УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ДИСКУРС (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ БРУНО ШУЛЬЦА І ПРО БРУНО ШУЛЬЦА)

Анотація

Метою наукової розвідки є презентація найновіших українськомовних перекладів прозових творів Бруно Шульца і про Бруно Шульца, які вийшли друком 2022 року, для систематизації та узагальнення шульцівського перекладацького дискурсу у сучасних українських літературознавчих студіях. У статті охарактеризовано дві ювілейні «книжкові» події: переклад шульцівської польськомовної енциклопедії «Słownik schulzowski» українською мовою Андрія Павлишина й українськомовний переклад шульцівської збірки оповідань «Корицеві крамниці» Леся Герасимчука, які, наскільки відомо, ще не були об’єктом наукових досліджень сучасних шульцологів. Актуальність дослідження полягає насамперед в оприлюдненні оновленого шульцівсько-українського перекладацького, літературного й літературознавчого дискурсів, що сприяє пришвидшенню повернення Бруно Шульца до українського культурного сьогодення. З’ясовано окремі особливості українськомовного перекладу «Корицевих крамниць» Л. Герасимчука, зокрема порівняно з перекладами І. Гнатюка, Т. Возняка, Ю. Андруховича і власного перекладу авторки статті; визначено роль і значення нових українськомовних джерел для розвитку сучасної українськомовної шульціани. Вочевидь, перекладачі намагаються передати шульцівський текст українською мовою якомога ближче й точніше до польського оригіналу; при цьому кожен перекладач підходить до процесу відтворення тексту індивідуально, зі своїм умінням інтерпретувати текст оригіналу, що дозволяє авторці статті, послуговуючись результатами порівняльного аналізу, вважати переклад Івана Гнатюка найбільше наближеним до шульцівського оригіналу, попри непрості цензурні умови під час перекладу, Тараса Возняка – польсько-єврейсько-галицько-українським з акцентуванням саме на галицькому компоненті, Юрія Андруховича – шульцівсько-українським (за невидимою присутністю перекладача), Леся Герасимчука – власне герасимчуківським, оскільки вочевидь, що перекладач не стільки знайомить читача з польським оригіналом, скільки із суб’єктивним сприйняттям цього оригіналу; власний переклад авторки статті – перекладом пересічного українця, обізнаного з творчістю Бруно Шульца. Авторка висновковує, що шульцівські оповідання можуть бути перекладені українською безліч разів, і кожен із подальших перекладів суттєво відрізнятиметься від попереднього, як це і сталося з перекладом збірки «Корицеві крамниці» Леся Герасимчука.