ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ПРИЙОМИ: ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ВИКЛИКИ У ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ
Анотація
Стаття стосується проблеми термінологічних невідповідностей в українських та англомовних перекладознавчих дослідженнях, які зумовлені різницею у відповідних наукових традиціях. Увагу, зокрема, приділено зіставленню термінологічного сегменту, що стосується перекладацьких трансформацій в українському перекладознавстві і перекладацьких технік – в англомовному. Традиційно перекладацькими трансформаціями називають прийоми, що передбачають перетворення одиниць тексту оригіналу в одиниці тексту перекладу (О. Селіванова). Досить великою підтримкою користується класифікація трансформацій, до якої входять: додавання, вилучення, перестановка і заміна. Саме заміна є найчастіше вживаною трансформацією у перекладі. Особливим різновидом заміни є компенсація, до якої вдаються у разі неможливості створення необхідного стилістичного ефекту аналогічними засобами мови перекладу. Також побутує думка про те, що трансформації використовуються переважно у комплексі, а не у чистому вигляді. В англомовному перекладознавчому дискурсі термін «перекладацькі трансформації» не використовується, натомість в емпіричних дослідженнях широкого поширення набув термін «перекладацькі прийоми» (англ. – translation techniques). Так само, як і у випадку з трансформаціями, не існує єдиної уніфікованої класифікації перекладацьких прийомів, хоча найвідоміші з них засновані здебільшого на концепції П. Ньюмарка. У статті детально аналізується класифікація прийомів, до якої входять: адаптація, посилення, запозичення, калька, компенсація, опис, дискурсивне створення, усталений еквівалент, узагальнення, лінгвістичне посилення, лінгвістичне стиснення, буквальний переклад, модуляція, уточнення, скорочення, заміна, перестановка і варіація (Л. Моліна, А. Албір). У результаті проведення паралелей між двома терміносистемами, зокрема, встановлено відповідність: адаптація ‒ локалізація, посилення ‒ додавання, запозичення ‒ транскодування, дискурсивне створення ‒ контекстуальний переклад, лінгвістичне посилення ‒ декомпресія, лінгвістичне стиснення ‒ компресія, модуляція ‒ (в низці випадків) антонімічний переклад, уточнення ‒ конкретизація, скорочення ‒ вилучення, перестановка ‒ заміна.
Посилання
2. Шмігер Т. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя: ключові проблеми та періодизація : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.16. Київ, 2008. 20 с.
3. Іващенко В. Періодизація історії становлення української наукової термінології на тлі термінологічної діяльності в Україні: традиційні виміри. Термінологічний вісник. 2015. Вип. 3(1). С. 5–16.
4. Іващенко В., Яценко Н. Галузеве слов’янське термінознавство функціональної дослідницької парадигми кінця ХХ – початку ХХІ століть. Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. Київ, 2013. Вип. IX. С. 5–25.
5. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2011. 844 с.
6. Швачко С. Перекладацькі трансформації у поетичному просторі. Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. Донецьк, 2005. Т. 2, № 1. С. 90–95.
7. Приймачок О. Перекладацькі трансформації як спосіб досягнення адекватності художнього перекладу. Вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки : Філологічні науки. Луцьк, 2008. № 10 С. 115–121.
8. Волченко О., Нікішина В. Граматичні трансформації в англо-українському художньому перекладі. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філологічна. 2015. Вип. 54. С. 252–254.
9. Горда В., Пушик Н. Перекладацькі трансформації у відтворенні ономастичного простору авторського тексту. Закарпатські філологічні студії. 2021. Вип. 16. С. 166–171.
10. Яцків Н., Цюпа Л. Перекладацькі трансформації авторських афоризмів Давіда Фонкіноса в романі «Наші розставання». Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. 2018. Т. 29(68), № 4. С. 126–131.
11. Сіняговська І. Визначення та класифікація перекладацьких трансформацій у процесі художнього перекладу тексту. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"]. Сер. : Філологія. Мовознавство. 2014. Т. 221, Вип. 209. С. 89–93. 12. Лобода В. Перекладацькі трансформації: дефінітивний характер та проблема класифікації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2019. № 43, Том 4. С. 72–74.
13. Newmark P. A Textbook of Translation. Hertfordshire, 1988. 225 p.
14. Pinheiro M. Translation Techniques. Communication at Language & Work. 1 May 2015. Issue Nr. 4. P. 121–144. URL: http://ojs.statsbiblioteket. dk/index.php/claw/article/view/20775 (access date: 27.12.2022).
15. Febryanto M., Sulyaningsih I., Zhafirah A. Analysis of translation techniques and quality of translated terms of mechanical engineering in accredited national journals. Project. January 2021. Volume 4, Nr. 1. P. 116–125. URL: https://journal. ikipsiliwangi.ac.id/index.php/project/article/ view/6429 (access date: 27.12.2022). 16. Ordudari M. Translation procedures, strategies and methods. Translation Journal. July 2007. Volume 11, Nr. 3. URL: http://translationjournal.net/ journal/41culture.htm (access date: 3.01.2023).
17. Molina L., Albir A. Translation Techniques Revisited: A Dynamic and Functionalist Approach. Meta. December 2002. Volume 47, Nr. 4. P. 498–512. URL: https://www.erudit.org/ fr/revues/meta/2002-v47-n4-meta688/008033ar/ (access date: 16.06.2022).