ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНА ЛЕКСИКА В РОМАНІ ВОЛОДИМИРА ЛИСА «СТОЛІТТЯ ЯКОВА»
Анотація
На матеріалі роману Володимира Лиса «Століття Якова» проаналізовано емоційно забарвлену лексику як один із засобів суб’єктивізації художнього тексту й оригінальний вияв ідіостилю письменника. Установлено, що така лексика представлена передусім словами, які навіть поза контекстом твору містять у собі емоційно-оцінний компонент. Найбільшу кількість емоційно забарвлених слів простежено у групі дієслівної лексики. Проаналізовано також іменникові та прикметникові одиниці. Закцентовано на домінуванні слів із негативним емоційним забарвленням, що узгоджено з проблематикою твору. З-поміж джерел поповнення емоційно забарвлених одиниць виділено живомовне середовище. На прикладі багатого фактичного матеріалу доведено, що нейтральні в усному мовленні розмовні лексеми, потрапляючи до інших стилів, зокрема художнього, привносять настроєність комунікативного простору, з якого вони вийшли, а також підсилюють експресивність тексту. Проаналізовано також лексеми, які набувають оцінного значення у процесі словотвору. Демінутиви та аугментативи зафіксовані і в діалогах героїв, і в авторському мовленні. З’ясовано засоби творення таких одиниць. Встановлено, що пріоритетність у вираженні пестливості і згрубілості має суфіксація. З-поміж іменникових демінутивних суфіксів у художній мові роману виділено -к-, -ок-, -ик-, -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, прикметникових – -еньк-, -есеньк-, -юсіньк-, прислівникових – -есеньк-, -еньк-. Найпродуктивнішим у групі негативно-оцінних формантів є суфікс -иськ-, кількома прикладами засвідчено використання суфікса -ищ-. На конкретних прикладах простежено, що значення словотвірних варіантів часто залежить від контексту і може змінюватись на протилежне: демінутивні форми передають іронію або зневажливо-сатиричне значення, а згрубілі слова виражають позитивне ставлення до об’єкта опису. Вивчення емоційно забарвленої лексики як важливої складової частини індивідуально-авторської манери письма Володимира Лиса актуальне також на матеріалі інших творів письменника, що й визначає перспективу подальших досліджень.
Посилання
2. Гуйванюк Н.В. Лексичні та синтаксичні експресеми як засіб суб’єктивізації висловлення (на матеріалі творів буковинських письменників). Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10 «Проблеми граматики і лексикології української мови». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. Вип. 7. С. 90–96.
3. Лис В.С. Століття Якова. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. 240 с.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.
5. Думчак І. Мовностилістична диференціація універбації. Українознавчі студії. Івано-Франківськ, 2019. № 20. С. 57–63.
6. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови : монографія. Запоріжжя : ЗДУ, 2002. 351 с.
7. Беркещук І.С. Демінутивні утворення в романі Володимира Лиса «Століття Якова». Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 8 «Філологічні науки (мовознавство)». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. Вип. 4. С. 42–48.
8. Руда Н. Категорія демінутивності в українській мові (формально-семантичний аспект). Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2013. № 24. С. 41–44.
9. Беркещук І.С. Демінутиви та аугментативи – виразники українського менталітету. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2016. Вип. 14. С. 20–26.