008 (accessed 13 Sept. 2024).
5. Benjamin W. The Task of the Translator. Theories of Translation: An Anthology of Essays from Dryden to Derrida / Rainer Schulte & John Biguenet (eds.). Chicago & London : The University of Chicago Press, 1992. pp. 71–82.
6. Damrosch D. What Is World Literature? Princeton & Oxford : Princeton University Press, 2003. 344 p.
7. Derrida J. What Is a “Relevant” Translation? Critical Inquiry. 2001. Vol. 27. № 2. 177 p.
8. Fokkema D. Issues in General & Comparative Literature: Selected Essays. Calcutta. 1987. esp. “Cultural Relativism Reconsidered: Comparative Literature and Intercultural Relations” (pp. 1–23), “The Concept of Code in the Study of Literature” (pp. 118–136).
9. Fokkema D. “World Literature”, in Roland Robertson & Jan Aart Scholte (eds.), Encyclopedia of Globalization. New York & London: Routledge, 2007. 1290 p.
10. Miller, J. Hillis. New Starts: Performative Topographies in Literature and Criticism. Taipei: Academia Sinica, 1993. 149 p.
11. Teng Ssu-yu., Fairbank J. K. China’s Response To The West: A Documentary Survey, 1839–1923. New York: Atheneum, 1973. 296 p.
12. 常敬宇. 汉语词汇与文化. 北京: 北京大学出版社. 1995. 211 p.
13. 陈喜荣. 从功能语法语境理论看文化负载词的翻译. 四川外语学院学报. 1998. № 1. pp. 96–100.
14. 方梦之. 译论研究的综合性原则. 中国翻译. 1996. № 04. pp. 3-6+20.
15. 郭爱先. 词汇空缺及其可译性. 解放军外语学院学报. 1998. № 5. pp. 43–45; 67.
16. 何秋和. 论空缺与翻译理论. 中国俄语教学. 1997. № 2. pp. 50–53.
17. 胡文仲. 跨文化交际学概论. 北京: 外语教学与研究出版社. 1990. 209 p.
18. 李林波. 回顾与反思——在中国翻译学的建设之路上. 外语教学. 2005. № 6. pp. 79–82.
19. 李向东. 俄语篇章理解中的空缺及解决方法.中国俄语教学. 1993. № 3. pp. 3–7.
20. 廖七一. 当代西方翻译理论探索. 南京: 译林出版社. 2000. 327 p.
21. 刘宓庆. 新编当代翻译理论. 北京: 中国对外翻译出版公司. 2005. 314 p.
22. 陆扬. 文化研究概论. 上海: 复旦大学出版社. 2008. 328 p.
23. 梅立崇. 汉语国俗词语刍议. 世界汉语教学. 1993. № 1. pp. 33–38.
24. 谭载喜. 翻译中的语义对比试析. 中国翻译. 1982. № 1. pp. 6–10.
25. 王德春. 国俗语义学和《汉语国俗词典》. 辞书研究. 1991. № 6. pp. 8–16.
26. 谢天振.论文学翻译的创造性叛逆. 外国语. 1992. № 1. pp. 32–39; 82.
27. 谢天振. 当代国外翻译理论导读（第二版）. 天津：南开大学出版社, 2018. 507 p.
28. 许国璋. 社会语言学及其应用.外国语教学. 1978. № 3. pp. 89–102.
29. 许国璋. Culturally loaded words and English language teaching. 现代外国语. 1980. № 4. pp. 19–25.
30. 张南峰. 艾克西拉的文化专有项翻译策略评介. 中国翻译. 2004. № 1. pp. 20–25.