ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ МИНУЛОГО ЧАСУ В НІМЕЦЬКІЙ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ МОВАХ

Анотація

Статтю присвячено функціональним особливостям дієприкметників минулого часу в німецькій та азербайджанській мовах. Як ми знаємо, азербайджанська та німецька мови є мультисистемними. Тому вивчення дієприкметників минулого часу в цих зазначених різносистемних мовах з одного боку, складно, з іншого боку – цікаво. Цій проблемі присвячено багато наукових праць. Питання дієприкметників минулого часу було розроблено окремо в німецькій та азербайджанській лінгвістиці. Однак фундаментальні дослідження в порівняльному аспекті на матеріалі двох різносистемних мов поки що недостатньо вивчені. Актуальність роботи полягає в тому, що в ній вперше порівняно розглядаються функціональні особливості дієприкметників минулого часу на матеріалі німецької та азербайджанської мов. На відміну від німецької дієприкметники, що виражають минулий час, в азербайджанській мові утворюються тільки через суфікси. Дієприкметники утворюються, коли ми додаємо суфікси «-mış, -miş, -muş, -müş», що утворюють дієприкметники минулого часу, до суфіксів твердження та заперечення коренів дійсного та пасивного дієслів. Вони можуть бути дієприкметниками в залежності від їх місця та ролі в реченні. Суфікси «-dıq, -dik, -duq, -dük» теж використовуються під час утворення дієприкметників минулого часу в сучасній азербайджанській мові. Під час аналізу основних функціональних ознак дієприкметників виявляється, що їхня основна функція полягає в тому, щоб пояснювати їх, ставлячи перед предметом, іменним присудком, додатком, прислівником, іменними словосполученнями, зверненнями та суфіксами, а також використовувати як прислівники в реченні. Аналіз матеріалів німецької та азербайджанської мов дозволяє припустити, що дієприкметники теперішнього і минулого часу використовуються в обох мовах, утворюються різними морфологічними засобами і виконують у мові різні функції.