НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ЮРИДИЧНОГО ТЕКСТУ

Ключові слова: безеквівалентна лексика, національно-культурний аспект, переклад, термін, юридичний текст.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню перекладацьких проблем з урахуванням національно-культурних аспектів, які відображені в юридичній термінології англійської мови. Актуальність дослідження визначена розвитком співробітництва та обміну між США, Великою Британією та Україною, що на практиці потребує правової регламентації, кваліфікованої допомоги з боку перекладачів і правильного перекладу юридичних текстів та юридичних термінів. Об'єктом дослідження є юридичні терміни, а предметом – їх національно-культурна маркованість. Докладно проаналізовано проблеми еквівалентності юридичних термінів в англо-українському перекладі. Автори розглянули лінгвістичні чинники процесу перекладу юридичних текстів на основі етнокультурних відмінностей правових систем України, США та Великої Британії, наголосивши на необхідності збереження семантико-структурної близькості перекладу юридичного тексту оригіналу. Доведено, що в юридичній термінології є національно- культурний компонент, оскільки юриспруденція як суспільно-політична наука тісно пов'язана з рівнем соціально-економічного розвитку суспільства та його культурно-історичними традиціями. Особливу увагу приділено тому, що частина юридичних термінів належить до безеквівалентної лексики, утворюючи інтеркультурні лакуни, які є результатом розбіжності локальних культур. Виходячи із цього, на думку авторів, чим різноманітнішими є культурні системи, тим більше інтеркультурних лакун існує. Для розуміння такої лексики необхідні фонові знання комунікантів, оскільки культурно маркована лексика є важливим джерелом соціокультурної інформації про країну. Нерозуміння значення ключових понять у свідомості носіїв мови, а також перенесення відомостей із рідної культури на поняття чужої культури можуть призвести до непорозумінь у спілкуванні та культурознавчих помилок.

Посилання

1. Ходаковська О.О. Стратегії перекладу англомовного юридичного дискурсу. Закарпатські філологічні студії. 2020. Вип. 13. Т. 3. C. 61–65.
2. Шумило І., Сніца Т. Особливості перекладу юридичних текстів. Філологічний дискурс. 2016. Вип. 4. С. 266–272.
3. Anesa P. Jury trials and the popularization of legal language: A discourse analytical approach. Bern : Peter Lang. 2012.
4. Hutton Ch. Language, Meaning and the Law. Edinburgh University Press, 2009. 244 р.
5. Ghazi O.E., Bnini C. Major Translation Methods Used in Legal Documents: Translation of a Marriage Contract from Arabic into English. AWEJ for Translation & Literary Studies. 2019. Vol. 3. № 2. P. 122–138.
6. Іщенко Н., Гончарова В. Юридичний переклад як складова юридичного дискурсу. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2021. Вип. 43. Т. 2. С. 168–172. 7. Клименко І.М., Зоренко І.С. Юридичний текст в аспекті перекладу. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2016. Вип. 14. С. 81–90.
8. Charter of Fundamental Rights of the European Union. URL: https://www.europarl.europa.eu/ charter/pdf/text_en.pdf
9. Карабан В.І. Англійсько-український юридичний словник: Понад 75 тис слів та словосполучень юрид. підмови та близько 160 тис укр. перекладних відповідників. Вінниця : Нова книга, 2004. 1088 с.
Опубліковано
2023-05-18
Як цитувати
Одінцова, О. О., & Кармазіна, К. Ю. (2023). НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ЮРИДИЧНОГО ТЕКСТУ. Нова філологія, (89), 180-185. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-26
Розділ
Статті