ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ У КАЗЦІ ІВАНА МАЛКОВИЧА «ЛІЗА ТА ЇЇ СНИ»

Ключові слова: казка, інтермедіальність, інтерактивна книга, інтертекст, образ, мідл- література.

Анотація

Статтю присвячено творчості сучасного українського поета, письменника і видавця Івана Малковича. Розглянуто його повість-казку «Ліза та її сни», створену за участі відомої київської художниці Євгенії Гапчинської. Зокрема, зроблено спробу дослідити відбиття інтермедіальності у цьому тексті. Інтермедіальність зараз розуміють як доповнення однієї мистецької реальності засобами інших видів мистецтв (наприклад, літературного твору елементами живопису, музики, кінематографу тощо). Причому цей художній прийом використовується не тільки «високою» літературою/ мистецтвом, а й так званою мідл-літературою/масовою культурою. Зрозуміло, що в дитячій літературі, розрахованій на маленького читача, використання інтертексту й інтермедіальності дещо обмежене рівнем сприйняття адресата посилань/апеляцій до претексту. Одним з основних претекстів для казки Малковича, як убачається, стала книга Керрола «Пригоди Аліси у Дивокраї». Це прослідковується і в організації сюжету обох книг (усі події наснилися головним героїням), і у наявності чарівних створінь, які спілкуються з дівчатами, і навіть у співзвучності їхніх імен. Книга Малковича стала першою серед видавничих проєктів із публікації інтерактивних видань для дітей. Власне, у ній ще немає «живих» ілюстрацій, проте намічено кроки для подальшого розвитку інтерактивної літератури. Автори казки частково послуговувалися прийомами літератури коміксів, де ілюстрації відіграють головуючу роль порівняно з текстом. У «Лізі та її снах» текст рівнозначний ілюстраціям, які доповнюють і розширяють можливості словесного опису. Основний вектор інтермедіальності у казці йде шляхом опису-коментаря до сюжетів згадуваних творів образотворчого мистецтва. Цікаво, що майже в усіх епізодах Лізиних снів діють і самі художники, хоча на ілюстраціях Гапчинської вони можуть й не зображатися. Інтермедіальний простір у повісті-казці інколи розширюється за рахунок показу чарівних істот, які слугують проводирями героїні по творчих майстернях митців.

Посилання

1. Ильин И.П. Интертекстуальность. Литературная энциклопедия терминов и понятий. Москва : Интелвак, 2003. С. 307–309.
2. Савчук Г.О. «Інтермедіальність» як категорія літературознавства й медіології. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Філологія». 2019. Вип. 81. С. 15–18.
3. Тишунина Н.В. Методология интермедиального анализа в свете междисциплинарных исследований. Методология гуманитарного знания в перспективе XXI века : материалы международной научной конференции. Серия “Symposium”. Санкт-Петербург, 2001. № 12. С. 149–154.
4. Аметова Л. Світоглядні засади творчості Євгенії Гапчинської за матеріалами сервісів YouTube та Pinterest. Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 28. Т. 5. С. 26–31.
5. Дубінянська Я. Євгенія Гапчинська: «Я мислю цими чоловічками». Дзеркало тижня. 2006. № 22(601). 10–16 червня.
6. Малкович І. Ліза та її сни. Київ : А-ба-ба-га- ла-ма-га, 2008. 27 с.
Опубліковано
2023-05-18
Як цитувати
Чорний, І. В., & Чорна, В. Л. (2023). ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ У КАЗЦІ ІВАНА МАЛКОВИЧА «ЛІЗА ТА ЇЇ СНИ». Нова філологія, (89), 248-252. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-36
Розділ
Статті