ІСТОРИЧНА МІКРОТОПОНІМІЯ КІНЦЯ XVIII – ПО ЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ, МОТИВОВАНА НАЗВАМИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

Ключові слова: мікротопонім, апелятив, Йосифінська (1785–1788) метрика, Францисканська (1819–1820) метрика, Самбірський циркул, твірна основа, мотивувальна база

Анотація

Стаття присвячена аналізу твірних основ історичної мікротопонімії кінця XVIII – початку ХІХ ст., зафіксованої у Йосифінській (1785– 1788) і Францисканській (1819–1820) метриках. Писемні пам’ятки зберігаються в Центральному державному історичному архіві м. Львова. Для дослідження вибрано власні назви малих географічних об’єктів Самбірського циркулу. До регіону належало 412 населених пунктів. Лексико-семантичний аналіз твірних основ показав, що мікротопоніми похідні від апелятивів та від онімів. У статті аналізуємо власні назви мікрооб’єктів, похідні від назв будівель і споруд. Ці загальні назви додатково вказують на особливості ведення господарства, на вірування мешканців краю, на поширення ремесел тощо. У мікротопонімії кінця XVIII – початку ХІХ ст. зафіксовано 6 груп слів, які називають житлові, господарські, оборонні, промислові, культові та гідроспоруди. До назв житлових будівель належать лексеми «будинок», «замок», «офіцини». Тематично господарські споруди поділяємо на 2 види: а) для зберігання і переробки зерна («гумно», «стодола», «шпихлір»); б) для ночівлі та утримування тварин, птахів («загорода», «кошара», «обора», «свинарка», «скотник», «стайня», «стая», «стійло», «хлів»). «Вал», «застава», «мур» належать до оборонних будівель. На території Самбірського циркулу поширеними були різноманітні види ремесел, про що свідчать назви промислових будівель. Апелятиви «цегельня», «гута» вказують на поширення будівництва; «бляхарня», «ковальня», «кузня», «токарня» – ковальської справи; «жупа», «фабрика» – на видобування корисних копалин; «пекарня», «млин» – на розвиток харчової сфери; «бровар», «броварня», «винарня», «винниця», «ґуральня», «корчма», «пивниця» – на виробництво і збут алкогольних виробів; «тартак» – на деревообробну діяльність; «прачкарня», «бліх» – на розвиток сфери послуг. Мешканці циркулу були християнами. Про це дізнаємося з назв культових будівель («дзвіниця», «каплиця», «кляштор», «костьол» («костел»), «монастир», «статуя», «фігура», «церква»). Найменше у мікротопонімії представлено назв гідроспоруд («гать», «гребля»).

Посилання

1. Беценко Т.П. Вступ до топоніміки : навчальний посібник. Суми, 2019. 151 с.
2. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. 2 вид., доп. і виправл. Луцьк : ФОП Захарчук В.М., 2013. 148 с. (Бібліотека української ономастики).
3. Етимологічний словник української мови / Головн. ред. О.С. Мельничук. В 7 т. Київ : «Наукова думка», 1982–2012.
4. Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. / Відп. ред. Я. Захарчишина ; уклад.: Я. Пироженко, В. Сіверська. Київ : Наук. думка, 1965. 356 с.
5. Лужецька О.Б. Мікротопонімія Південно-Західного Опілля. Тернопіль : ТНЕУ, 2019. 292 с.
6. Мосур О.С. Мікротопонімія кінця XVIII – початку ХІХ століття: Самбірський циркул. URL: https://lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/05/dis_mosur.pdf (дата звернення: 24.07.2024).
7. Ординська І.Я. Мікротопонімія Північної Хмельниччини : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Донецький національний університет імені Василя Стуса. Вінниця, 2020. 18 с.
8. Словник української мови. В 11 т. / За ред. І.К. Білодіда (гол.) та ін. Київ : Наукова думка, 1970–1980.
9. Янчишина Я.В. Мікротопонімія Центральної Хмельниччини : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Донецький національний університет імені Василя Стуса. Вінниця, 2021. 20 с.
10. Rudnicki J. Nazwy geograficzne Bojkowszzczyzny. Lwów, 1939. 248 s.
Опубліковано
2024-10-21
Як цитувати
Мосур, О. С. (2024). ІСТОРИЧНА МІКРОТОПОНІМІЯ КІНЦЯ XVIII – ПО ЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ, МОТИВОВАНА НАЗВАМИ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД. Нова філологія, (95), 30-35. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2024-95-4
Розділ
Статті