МІСЦЕ ЛОГОГРАМ У СЕМІОГРАФІЇ СУЧАСНОГО ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМА

Анотація

У статті розкрито основні поняття графічної лінгвістики, принципи письма: фонографічний, заснований на передачі звуків мовлення, та семіографічний, що фіксує семантичні одиниці мови, де літерні знаки виступають ідеограмами – графічними одиницями семіографічної системи письма: морфограмами, логограмами. Орфографічна система французької мови є плюрисистемною, яка використовує варіативність представлених принципів для забезпечення якісної передачі інформації, отже, вона є структурною, універсальною та функціональною системою письма. Сучасна французька орфографія характеризується широким використанням семіографем, які фіксують граматичні категорії, уточнюють значення, надають словам особливий візуальний образ. У роботі чітко розмежовано суміжні поняття «логограма» й «ідеограма». Логограма є літерним знаком семіографії яка несе в собі семантичну інформацію та має на меті розрізнювати на письмі омофонічні написання. Ідеограма – це неподільний умовний знак лінгвопрагматичного та комунікативного характеру, який може реалізуватися не тільки у вигляді літерного знака, але й як зображення, символ, графічний знак. Поява логограм пов’язана з динамічним розвитком лексичного складу французької мови у XV–XVI століттях, зокрема запозиченнями з класичних та європейських мов. Широке використання логограм спричинило фундацію диференційного принципу правопису у період Відродження (XVI ст.) та укорінення у новофранцузькій мові (XVIІ–XVIІІ ст.). Серед перших логограмічних одиниць, що потрапили у французьку графіку, були монограми à, â, ô, û, у, подвоєнні графічні комплекси ff, ll, nn, rr тощо, а також триграма ung. У представленій статті також систематизовано графічний інвентар логограм сучасної французької мови, який складається з 48 графічних комплексів, серед яких превалюють дволітерні орфограми з діакритичними знаками, подвоєними літерами та орфограми для передачі носових звуків. Зазначені орфограми розширюють свої диференційні ознаки від фонограми до логограми, отже є поліграфемами. Проведений аналіз продемонстрував загальну тенденцію французької орфографічної системи до збільшення семіографічних написань та укорінення диференційного принципу правопису.