ПАРАДОКС ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ «ПОМИЛКИ»

Анотація

Проблема оцінки якості перекладу не зникає з фокуса уваги вчених упродовж усього існування науки про переклад і навіть довше – від самої появи перекладених текстів як таких. При цьому увага концентрується на зіставленні текстів оригіналу та перекладу і виявленні розбіжностей між ними.В англомовному перекладознавстві на позначення цих розбіжностей домінує термін «translation errors», хоча поряд із ним функціонує ще один – «translation mistakes». Помітно, що у відношенні до вжитку цих двох термінів немає суголосності. Існує принаймні три підходи до цього. Найбільша група дослідників користується терміном «translation errors» і відносить до них усі розходження між ВТ та ПТ, поділяючи їх відповідно на більш конкретні випадки. Типологізування відбувається за різними критеріями, серед яких – поділ за причинами появи різночитань, за серйозністю їхнього впливу на сприйняття перекладу читачем іншої культури, за лінгвістичними параметрами, за проблемами, пов’язаними з розумінням вихідного тексту і зі здатністю відтворити оригінал у перекладі без утрат. Інша група науковців оперує обома термінами «translation errors» і «translation mistakes», уважаючи їх різними у відношенні до тих розбіжностей, що вони позначають. Нарешті, є ще одна група дослідників, які також уживають обидва терміни, але не розмежовують їх, використовуючи їх взаємозамінно.В українському перекладознавчому обігу функціонує тільки один термін – «перекладацька помилка», що відповідає загалом першому з названих англомовних підходів, але й породжує певні ускладнення, які витікають із того, що в українській мові «помилка» позначає як відхилення від норми, так і її викривлення. В англійській мові цей нюанс долається часто саме завдяки розділенню між «error» і «mistake», а от в українській перекладознавчий критиці наявність лише одного терміна може призводити до некоректної або навіть образливої оцінки праці перекладачів, оскільки не все, що позначається за допомогою терміна «помилка», виявляється нею насправді.Статтю спрямовано на постановку проблеми використання терміна на позначення різночитань між оригіналом і перекладом. Через аналіз тлумачень англомовних та україномовного термінів, через роз’яснення причин виникнення таких різночитань, а також через приклади, коли автори порівняльно-аналітичних розвідок із перекладознавства називають помилковими варіанти, які характеризуються неповнотою відтворення змісту оригіналу, але не викривляють його, в анотованій роботі пропонується дискусія щодо можливого уточнення як самого терміна («перекладацька помилка»), так і взагалі підходу до цього розділу перекладознавчих досліджень.