ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПТУ «ДИТИНСТВО» В ПОВІСТІ К. НЕСТЛІНҐЕР «КОНРАД, АБО ДИТИНА З БЛЯШАНКИ»

Анотація

У статті проаналізовано зміст, функції та динаміку концепту «дитинство» в повісті Крістіне Нестлінґер. На підставі оригіналу твору німецькою мовою визначено провідні теми, мотиви, образи, зумовлені концептом «дитинство» в повісті «Конрад, або Дитина з бляшанки». Виявлено ознаки постмодернізму в розкритті концепту «дитинство» і пов’язаної з ним проблематики твору К. Нестлінґер. Відзначено вплив концепту «дитинство» на образи героїв та образ автора, а також досліджено лінгвістичні та стилістичні особливості твору К. Нестлінґер. Розкрито традиції і новаторство мисткині, значення створених нею образів героїв та героїнь для пізнання актуальних питань сучасності й розвитку художньої літератури. Однією з провідних тем, що виявляється в повісті «Конрад, або Дитина з бляшанки» К. Нестлінґер, є тема зростання і входження дитини у світ, яка осмислюється крізь призму фантастики. Концепт «дитинство» не тільки є відображенням індивідуальних якостей окремої дитини/ дітей, але також вбирає в себе колективний досвід дітей як широкої соціальної групи, віддзеркалює їхні почуття, прагнення, переживання. Водночас у даному концепті відображено комплекс вимог і очікувань, які суспільство (зокрема, батьки й учителі) висуває до дитини: обов’язок слухатися дорослих, старанно вчитися, дотримуватися правил гарної поведінки. Поєднання індивідуально-психологічних і соціальних аспектів у концепті «дитинство» зумовлює відповідне лексико-семантичне поле в художньому творі. Для втілення концепту «дитинство» К. Нестлінґер використовує бінарні опозиції, елементи фантастики, контрасти, авторські відступи, різні точки зору на героя/героїню і дійсність, поєднання елементів розмовної мови з літературною мовою та діалектом тощо. За фантастичними колізіями твору К. Нестлінґер приховані реальні явища й відносини в сучасному суспільстві. Окрім традиційних мотивно-тематичних комплексів, пов’язаних із концептом «дитинство» («сім’я», «дружба», «обов’язок», «навчання»), авторка звертається до актуальної суспільної проблематики ХХ–ХХІ ст. (булінг, гендерні вектори розвитку, переосмислення сімейних ролей і взаємин в Австрії), таким чином розширюючи спектр значень, пов’язаних із даним концептом. Твір засвідчує не лише розвиток постмодернізму, але і його «подолання», вихід на нові літературні обрії за рахунок надії на творчу уяву і силу дружби й любові.