ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ ЧАС (ZAMAN) У ТУРЕЦЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

С. В. Сорокін; Є. О. Безручко

doi:10.26661/2414-1135-2020-80-2-37

С. В. Сорокін
Є. О. Безручко

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-2-37

Ключові слова: турецька мова, когнітивна лінгвістика, концепт, концептосфера, паремії

Анотація

Час є одним з основоположних явищ у житті людини. Уся життєдіяльність людини тією чи іншою мірою зумовлена часом і пов’язана з ним. Тому не дивно, що кожна природна мова має засоби, інколи й чимало, для позначення часу чи окремих його складників. Час як поняття має дихотомічну мовну реалізацію: з одного боку, через лексичні й фразеологічні засоби, а з іншого боку, через граматичні часові й дотичні до них форми. Розуміння й інтерпретація часу формує ментальний і культурний концепт, який знаходить один з основних варіантів об’єктивації через вербалізовані мовні засоби. Аналіз лексико-фразеологічних засобів експлікації часу дає змогу побачити розуміння часу представниками мовно-культурного соціуму з давніх часів і до сьогодення, адже в цих мовних засобах збережено когнітивний досвід багатьох поколінь. Статтю присвячено виявленню особливостей вербалізації універсального аксіологічного концепту ЧАС у турецькій мовній картині світу. Методологічну базу дослідження становлять методи суцільної вибірки, польового моделювання – номінативного, дериваційного, пареміологічного полів; було використано також метод звертання до інформантів. Як основні використано методи компонентного й концептуального аналізу, які дають змогу на ґрунті семантичної інтерпретації лексичного і фразеологічного матеріалу визначити істотні когнітивні ознаки концепту. У результаті виконаного дослідження визначено слово-номінант концепту ЧАС, слова- репрезентанти, які являють собою безпосередні номінації концепту й становлять ядро номінативного поля концепту, а також лексеми, що входять до приядерної зони номінативного поля, побудовано дериваційне і пареміологічне поля, виведено список диференційних когнітивних ознак, які характеризують концепт ЧАС у турецькій мовній картині світу, що зрештою дає нам уявлення про те, як представники турецької мовно- культурної спільноти розуміють час і відбивають його за допомогою властивих їхній мові засобів.

Посилання

1. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. Москва : Искусство, 1976. 612 с.
2. Потебня А.А. Мысль и язык. Москва : Лабиринт, 1999. 300 с.
3. Приходько А.М. Концепти та концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики. Запоріжжя : Прем’єр, 2008. 331 с.
4. Кубрякова Е.С. Об установках когнитивной науки и актуальных проблемах когнитивной лингвистики. Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. № 1. С. 6–17.
5. Краткий словарь когнитивных терминов / Е.С. Кубрякова и др. Москва : Изд-во МГУ, 1997. 245 с.
6. Хомский Н. Язык и мышление. Москва : Изд-во Московского университета, 1972. 126 c.
7. Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика. Тамбов : Изд-во Тамб. у-та, 2001. 123 c.
8. Антология концептов / под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина. Том 4. Волгоград : Парадигма, 2006. – 358 с.
9. Аскольдов-Алексеев С.А. Концепт и слово. Русская словесность. Антология / под общ. ред. В.П. Нерознака. Москва : Academia, 1997. С. 267–279.
10. Іващенко В.Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології) : монографія. Київ : ВД Дмитра Бураго, 2006. 328 с.
11. Воркачев С.Г. Счастье как лингвокультурный концепт. Москва : Гнозис, 2004. 192 с.
12. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика. Минск : ТетраСистемс, 2004. 266 с.
13. Попова З.Д., Стернин И.А. Когнитивная лингвистика. Москва : ACT : Восток-Запад, 2007. 314 с.
14. Казаченко О.В. Концепт ВРЕМЯ в русской языковой картине мира: новые перспективы развития. Вестник Московского государственного областного университета (Электронный журнал). 2015. № 2. URL: https://evestnik-mgou.ru/ru/Articles/View/665 (дата звернення: 03.09.2020 р.).
15. Чибисова О.В., Каминская И.В. Концепт время в русской и китайской лингвокультурах. Вестник Рязанского государственного университета им. С.А. Есенина. 2012. № 2. С. 93–103.
16. Дем’янова Ю.О. Мовне вираження концепту час у поезії Т.Г. Шевченка : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Запоріжжя, 2007. 20 с.
17. Попова З.Д. Концептуальная природа абстрактных понятий. Вестник ВГУ. Серия Гуманитарные науки. 2003. № 1. С. 132–141.
18. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. Москва : Языки русской культуры, 1990. 896 с.
19. Гуревич А.Я. Время как проблема культуры. Вопросы философии. 1969. № 3. С. 105–116.
20. Шмелев А.Д. Русский язык и внеязыковая действительность. Москва : Языки славянской культуры, 2002. 496 с.
21. Сорокін С.В. Турецька і українська мови в системі координат «ВИД – ЧАС – МОДАЛЬНІСТЬ». Київ : ВЦ КНЛУ, 2009. 341 с.
22. Бансимба М. Концепт ВРЕМЯ в языковой картине мира (на материале трех языков: русского, французского и лингала). Научная мысль Кавказа. Ростов-на-Дону : 2007. № 4. С. 72–77.
23. Хасанов И. Время. Энциклопедический словарь. Москва : Прогресс-Традиция, 2017. 640 с.
24. Литвинова Л.А. Номинативное поле как предмет лингвистического описания (на материале концепта «деревня» в русском языке). Вестник Южно-Уральского государственного гуманитарно-педагогического университета. Челябинск, 2012. С. 229–242.
25. Büyük Türkçe Sözlük. Ankara : TDK Yayınları, 2005. 4041 s.
26. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. Москва : Языки русской культуры, 1996. 288 с.