СИМВОЛІЗМ ТА РЕЛІГІЙНА ОБРАЗНІСТЬ У П’ЄСІ МИКОЛИ КУЛІША «97»: ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛИБИН КУЛЬТУРНОГО ЗНАЧЕННЯ

Анотація

У статті досліджено символічні аспекти твору Миколи Куліша «97», проаналізовано образ-символ Євхаристії та його значення в контексті селянського життя і релігійних обрядів. Підкреслено важливість символів, таких як чаша, хліб, церква, хрест та Бог, у вираженні глибоких релігійних та сакральних аспектів твору. Розглянуто образ святині через призму немитих рук, батьківських молитов і сліз, підкреслюючи його важливість для спільноти та релігійну цінність. Символ чаші асоціюється з різними ідеями, такими як об’єднання, жертва і обрядовість, що підкреслює важливість релігійних обрядів та спільноти. Дослідження також розглядає образ хліба як тіла Ісуса Христа в контексті української літератури та релігійної культури. У творі «97» Миколи Куліша образ Євхаристії стає ключовим символом, виражаючи глибокі релігійні та етичні аспекти селянського життя, виживання в умовах голоду. Євхаристія як символ тіла та крові Христа перетворюється в хліб для душі, що забезпечує духовну єдність і надію на спасіння, використовуючи його як символ життя та невід’ємної частини віри. Зокрема, акцентується на неможливості жити без хліба, що асоціюється з неможливістю існування без Бога. Стаття вирізняється глибоким аналізом символів та їх значення у творі Миколи Куліша, розкриваючи глибокий смисловий потенціал твору. Одним із ключових моментів, що відображає образ Євхаристії, є образ хліба. Автор висвітлює, як селяни в труднощах звертаються до хліба не лише як до засобу фізичного виживання, але й як до символу Євхаристії, об’єднуючи їхні страждання та віру. За допомогою цього образу Куліш підкреслює глибокий релігійний зв’язок селянського життя. Також образ чаші у творі розглядається як символ об’єднання та жертви. Чаша як релігійний атрибут виступає не лише як посудина для вина та хліба, тобто причастя, але і як знак єднання і готовності прийняти жертву заради спільної справи. У висвітленні образу хреста та церкви Куліш підкреслює конфлікт між владою і релігійними цінностями. Антирелігійні погляди влади виявляються у відношенні до святинь, що змушує селян захищати їх як символи своєї віри. Загальною тенденцією у творі є піднесення релігійних символів як засобу опору та єднання для селянської громади. Це віддзеркалює важливість віри й духовності в житті українського народу в умовах труднощів, Голодомору та соціальних конфліктів.