ІРОНІЧНИЙ МОДУС ЯК ХАРАКТЕРНА ОЗНАКА НЕОМІФОЛОГІЗМУ РОМАНУ ТЕРРІ ПРАТЧЕТТА «ГЛИНЯНІ НОГИ»
Анотація
У статті досліджується іронічний модус як ключовий елемент побудови неоміфологізму в романі Террі Пратчетта «Глиняні ноги». У роботі розглядається основа природи комічного, які її прояви в тексті (на рівні форм та прийомів), досліджується використання іронії як тропу, а також іронії як частини постмодерністської поетики, що дозволяє авторам створювати подвійне прочитання тексту – очевидне, закладене безпосередньо в тексті, і те, що приховане у підтексті. Особлива увага приділяється використанню іронії з точки зору деконструкції традиційних наративів. У статті піддається докладному аналізу те, як британський письменник в іронічному ключі переосмислює міфи, використовуючи міфологічних істот як гіперболічні втілення рис недосконалого суспільства та його структур. Досліджується те, як автор у персонажах зберігає їхні архетипні особливості, які дозволяють створити захопливу історію у фентезійному світі, а також сприяють впровадженню соціальних проблем, з якими стикаються люди у сучасному світі. Зокрема, висвітлюється те, як автор за допомогою іронії та звернення до міфів підіймає теми експлуатації та догматизму (големи), стереотипів та ідентичності (перевертні), консерватизму та гендеру (гноми), недосконалості правоохоронної системи (тролі) та зловживання владою (вампіри). У статті демонструється те, як іронія виходить за межі стилістичного прийому, але інтегрується в наративну структуру, створюючи багаторівневе оповідання з можливістю дуального прочитання, у якому міфологічні створіння стають не лише комічними елементами, що підтримують загальний комічний тон твору, але й прихованими під іронією коментарями на актуальні соціальні теми. У висновках статті відзначається значущість проведеного дослідження для подальшого аналізу ролі іронії у побудові постмодерністського тексту та її потенціалу виступати конструктом соціальної критики. Автори роблять внесок у вивчення сучасної літератури та способів переосмислення у ній міфологічних образів.
Посилання
2. Білецька О.О. Іронія як феномен культури (на прикладі британської літератури). Культура і мистецтво у сучасному світі. 2016. № 17. С. 25–34.
3. Василина К.М., Ніколова О.О. Теорія літератури : навчальний посібник. Запоріжжя : ЗНУ, 2012. С. 134–154.
4. Кропивко І.В. Постмодерністська іронія і сміх: специфіка і наукова рецепція. Alfred Nobel University Journal of Philology. 2020. Т. 20, № 2. С. 20–32.
5. Морозова Л. Іронія як форма реалізації комічного у художньому творі. Наукова думка сучасності і майбутнього : збірник статей учасників ХIV Всеукраїнської практично-пізнавальної інтернет-конференції. URL: h t t p : / / n a u k a m . t r i a d a . i n . u a / i n d e x . p h p /k o n f e r e n t s i j i / 4 4 - c h o t i r n a d t s y a t a - vseukrajinska-praktichno-piznavalna-internetk o n f e r e n t s i y a / 2 5 3 - i r o n i y a - y a k - f o r m a - realizatsiji-komichnogo-u-khudozhnomu-tvori (дата звернення: 11.10.2024).
6. Рабокоровка Г. Філософські роздуми про природу комічного. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Серія «Філософські науки». 2021. № 2 (90). С. 177–187.
7. Савега А.О., Кретова О.І. Тотальна іронія в постмодернізмі. Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених «Родзинка – 2018» : збірник статей учасників XX Всеукраїнської наукової конференції молодих учених. 2018. С. 265–267.
8. Bergson H. Laughter: An Essay on the Meaning of the Comic / trans. from French by C. Brereton, F. Rothwell. Psychological Bulletin, 2020. URL: https://www.gutenberg.org/cache/epub/4352/pg4352-images.html (date of access: 04.10.2024).
9. Pratchett T. Feet of Clay. URL: https://allnovel.net/feet-of-clay-discworld-19/page-1.html (date of access: 04.10.2024).