ЛІНГВІСТИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТЕЛЕОЛОГІЧНОГО РЕФЛЕКСІЙНОГО СМИСЛУ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Запропоноване у цьому дослідженні поняття «телеологічний рефлексійний смисл» позначає ментальну або лінгвістичну репрезентацію відповідності висловлення морально-етичним канонам у співвіднесеності з висловленою або передбачуваною кінцевою метою комунікативної взаємодії. Концептуальний і термінологічний апарат моральної телеології використано з урахуванням базових утилітаристських положень щодо пріоритетності загальнолюдського блага. Телеологічний рефлексійний смисл як результат глибокого осмислення (‘deep interpretation’) розглянуто як семантичне нашарування, котре додається до пропозиції оригінального висловлення під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників, узгоджених з ціннісно-цільовою схемою спілкування. Рефлексія, як і здатність до інтуїтивної атрибуції смислів, є суто людською властивістю. Приписування телеологічного рефлексійного смислу до сприйнятого висловлення є результатом телеологічної рефлексії та інтуїтивних імовірнісних семантичних побудов на основі усталених моральних канонів. Ми виходимо з того, що відповідно до постулатів моральної телеології І. Канта, телеологічна рефлексія втілюється у моральній оцінці дій і подій з точки зору цілей, мотивів або наслідків. Лінгвістичні репрезентації фактів реальності у політичному дискурсі як об’єкт телеологічного рефлексійного осмислення зазнають прирощення додаткових смислів відповідно до принципів моральної телеології. Приписування додаткового смислу може бути виявом семантичних і ціннісно-цільових розбіжностей між смислом висловлення, котрий хоче передати мовець (‘speaker’s meaning’), і смислом, котрий для себе формує адресат (‘recovered meaning’). За природою телеологічна рефлексія як ментальна репрезентація факту реальності є прихованою, неартикульованою, але у політичному дискурсі вона може здобувати об’єктивне вираження у вигляді телеологічних пояснень, коментарів, аналітичних матеріалів. Не відкидаючи мінімалістського, композиційного принципу осмислення семантичної проблематики, ми схильні використовувати телеологічну методологію та евристичні принципи контекстуалістського ґатунку з огляду на розмитість концепту ‘Телос’ і варіативність витлумачення моральних норм. Лінгвістичні репрезентації телеологічних складників смислу можуть виявляти ціннісно-цільові характеристики експліцитно, імпліцитно або у вигляді доданого рефлексійного смислу до оригінального висловлення. Кількість телеологічних рефлексійних смислів, котрі можуть бути доданими до висловлення, є потенційно безмежною. Цей факт пояснюється наявністю нескінченної кількості об’єктивних та суб’єктивних телеологічно релевантних змінних, здатних впливати на процес смислоутворення у політичному дискурсі. Телеологічна рефлексія, котра спричиняє смислоутворення у політичному дискурсі, за своєю сутністю є метателеологічною, оскільки вона є втіленням телеологічного рефлексійного судження щодо відповідності моральним нормам рефлексійних процесів автора осмислюваного висловлення. З причин морально-етичної узгодженості або з огляду на політичну доцільність латентні телеологічні рефлексійні конституенти смислу можуть залишатися неартикульованими, створюючи семантичні прогалини, котрі заповнює адресат.