ПОЕТИКА АНТИУТОПІЇ У ТВОРАХ ЮРІЯ ВИННИЧУКА («ЛАСКАВО ПРОСИМО В ЩУРОГРАД») ТА АДОЛЬФО БЙОЙ КАСАРЕСА («ЩОДЕННИК ВІЙНИ ЗІ СВИНЬМИ»)

Анотація

У статті досліджуються поетикальні особливості жанру антиутопії на матеріалі повісті Ю. Винничука «Ласкаво просимо в Щуроград» та роману Адольфо Бйой Касареса «Щоденник війни зі свиньми». З’ясовується, що оповідь в антиутопії найчастіше вибудовується у формі щоденника, однак «вичленування даної характеристики» (С. Шишкіна) не є обов’язковим. Свідченням цього є твори Ю. Винничука та Адольфо Бйой Касареса, в яких переважає умовна щоденникова форма. Художній час як один із основних сюжетних і жанроутворюючих елементів у творах вітчизняного і латиноамериканського авторів зреалізовано за допомогою умовного теперішнього, а простір виконує у текстах основну функцію деперсоніфікації особистості, хоча серед масово знеособлених жителів міста Щуроград і латиноамериканського містечка знаходяться ті, хто прагне опиратися тоталітарній системі. Героями в антиутопіях є опозиційно налаштовані до влади бунтарі-одинаки. У повісті «Ласкаво просимо в Щуроград» бунтарем виступає полковник, житель міста Щуроград, а в романі «Щоденник війни зі свиньми» умовним бунтівником стає старий пенсіонер на ім’я Ісідоро Відаль / дон Ісідоро. У творах Ю. Винничука та Адольфо Бйой Касареса знаходимо такі дієві механізми підтримки тоталітарної держави: диктаторство, пропаганду, зміну історичного наративу, вибудовування нових міфів, захоплення духовної сфери, ізолювання від зовнішнього світу, симпатиків. Головний механізм підтримки життєдіяльності системи – переформатування нового покоління, яке щиро підтримує тоталітарну ідеологію. Невід’ємною частиною тоталітарної системи є насильство, тому у романі Адольфо Бйой Касареса «Щоденник війни зі свиньми» молодь безкарно вбиває старих, а у творі Ю. Винничука «Ласкаво просимо в Щуроград» непокірних відправляють у божевільну і створюють людинощурів. Попри тотальний контроль, прихований опір тотальній системі існує завжди. Відповідно до цього знищення системи є питанням часу. У романі Адольфо Бйой Касареса вбивства старих припинилися раптово без пояснень, що нехарактерно для антиутопій, а у Ю. Винничука фінал відкритий. Подібні розв’язки натякають на можливість відродження тоталітаризму.