ФРАНЦУЗЬКІ ФІЛОСОФИ-ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ ПРО ПЕРЕКЛАД ЯК ТВОРЧІСТЬ

Анотація

У французькій історіографії спостерігається тенденція пов'язувати початки рефлексії перекладачів над творчим аспектом перекладу з німецьким романтизмом, який заклав основи традюктології і відкинув стереотип перекладача як копіювальника. Між тим, проблеми творчого підходу до перекладу піднімались у французькому перекладознавстві вже в XVII-XVIII cт., зокрема у працях філософів-енциклопедистів. У статті висвітлюється досвід наукового осмислення перекладу як творчості, узагальнений в «Енциклопедії» та працях філософів і літераторів, що гуртувалися довкола неї. Стаття має на меті визначити їх роль у поглибленні розуміння перекладу і зміні ставлення до нього у Франції XVIII cт.

У вступній частині на основі статей до «Енциклопедії» Бозе та Мармонтеля визначено теоретичні рамки концепції творчого перекладу, яку загалом поділяли енциклопедисти. На цьому спільному тлі вони висловлювали свої досить різноманітні погляди на окремі аспекти перекладу як творчості, відповідно до власного досвіду і власних наукових і естетичних інтересів. В основній частині статті особливу увагу звернено на концепції перекладу Д'Алямбера і Дідро, які спираються на розуміння тексту оригіналу як єдності форми і змісту і визначають основним завданням перекладача відтворення інтенції автора, що знаменує собою прагматичний поворот у підході до перекладу. Його наслідком є зміщення акцентів на відтворення стилю авторського тексту, що вимагало від перекладача творчого підходу.

Енциклопедисти, визнаючи творчу природу перекладу, відкидають розповсюджене в суспільстві несправедливе і зневажливе ставлення до цієї праці і ставлять перекладачів на один рівень зі справжніми авторами. Знаковим під цим оглядом є сміливе порівняння мистецтва перекладу з творчістю геніїв італійського Відродження Мікеланджело і Рафаеля у Монтеск'є.