МЕТАФОРОТВОРЕННЯ І РЕЛІГІЙНА ЛЕКСИКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ДІАСПОРЯН ХХ СТ.

Ключові слова: релігійна лексема, семантичне оновлення, семантичний (метафорний) дериват, метафора з релігійним компонентом, розгорнута метафора

Анотація

Особливості семантичного оновлення релігійної лексики у творах письменників української діаспори ХХ ст., яка, на відміну митців материкової України, мала змогу правдиво відтворювати життя українців та ставлення їх до Бога ‒ це тема, яка до 90-х рр. минулого століття в Україні залишалася поза увагою вітчизняних науковців, тому нині є вельми актуальною. Аналіз лексико-семантичних процесів, що супроводжують метафоротворення з участю найуживанішої релігійної лексики в указаному матеріалі, розкриває кілька специфічних ознак. По-перше, коли є потреба акцентувати на постійній (не тимчасовій) подібності чого- або кого-небудь зі світської та сакральної сфер, частіше обирають метафоротворення (не порівняння). По-друге, у процесі метафоротворення поєднують різнокатегорійні найменування (конкретне й абстрактне, матеріальне й нематеріальне та ін.), що додає висловленням піднесеності, урочистості, святковості, ліризму. Однак кількісно переважає метафорне поєднання однокатегорійних слів (це здебільшого давні, уже закріплені в мові утворення), що, очевидно, є реалізацією наміру письменників спілкуватися з читачами звичними образами. При цьому кожне метафорне перенесення ознак з участю релігійної лексики є експресивно-оцінним. По-третє, досліджувані метафорні деривати можуть виконувати функцію іронійної характеристики чого-небудь або кого-небудь, однак такі вживання превалюють у прямому мовленні художніх персонажів-безвірників, які можуть зневажливо, іноді із сарказмом послуговуватися релігійною лексикою як енантіосемійними елементами. Водночас авторське мовлення виразно відображає збереження українцями релігійної коректності у вживанні сакральних мовних одиниць поза релігійною сферою. По-четверте, діаспоряни вибудовують креативні багатослівні метафорні конструкції, які завжди стилістично забарвлені відтінком урочистості й піднесеності, що притаманно сакральним текстам. Імпліцитність складних метафор віддзеркалює вишуканість авторської думки, інтелект, глибоке розуміння Божих настанов. Креативність діаспорян культивована їх мисленнєвою свободою та високим рівнем духовності.

Посилання

1. Рудницький Я. Вияви релігійності в українській совєтській літературі: 1953–1988. Спроба аналізу. Науковий конгрес до 1000-ліття Хрещення Руси-України : зб. праць. Мюнхен, 1988. С. 823–846.
2. Пуряєва Н.В. Формування української церковно-обрядової термінології (назви богослужбових предметів) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.02. Київ, 2001. 235 с.
3. Ренчка І. Ідеологізація та деідеологізація лексем у словниках української мови ХХ – початку ХХІ століть : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» ; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». Київ, 2017. 20 с.
4. Ковтунець О.С. Актуалізація лексики української літературної мови кінця ХХ – початку ХХІ століття : автореф. дис. … філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» ; Ін-т укр. мови НАНУ. Київ, 2017. 23 с.
5. Олійник І.С. Слово в лексичній системі української мови. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за заг. ред. І.К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1973. С. 27–100.
6. Непийвода Н.Ф. Про поняття «детермінологізація». Мовознавство. 1983. № 5. С. 64–67.
7. Тараненко О.О. Полісемічний паралелізм і явище семантичної аналогії. Київ : Наук. думка, 1980. 114 с.
8. Муромцев І.В. Енантіосемія як спосіб номінації в сучасній українській мові. Вибрані твори. Харків : Харк. істор.-філолог. тов-во, 2009. С. 128‒151.
9. Dittmann L. Stil, Structu. München, 1976. 350 s.
10. Крюкова Н.Ф. Средства метафоризации и понимание текста. Тверь : Твер. гос. ун-т, 1999. 128 с.
Опубліковано
2021-11-10
Як цитувати
Ковтун, А. А. (2021). МЕТАФОРОТВОРЕННЯ І РЕЛІГІЙНА ЛЕКСИКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ДІАСПОРЯН ХХ СТ. Нова філологія, (83), 120-125. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-17
Розділ
Статті