ВИЗНАЧЕННЯ НЕВИЗНАЧЕНОГО У СТРУКТУРІ ДИСКУРСУ

  • В. В. МИХАЙЛЕНКО
Ключові слова: вигук, дискурс, спрямований на адресат, спрямований на мовця, когерентність дискурсу

Анотація

При аналізі частиномовної парадигми вигуку вірізняють його периферійну позицію, тому автори вважають, що вони мають бути "вільно інтегрованими у мовну систему". Нас особливо цікавить функціональна характеристика вигуків, що використовуються різними мовцями (різні за віком, статтю, освітою та професією), їх класифікація та прагматика у всіх контекстах, що відображені у професійному та непрофесійному дискурсі в романі Джона Грішама "Клієнт", який є ідеальним зразком "професійного" або "робочого" роману, що зображує дискурс юристів у художньому стилі. Такий симбіоз може бути позначений як "пара-професійний дискурс". Ми також додамо свою точку зору щодо визначення вигуків, оскільки Улріка Стендж (2016) зауважує, що досі немає консенсусу у визначенні та класифікації, тому що вирізнити, що є вигук, дуже важко.

Під професійним дискурсом ми розуміємо юридичний дискурс -- поліції, детективів, адвокатів, прокурорів, суддів, описаних у романі. Під пара-професійним дискурсом ми розуміємо мовлення адвокатів та їхніх клієнтів, юристів та медиків, дітей, родичів та інших персонажів роману.

Дискусії сягають античних часів, проте, допомагають розкрити деякі фундаментальні проблеми сучасного мовознавства: форми, значення та функції. Вигуки, які досліджуємо, належать до частини мови, мають незмінну форму, хоча в деяких випадках ми можемо зустріти такі випадки, як Huh—Uh або Hey -- ey. Вони виражають різні емоції, і синтаксично вони – складові речення або окремі речення та мають семантичну кореляцію з даними конструктами. Крім того, вони виконують декілька функцій у дискурсі та вказують на його континуум або дисконтинуум.

Незважаючи на різноманітні визначення, їх роль у змістовній та структурній площинах дискурсу значна, вони надають слухачеві / читачу певну інформацію про стан, вік, стать, освіту, професію, соціальний статус мовця а також його ставлення до співрозмовника й ситуації. В основному вигуки, що функціонують у дискурсі, можна поділити на групу, яка зорієнтована на мовця та групу, яка зорієнтована на адресат.

Посилання

1. Bhatia Vijay K., Garzone Giuliana, Salvi Rita (eds.). Language and Law in Professional Discourse: Issues and : and perspectives Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing, 2014. P.172.
2. Fraser B (1999) What are discourse markers? Journal of Pragmatics, 1999. Vol. 31(7): 931–952.
3. Furkó B.P. The Pragmatic Marker -Discourse Marker Dichotomy Reconsidered: The Case of 'Well' and 'Of Course'. Debrecen, Hungary: Debrecen University Press, 2007.
4. Groot Albert W. de. Structural linguistics and word classes. Lingua. 1948. Vol.1. P. 427-500.
5. Klyoster Anna. The Fragmentation of Professional Discourse. Procedia - Social and Behavioral Sciences. 2015. Vol.206. P. 56-61.
6. Lewis D. Discourse markers in English: A Discourse-pragmatic view. /Ed. K.Fischer. Approaches to Discourse Particles. Amsterdam, The Netherlands: Elsevier, 2006. P. 43–59.
Опубліковано
2018-06-18
Як цитувати
МИХАЙЛЕНКО, В. В. (2018). ВИЗНАЧЕННЯ НЕВИЗНАЧЕНОГО У СТРУКТУРІ ДИСКУРСУ. Нова філологія, (73), 82-88. вилучено із http://novafilolohiia.zp.ua/index.php/new-philology/article/view/137
Розділ
Статті