НАУКОВИЙ ДИСКУРС. СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ

Анотація

Термін «дискурс» має довгу історію становлення: він змінював своє значення протягом епох, а сучасне його значення виникло під впливом філософії постмодернізму. Термін «дискурс» згадується ще у філософії античних класиків (у діалогах Платона, який розмежовує поняття загального, цілісного, нечасткового, неіндивідуального, єдиного і дискурсивного розуму, який у своєму русі охоплює і співвідносить окремі смисли). Трактування нового бачення дискурсу у філософії XX століття виражається в тому, що під ним розуміється розвиток мовної конструкції (мова або текст) у монолозі, що започаткувало дослідження різних дискурсів. Науковий дискурс, як не парадоксально, став одним з останніх, який починають досліджувати. З 50-х років ХХ століття з’являються дослідження, які спеціально присвячені специфіці наукового викладу і власне науковому дискурсу, визначенню його загальної характеристики, жанрово-стильовій диференціації. Особливу увагу вивченню жанрових характеристик наукового дискурсу приділяли такі дослідники: П. Селігей, Н. Непийвода, М. Котюрова, О. Ільченко й інші. Лінгвістичний аналіз дискурсу здійснили Н. Арутюнова, Т. Дейк, Дж. Лакофф та інші. Роботи цих дослідників становлять методологічну основу під час формулювання терміна «науковий дискурс». За С. Барановою, науковий (академічний) дискурс – це вербалізований у тексті тип дискурсивної діяльності за сферою комунікації, мовленнєва взаємодія представників відповідної соціальної групи/інституту з метою реалізації статусно-рольових можливостей у заданих цим соціальним інститутом межах, складова частина власне професійної зони професійного дискурсу. В авторитетних виданнях з’являються твердження, що мова наукової прози кардинально протиставлена мові художньої літератури, тому будь-які «прикраси», почуття і переживання автора недоречні. Але сучасна цифровізація і пришвидшений обмін інформацією змінили і розширили науковий дискурс.