СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКИХ СКЛАДНИХ ТЕРМІНІВ-ІМЕННИКІВ ПРИКОРДОННОЇ СФЕРИ (НА ОСНОВІ ШЕНГЕНСЬКОГО КОДЕКСУ ПРО КОРДОНИ)

Анотація

У статті розглядаються структурні особливості німецьких складних термінів-іменників, які належать до прикордонної сфери. Термінологічні одиниці були виокремлені шляхом вибірки із Шенгенського кодексу про кордони. Ми дотримуємось думки, що фаховий текст є найважливішим засобом вираження фахової мови через накопичення та передачу фахової інформації, і саме в тексті проявляються основні функції термінів (номінативна, репрезентативна, сигніфікативна, комунікативна та когнітивна). Загалом було проаналізовано 180 термінологічних одиниць і були зроблені відповідні висновки щодо їхніх структурних особливостей. Найбільша кількість проаналізованих термінологічних одиниць є двокомпонентними термінами, трикомпонентних термінів було виявлено в чотири рази менше, а чотирикомпонентні (полікомпонентні) терміни становлять незначний відсоток від загальної кількості. Однією з особливостей німецьких складних термінів прикордонної сфери є їх функціонування за загальними правилами лексикології німецької мови, що є свідченням того, що терміни – це не особливі слова (неологізми, неоніми, оказіоналізми), а слова загального вжитку, які в одному зі своїх значень є фаховими лексичними одиницями на позначення спеціальних понять. Найбільшою комбінаторною здатністю володіє іменник, поєднуючись з іншими іменниками, значно рідше – з іншими частинами мови. Щодо родової належності, то кількість іменників чоловічого та жіночого роду значно переважає над іменниками середнього роду, що є цілком закономірним для німецької мови. Типовим для досліджуваного скопусу термінів є частотність уживання певних іменників, зокрема іменника «кордон», який поєднується з іншими іменниками, а також числівниками, прикметниками, прийменниками, формуючи дво-, три- та полікомпонентні лексичні одиниці.