ОРІЄНТАЦІЙНА МЕТАФОРА НА ПОЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПТА «ГЛУХОТА» В РОМАНІ ЕММАНУЕЛЬ ЛАБОРІ «КРИК ЧАЙКИ»

Анотація

У статті розглянуто питання метафоричної концептуалізації явища глухоти як основної перешкоди для спілкування на прикладі непересічного зразка літературного дискурсу глухих – автобіографічного роману Еммануель Лаборі «Крик чайки» (“Le cri de la mouette”). Для аналізу текстового матеріалу було обрано метод Дж. Лакофф та М. Джонсон, зважаючи на те, що вони розглядали метафору як основний інструмент конструювання культурних концептів у мові та мисленні. Центральним метафоризованим концептом твору є концепт «Глухота». Його структура – складна, оскільки містить кілька конституентів, пов’язаних між собою, а саме: ідентифікація явища глухоти, характеристики сприйняття цього явища глухою особою, характеристики стану глухої особи, дії для подолання цього дефекту, дії людей зі слухом щодо глухих людей. Встановлено, що природа ключової метафори «ГЛУХОТА – це ПЕРЕПОНА» є подвійною: онтологічною та орієнтаційною. Її онтологічність, як спроба пояснення нематеріального через матеріальне, ілюструється трьома несуперечливими варіантами трактування явища глухоти, невідомого та доволі абстрактного для людей зі слухом: вертикальна перепона (стіна, двері), замкнене приміщення, безлюдна місцина та їхні невід’ємні характеристики (міцність, величина, здатність блокувати). Емпірична основа цієї метафори співпадає з описом психологічних, емоційних та ментальних особливостей розвитку дітей із вадами слуху у сурдопсихології. Орієнтаційною ця метафора є тому, що демонструє просторове упорядкування понять по горизонталі, у якому точкою відліку стає сама перепона (глухота). З одного боку, від неї знаходяться усі поняття, які співвідносяться із життям глухих людей, а з іншого – ті, що стосуються діяльності типового суспільства людей без вад слуху. Ця опозиція знаходить своє продовження також у метафорі «ГЛУХІ ТА ЛЮДИ ЗІ СЛУХОМ – це РІЗНІ СВІТИ», або «ГЛУХІ ТА ЛЮДИ ЗІ СЛУХОМ – це СТОРОНИ ПРОТИСТОЯННЯ». За таким самим принципом організовується метафоричне представлення таких концептів, як «САМОТНІСТЬ», та частково – «СПІЛКУВАННЯ» в аспекті нестачі чи відсутності комунікації.