ПЕРЕДУМОВИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НЕВЛАСНЕ-ПРЯМОГО МОВЛЕННЯ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

  • Л. С. ПИХТОВНИКОВА
Ключові слова: невласне-пряме мовлення, контамінація, слабкі і сильні коди, лінгвокультурні коди, самоорганізація смислу

Анотація

У статті досліджено функціонування невласне-прямого мовлення у художньому дискурсі. Сутність невласне-прямого мовлення полягає у його здатності через контамінацію авторського та персонажного мовлення поєднати у мовленнєвому акті структуру мовлення автора та оцінки й емоції персонажа. Показано механізм контамінації не тільки мовлення автора і персонажа, а й контамінації їх лінгвокультурних кодів. Для цього залучено поняття слабких і сильних кодів, виявлено механізм перетворення слабких кодів у сильні завдяки контамінації. В синергетичному аспекті досліджено, яким чином в процесі невласне-прямого мовлення в мовленнєвому акті виникає, самоорганізується відносно завершений смисл у тому сенсі, що він, подібно до концепту, поєднує в собі три складові – інформаційну, оцінну та асоціативно-образну. Доведено, що механізм контамінації в невласне-прямому мовленні слід розглядати не тільки як властивість реактивності слів, а й властивість реактивності кодів. Перехід від вербального вираження інтенцій до кодового є значним кроком до підвищення інформаційної насиченості художнього тексту. Керування цільовим наповненням відбувається адаптивно, тобто використовується спосіб послідовного наближення до цілі. У роботі пояснено, що адаптивну взаємодію авторських і персонажних кодів у невласне-прямому мовленні можна уявити в наступному. Мовлення персонажа виражає його «потік свідомості», не завжди зрозумілий читачу. Конкретизація смислу цього потоку досягається у контексті, який створюється авторськими сигналами, авторськими кодами. Взаємодія кодів автора и персонажа полягає в їх зв‘язку: фрагмент мовлення персонажа повертає читача до контексту автора, пояснює/додає смисл; фрагмент мовлення автора створює очікування реалізації смислу в мовленні персонажа. Цей динамічний процес перетворює слабкі коди в сильні і веде до самоорганізації смислу. Проведені дослідження є початковою стадією студій самоорганізації смислу в невласне-прямому мовленні, в них ще не задіяно решту понять синергетики; це є перспективою розвитку досліджень.

Посилання

1. Алефиренко Н. Ф. Лингвокогнитивная синергетики : истоки, принципы, сущность. Studia linguistica cognitiva. Иркутск : Изд-во БГУЭП, 2009. Вып. 2. Наука о языке в изменяющейся парадигме знания. С. 228–255.
2. Андриевская А. А. Несобственно-прямая речь в художественной прозе Луи Арагона. К. : Изд. Киевск. ун-та, 1967. 170 с.
3. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования). М. : Прогресс, 1990. 300 с.
4. Арутюнова И. Д. Язык и мир человека. М. : Центр русской культуры, 1998. 895 с.
5. Бахтин М. Б. Проблемы поэтики Достоевского. М. : Советская Россия, 1979. 363с
6. Брандес М. П. Стилистика немецкого языка. М. : Высшая школа, 1983. 271 с.
7. Бронник Л. В. Когнитивная лингвосинергетика – новый этап в науке о языке и мышлении. Вестник Адыгейского гос. ун-та. Серия «филология и искусствоведение». Майкоп : АГУ, 2008. Вып. 10. С. 34–36.
8. Воробьева И. Н. Внутренний монолог как разновидность несобственно-прямой речи. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. № 725. 2006. С. 137–140.
9. Выготский Л. С. Мышление и речь. М.-Л., 1934.
10. Гончарова Е. А. Пути лингвистического выражения категории автор-персонаж в художественном тексте. Томск : ТГУ, 1984. 150 с.
11. Кравченко Н. Г. Синергетичний аспект дослідження внутрішнього мовлення (на матеріалі німецькомовного художнього дискурсу). Нова філологія. Збірник наукових праць. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. № 72. С. 88–91.
12. Кравченко Н. Г. Синергетичний метод вивчення внутрішнього мовлення в німецькомовній художній прозі. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. Київ : Логос, 2017. С. 92–97.
13. Кусько Е. Я. Проблемы языка современной художественной литературы : несобственно-прямая речь в литературе ГДР. Львов : Вища школа, 1988. 207 с.
14. Кухаренко В. А. Интерпретация текста. Л. : Просвещение, 1979. 327 с.
15. Лотман Ю. М. Структура художественного текста. М. : Искусство, 1970. 384 с.
16. Піхтовнікова Л. С. Глосарій основних понять синергетики у застосуванні до лінгвістики. Лінгвосинергетика : підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів; за заг. ред. проф. Л. С. Піхтовнікової. Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. С. 281–290.
17. Піхтовнікова Л. С. Лингвосинергетика : основы и очерк направлений. ХНУ имени В. Н. Каразина, 2012. 180 стр.
18. Пихтовникова Л. С. Несобственно-прямая речь : механизм контаминации как обмен кодами (постановка проблемы). Мова й дискурс: вимір і вимірювання : міжвузівський збірник наукових праць до 75-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора, академіка Академії наук вищої школи України С. О. Швачко. Суми : Вид-во СумДУ, 2010. С.154-161
19. Пихтовникова Л. С. Самоорганизация когнитивной системы при создании речевого произведения : преимущества и ограничения. Записки з романо-германської філології. № 1-(34). Ювілейний, присвячений 65-річчю доктора філологічних наук професора І. М. Колєгаєвої. Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2015. С. 115–125.
20. Пихтовникова Л. С. Синергетика композиции речевого произведения. Вісник Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов». Випуск 86. Харків, 2017. С. 103–109.
21. Піхтовнікова Л. С., Домброван Т. І., Єнікєєва С. М., Семенець О. О. Лінгвосинергетика : підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів; за загальною редакцією проф. Л. С. Піхтовнікової. Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. 296 с.
22. Просцевичус В. Э. Саморазвитие литературного произведения : автореф. … к.филол. н., 10.01.01; 10.01.08. Донецк. гос. ун-т. Донецк, 1993. 16 с.
23. Свирский Я. И. Саморганизация смысла (Опыт синергетической онтологии). М. : Ифран, 2001. 182 с.
24. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика. Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
25. Синергетика в филологических исследованиях : коллективн. монография; под общ. ред. проф. Л. С. Пихтовниковой. Х. : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2015. 340 с.
26. Соколова Л. А. Несобственно-авторская (несобственно-прямая) речь как стилистическая категория. Томск : ТГУ, 1968. 281 с.
27. Фейхтвангер Л. Гойя или Тяжкий путь познания. Перевод с немецкого Н. Касаткиной и Н. Татариновой. Стихи в переводе Л. Гинзбурга. К., 1956. 568 с.
28. Хакен Г. Информация и самоорганизация. М. : Мир, 1991. 240 с.
Опубліковано
2019-10-29
Як цитувати
ПИХТОВНИКОВА, Л. С. (2019). ПЕРЕДУМОВИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НЕВЛАСНЕ-ПРЯМОГО МОВЛЕННЯ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ. Нова філологія, (77), 45-51. вилучено із http://novafilolohiia.zp.ua/index.php/new-philology/article/view/49
Розділ
Статті