ГРАМАТИЧНІ АРХАЇЗМИ В «ЕНЕЇДІ» ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО В АСПЕКТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Анотація

У статті проаналізовано функціонування граматичних архаїзмів в «Енеїді» І. Котляревського на основі поділу на лексико-фонетичні, лексико-словотвірні та лексико-морфологічні. До частотних лексико- фонетичних архаїчних явищ належать чергування звуків; фонетичні форми зі збереженням звука, замість якого в сучасній мові виступає інший; вставляння, усічення, випадання одного або кількох звуків; неповноголосся -ра-, -ла-, що відповідає сучасному -оро-, -оло-, відсутність протези. Серед словотвірно-лексичних архаїчних явищ виділено ті, що пов’язані з уживанням префіксів іс-, із-, в-, во-, воз-, вос, у-, од-, со-, су-; суфіксів -ець- та -ник-; компонента много. З’ясовано, що в «Енеїді» часто трапляються лексико-морфологічні архаїчні явища, пов’язані з уживанням застарілої дієслівної особової форми теперішнього часу єсть; суфікса -ова- замість -ува-, -юва-; архаїчних інфінітивних форм на -ть; форм особових дієслів без закінчення; використанням постфікса -ся в дієслівних формах; форм наказового способу з нередукованим закінченням -іте та -ім; особових дієслівних форм зворотного стану із суфіксом -сь замість -ся; постфікса -ть у формі ІІІ особи однини теперішнього часу; архаїчних форм дієприкметників і дієприслівників; паралелізмом особових закінчень дієслів у І особі множини: -мъ, -мо, -мы, -м, -ме, що розвинулися після занепаду зредукованих. До поширених лексико-морфологічних архаїчних явищ у системі іменника належать уживання застарілих іменникових форм зі специфічними закінченнями й суфіксами; у системі прикметника – уживання нестягнених повних форм прикметників (дієприкметників, порядкових числівників, вказівних, означальних і питально-відносних займенників); наявність стягнених прикметникових, дієприкметникових і займенникових форм; архаїчні відмінкові форми прикметників; творення складної форми ступенів порівняння прикметників за допомогою слів «самий», «тяжко», «з диявола» та суфікса -ійш-. Виділено архаїчні форми займенників, прислівників і службових частин мови, які вийшли з активного вжитку чи збереглися в говорах.